Контроль-це функція управління, яка дозволяє виявити проблеми організації до того, як вони переростуть у кризу. Існують три аспекти управлінського контролю: 1) встановлення стандартів (визначення цілей, які піддаються виміру і мають часові межі); 2) вимір того, що було дійсно досягнуто, і порівняння досягнутого з очікуваними результатами; 3) коректування планів (для того, щоб вони стали більш реалістичними).

Описані функції процесу управління мають дві загальні характеристики: потребують прийняття рішень та обміну інформацією (комунікації). Оскільки комунікації та прийняття рішень забезпечують взаємозв'язок планування, організації, мотивації і контролю, їх називають зв'язуючими процесами.

Прийняття рішень. Організація може чітко працювати тільки за умови, що її керівник зробить серію ефективних управлінських рішень. Прийняття рішень - це вибір з альтернативних варіантів таких, які вказують, що і як планувати, організовувати, мотивувати, контролювати. Однак для прийняття ефективних та об'єктивних рішень потрібна точна інформація. Єдиним засобом одержання такої інформації є комунікація.

Комунікація - це процес обміну інформацією між двома і більше особами, яка в процесі комунікації передається не тільки для прийняття ефективних рішень, а й для їх виконання. Наприклад: якщо керівники можуть донести свої обгрунтовані рішення до підлеглих, це значно підвищує шанси щодо успішного виконання цих рішень.

З іншого боку, якщо працівники не знають, яку винагороду запропонує організація за якісну роботу, вони не можуть бути достатньо мотивованими і Добре працювати. Комунікація також важлива і як функція контролю, коли керівники потребують інформації відносно того, що було виконано для досягнення цілей організації.

-----------------------------------------------------------------------

3. Характеристика внутрішнього середовища організації і його компонентів.

Внутрішнє середовище організації – комплекс змінних параметрів, які характеризують ситуативний стан організації, формуються та контролюються керівництвом або виникають під впливом зовнішнього середовища, процесів усередині організації і вимагають відповідних активних дій керівництва. Основними компонентами внутр. середовища орг-ї є місія та цілі, структура, завдання, технологія і персонал.

Місія та цілі. Місія – це головна ціль організації. Місія повинна визначати причину існування організації, виходячи з потреб зовнішнього середовища, сукупності цінностей і культури. Згідно визначення, організація – це група людей з усвідомленими загальними цілями. Організацію можна розглядати як засіб досягнення цілей, який дозволяє людям разом досягти того, чого вони б не досягли індивідуально. Ціль – це конкретний кінцевий стан чи бажаний результат, якого прагне досягти група, працюючи разом.

Структура організації – логічні взаємовідносини рівнів управління і функціональних областей, побудованих в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації.

Структурна побудова управління організацією є передумовою виконання управлінських рішень, оскільки за відсутності виконавців рішення втрачають сенс. Структурна побудова виробництва (об’єкта управління) передує процесній, а при організуванні суб’єкта управління, навпаки, процесний аспект визначає його структуру. Основними типами структурної побудови управління організаціями є: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна та лінійно-штабна, секційна (дивізіональна), матрична, а також організація, орієнтована на колектив.

Завдання. Важливим елементом в організації виступають завдання. Завдання – це призначена робота, серія робіт, чи частина роботи, яка повинна бути виконана попередньо визначеним способом у встановлені терміни. З технічної точки зору, завдання призначаються не працівнику, а його посаді. На основі рішення керівництва про структуру, кожна посада включає ряд завдань, які розглядаються як необхідний внесок в досягнення цілей організацій. Вважається, що коли завдання виконується таким методом і в такий термін, як це встановлено, то організація буде діяти успішно. Завдання організації традиційно поділяють на три категорії. Це робота з людьми, предметами та інформацією.

Технологія – четверта важлива внутрішня змінна – має набагато ширше значення, ніж традиційно вважається. Більшість людей розглядає технологію як щось, що пов’язане з винаходами і машинами, наприклад напівпровідниками і комп’ютерами. Проте соціолог, який багато писав про вплив технології на організацію та суспільство, описує технологію як засіб перетворення сировини – чи то люди, інформація чи фізичні матеріали – в шукані продукти і послуги. Льюіс Дейвіс пропонує подібне розширене тлумачення: „Технологія – це поєднання кваліфікаційних навичок, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації чи людях.”

Завдання і технологія тісно пов’язані між собою. Виконання завдань включає використання конкретної технології як засобу перетворення матеріалу, що поступає на вході, в продукт, який одержують на виході.

Персонал. Центром діяльності організації є людина, яка може бути співробітником або зовнішньою зацікавленою особою. Соціальні системи не є абстрактними побудовами, вони функціонують як групи мотивованих, ініціативних і готових до підвищення рівня своїх знань людей. Місце людського компонента у внутрішньому середовищі організації залежить від поведінки окремих людей, людей у групах, керівника, його впливу на поведінку окремих людей та їх груп.

Індивідуальна поведінка людини – це наслідки складного поєднання індивідуальних характеристик особистості та зовнішнього для цієї особистості середовища.

Всі внутрішні змінні взаємопов’язані. У своїй сукупності вони розглядаються як соціотехнічні підсистеми. Зміни однієї з них певною мірою впливають на всі інші.

-----------------------------------------------------------------------

4. Х-ка зовнішнього середовища організації і його вплив на орг-ю ефективного У.

Будь-яке підприємство перебуває і функціонує у середовищі. Ана-ліз середовища є початковим етапом формування стратегії діяль-ності підприємства, оскільки забезпечує відповідну базу для визна-чення місії і цілей його функціонування. Зовнішнє середовище поділяють на середовище прямого