безпеки інвестиційної діяльної економіці України.
З світового досвіду видно, що ринок цінних паперів ефективно розвивається тільки тоді, коли держава зменшує своє безпосереднє втручання в процес залучення приватних інвестиційних коштів та їх вкладання в економіку.
З іншого боку, в процесі економічної лібералізації в Україні стали досить частими факти зловживань, шахрайства, ошукування, порушень законодавства, що вимагає застосування державою більш жорстких методів регулювання. З поєднання цих підходів випливає принцип оптимальності державного регулювання, який означає, що держава здійснює регулювання діяльності учасників ринку цінних паперів лише в тих випадках, коли це абсолютно необхідно, в інших випадках вона делегує частину своїх повноважень професійним учасникам ринку цінних паперів, які об'єднані в саморегулюючих організаціях.
Важливим моментом підвищення ефективності політики держави на ринку цінних паперів є прогнозованість розвитку цього ринку та його стабільності в довгостроковій перспективі. На основі цього з'являється принцип послідовності державного регулювання, який означає послідовність та виваженість державної політики на ринку цінних паперів з врахуванням тенденцій, які складаються, дотримання обраної моделі розвитку ринку, що досліджується, несуперечність та досконалість законодавчо-нормативної бази з цих питань.
Ринок цінних паперів будь-якої країни не може нормально функціонувати, якщо він не інтегрований у світовий ринок капіталів. З цього випливає наступний принцип - орієнтованості на світовий досвід функціонування фінансових ринків. Він означає, насамперед, врахування інтеграційних тенденцій на фінансових ринках, реалізацію завдань щодо входження у міжнародний ринок цінних паперів на основі створення конкурентноспроможного вітчизняного ринку цінних паперів.
Ще одним, не менш важливим принципом, є принцип єдності державюго регулювання, який означає єдність нормативно-правової бази, форм та методів державного регулювання, концентрацію державою регулюючих та контролюючих функцій у спеціальному державному органі, координацію діяльності інших органів державної влади з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні.
Підсумовуючи викладене, можна зазначити, що державне регулювання ринку цінних паперів має за мету:
реалізацію єдиної державної політики в сфері випуску та обігу цінних паперів і їх похідних;
створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з врахуванням інтересів суспільства;
одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;
забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;
гарантування прав власності на цінні папери, захист прав учасників фондового ринку;
інтеграція у європейський та світовий фондові ринки;
дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог законодавчих та нормативних актів;
створення умов для розвитку добросовісної конкуренції та запобігання монополізації на ринку цінних паперів;
проведення контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.
До форм державного регулювання ринку цінних паперів відносяться:
прийняття законодавчих та нормативних актів з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;
видачу спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;
заборону та зупинення на термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення згідно з чинним законодавством до відповідальності за здійснення такої діяльності;
регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;
реєстрацію випусків (емісій) цінних паперів та інформацій про випуск (емісій) цінних паперів;
контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;
контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформування про випуск цінних паперів, умови продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;
контроль за достовірністю інформації, що подається контролюючим органам емітентами та особами, які ведуть професійну діяльність на ринку цінних паперів;
контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;
створення системи захисту прав інвесторів і забезпечення контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;
встановлення правил та стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;
забезпечення контролю за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів;
здійснення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.
Крім засад створення та функціонування ринку цінних паперів, законодавче регулювання включає в себе конкретне нормативне забезпечення найбільш важливих взаємовідносин на ринку.
Одним із елементів структури державного регулювання ринку цінних паперів є ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів, яке включає в себе:
видачу ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів;
призупинення або анулювання ліцензій у разі порушення законодавства про цінні папери;
реєстрацію емісій цінних паперів та інформації про емісії.
Діяльність на ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії) кваліфікується як серйозне порушення чинного законодавства про цінні папери.
Окремим елементом структури державного регулювання цього ринку є нагляд за діяльністю учасників ринку цінних паперів України, який передбачає:
подання усіма професійними учасниками ринку фінансової звітності про свою діяльність;
аналіз отриманої звітності з метою перевірки відповідності інформації дійсності і вимогам законодавства;
аналіз будь-якої інформації про ситуацію на ринку з метою виявлення ознак порушень законодавства України про цінні папери;
нагляд за діяльністю професійних учасників ринку цінних паперів з метою запобігання порушенням законодавства (шляхом участі в організаційній системі ринку цінних паперів, загальних зборах акціонерів тощо).
Коли мова йде про нагляд, то тут під ним слід розуміти безперервний
моніторинг процесів, які відбуваються на фондовому ринку. Контроль
же, на відміну від нагляду, є моніторінгом діяльності учасників ринку з метою виявлення порушень законодавства про цінні папери.
Контроль повинен передбачати здійснення таких заходів:
проведення планових та позапланових перевірок діяльності учасників
