цінних паперів існують відносно нетривалі ринкові відносини, іншими словами вони є тимчасовими ринками. Водночас первинні ринки з'являються щоразу, коли здійснюється випуск будь-яких нових цінних паперів. І в цьому розумінні вони підтримують своє існування постійно. Терміном "нові" цінні папери в даному розумінні охоплюються різні випадки: коли цінні папери одного й того ж виду, наприклад, акції, облігації або депозитні сертифікати, випускаються різними емітентами, або коли цінні папери різних видів, скажімо, акції і облігації, облігації і переказні векселі випускаються одним і тим же емітентом декілька разів. Тобто в останньому випадку емітент здійснює декілька випусків цінних паперів одного виду, і тоді називають облігації чи акції емітента "А" першого і послідуючих випусків.
Термін "первинний ринок", звичайно, відноситься до цінних паперів, які пускаються у вільний або обмежено вільний обіг. Випуск цінних паперів в обіг може здійснюватися шляхом підписки або безпосередньо купівлі-продажу за готівку. Підписка є також своєрідною угодою купівлі-продажу, виконання якої регламентуються в часі. Тобто між продавцем цінних паперів та покупцем є угода, яка передбачає, що оплата вартості куплених цінних паперів вноситиметься частинами протягом певного періоду. Безготівкова купівля-продаж їх може бути здійснена в результаті переговорів листами або участі в аукціоні.
Слід зазначити, що в Україні до 1996 року тривав розвиток первинного ринку, який характеризувався такими параметрами, як передача державного майна через приватизаційні майнові та компенсаційні сертифікати та приватизацію суспільного виробництва. І лише І прийняттям Закону "Про державне регулювання ринку цінних паперів на Україні", зроблено перший важливий крок у створенні ринку цінних паперів, його подальшого формування і розвитку.
Рух цінних паперів від одних інвесторів до інших (або від посередника до інвестора) називається їх обігом. Взаємодія суб'єктів ринку в процесі обігу цінних паперів називається вторинним ринком. Вторинний ринок виникає, як об'єктивна закономірність системи, що розвивається в умовах формування ринкових відносин, коли капітал-власність і капітал-функція відділяються один від одного і починають функціонувати як окремі елементи ринку. Головною рушійною силою цього процесу виступає прибуток. Розвиток вторинного ринку цінних паперів сприяє розширенню фінансового ринку, роблячи його більш динамічним, водночас і вразливішим.
Нормальне функціонування вторинного ринку цінних паперів забезпечують декілька важливих елементів:
створення законодавчої бази (механізму реалізації взаємовідносин учасників даного ринку);
розвитку ринку капіталів (за умов формування ліквідних цінних паперів під час їх розміщення);
створення національної депозитарної системи, яка сприятиме підвищенню ефективності проведення операцій з цінними паперами;
створення розгалуженої інформаційної системи (включаючи відповідну статистичну звітність);
формування дієвої системи розрахунків і платежів;
постійний розвиток інфраструктури вторинного ринку цінних паперів та інші.
Між первинним та вторинним ринками цінних паперів існує ряд відмінностей. Наприклад, предметом угоди купівлі-продажу на вторинному ринку є цінні папери, які були придбані раніше в процесі випуску. Тобто на вторинному ринку здійснюються наступні за першими угоди купівлі-продажу. Дохід від продажу цінних паперів на вторинному ринку належить не емітенту, як це має місце на первинному ринку, а власникам зазначених паперів (інвесторам чи ділерам), які виступають на вторинному ринку в ролі продавців. Ще одна відмінність полягає в тому, що на вторинному ринку купівля-продаж цінних паперів не може здійснюватись шляхом підписки.
Термін " вторинний ринок", як правило, застосовується у відношенні до цінних паперів, що перебувають в обігу. Він не застосовується по підношенню до цінних паперів закритих випусків. Головна функція вторинного ринку полягає в тому, щоб постійно створювати та зберігати можливість для потенційних інвесторів - придбання у власність цінних паперів.
Таким чином, формування і розвиток вторинного ринку цінних паперів сприяє:
розвитку відносин власності (цінні папери переходять у власність від одного суб'єкта ринку до іншого);
переливанню капіталу з однієї сфери діяльності в іншу, що пояснюється зміною права власності на цінні папери;
формуванню цивілізованого та сучасного ринку цінних паперів (на світових ринках вторинний обіг значно переважає первинний);
розширенню фінансового ринку, роблячи його набагато динамічнішим (за незначні проміжки часу шляхом випуску цінних паперів акумулюються величезні фінансові ресурси);
розширенню кола учасників рин-ку цінних паперів, що підвищуватиме його професійний рівень;
одержанню державою додаткових коштів, які можуть бути використані в загальнодержавних цілях;
створенню можливостей для підвищення ліквідності не лише цінних паперів, які знаходяться в обігу, а й економіки країни в цілому.
Державні цінні папери нині слід вважати одними з найбільш надійних, з мінімальним ризиком фінансових активів, що дає змогу державі залучати для свого функціонування значний капітал. Одним з найбільш поширених інститутів, через які держава здійснює розміщення своїх цінних паперів, є фондова біржа. В Україні розміщення державних цінних паперів (зокрема, облігацій внутрішньої державної позики) здійснюється як на біржовому (за участю Української фондової біржі), так і на позабіржовому (за участю позабіржової фондової торговельної системи) ринках.
Основні причини, які заважають в даний час нормальному розміщенню та функціонуванню державних облігацій на вторинному ринку, на нашу думку, можна розподілити на такі групи:
економічні (складне економічне становище в державі та нестійкість національної валюти);
політичні (ВР погоджується з тим, що випуск державних цінних паперів - облігацій є необхідним, але депутати мають різні думки стосовно використання залучених, від випуску облігацій, коштів);
фінансові (податковий тиск, проблеми неплатежів, недостатність кредитно-фінансових ресурсів);
психологічні (населення недовіряє державним структурам, через невиконання останніми своїх зобов'язань);
інші перешкоди (відсутність пільг з боку держави, неліквідність цінних паперів в цілому).
На ринку цінних паперів можуть здійснюватися наступні види діяльності:
торгівля цінними паперами - це здійснення цивільно-правових угод щодо цінних паперів, які передбачають їх оплату для передачі новому власнику на підставі договорів-доручень за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність), або