прийняття: одноособові рішення; колегіальні рішення — готуються групою фахівців, а приймає їх відповідна група менеджерів; колективні рішення — приймаються загальними зборами, відповідним колективом.
7. За характером: економічні рішення; технологічні рішення; соціально-психологічні рішення; фдміністративні рішення.
Процес прийняття управлінських рішень. Раціональність управлінських рішень значною мірою залежить від технологічного процесу їх підготовки і прийняття. Найоптимальніший варіант процесу вироблення раціональних управлінських рішень охоплює такі етапи:
Виникнення ситуації, яка потребує прийняття рішення (поява необхідності формалізації методів менеджменту).
Збір та оброблення інформації щодо розроблених методів менеджменту.
Виявлення та оцінювання альтернатив, закладених у розроблених методах менеджменту.
Підготовка та оптимізація управлінського рішення, яке приймається (вибір альтернативи).
Прийняття управлінського рішення (узаконення альтернативи).
Реалізація управлінського рішення та оцінювання результатів.
Оптимізація є найважливішим етапом технології вироблення раціональних управлінських рішень.
Оптимізація управлінських рішень — вибір найефективнішого варіанта рішення (найраціональнішого рішення) із можливих альтернатив.
Функцію оптимізації управлінських рішень можна відобразити такою формулою:
у = Г(х1,х2,х3,...хп),
де у — параметр, за яким проводиться оптимізація; хи х2, х3,... хп — варіанти рішень (альтернативи).
Параметр у є показником прибутку, обсягу робіт то-що, а варіанти рішень хп визначаються ресурсами, трудовим потенціалом, виробничою площею тощо.
-----------------------------------------------------------------------
17. Управління створенням і функціонуванням операційних систем.
Операційна система є передумовою виробництва орга-нізацією товарів чи послуг.
Операційна система — повна система виробничої діяльності орга-нізації.
Утворюють операційну систему такі підсистеми: перероб-на; забезпечувальна; підсистема управління
Підприємницька ідея у сфері виробництва матеріаль-них цінностей (товарів) потребує втілення — розроблення і прийняття стратегічних рішень , проектування майбутнього підприємства (створення операційної системи), яке охоплює: обґрунтування виду виробничої діяльності; вибір оптимального варіанта розташування виробничого об'єкта; проектуван-ня (визначення номенклатури) виробів; проектування виробничих процесів; проектування матеріально-техніч-ної бази.
Обґрунтування виду виробничої діяльності. Першим визначальним чинником доцільності вибору виду ви-робничої діяльності (будівництва підприємства з випуску певних видів продукції) є стан ринку і сегменту, який збирається освоїти організація. Для прийняття цього важ-ливого стратегічного рішення необхідні масштабні марке-тингові дослідження.
Проектування підприємства як фізичного об'єкта по-лягає в розробленні варіанта компонування елементів ви-робничого процесу на певній площі. Відправним момен-том при цьому є схема розміщення виробництва. Проек-туючи виробничі підприємства, застосовують поопераційну функціональну, лінійну (потокову) і фіксовану позиційну схеми виробничих процесів.
Проектування виробничого процесу розпочинають із вибору типу переробної системи: індивідуальне виробни-цтво, масове виробництво, безперервний процес, поєднан-ня названих типів. Визначальними при цьому є вид еко-номічної діяльності, а також особливості попиту на конк-ретні вироби.
Проектування матеріально-технічної бази. Це завер-шальний етап процесу проектування операційної системи.
Матеріально-технічну базу підприємства проектують на основі передбачуваного обсягу і структури випуску про-дукції. У проекті передбачають ЇЇ поетапне розширення відповідно до перспективного розширення асортименту і обсягів продукції, що випускається
Управління функціонуванням операційних систем не-залежно від того, що вони виробляють (товари чи послу-ги), формується з однотипних сфер. Однак дії в Їх межах мають конкретні особливості залежно від призначення кожної операційної системи.
Управління функціонуванням операційних систем з виробництва товарів охоплює планування діяльності (пла-нування виробництва товарів), управління матеріальни-ми (товарними) запасами і матеріалопостачанням (товаре-постачанням), оперативне управління виробничо-господар-ськими процесами.
Управління функціонуванням операційних систем має як рутинний характер (вирішення проблем організації ви-робництва за умови стабільного виробничого процесу), так і евристичний (при виникненні нових ситуацій і проблем).
Управління функціонуванням операційних систем з ви-робництва послуг має надзвичайно мобільний характер, по-в'язаний зі стрімкими змінами асортименту послуг (необ-хідність негайної реакції на зміну попиту споживачів), з короткими часовими інтервалами виробничого процесу, з відсутністю технологічної інерційиості виробництва.
-----------------------------------------------------------------------
18. Природа лідерства та його складові, типологія лідерів. Теорії лідерства і стилі керівництва.
Керівництво є об'єднувальною функцією менеджмен-ту, яка пронизує всі управлінські процеси в організації.
Керівництво — вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, фор-мування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій.
Центральною фігурою в системі менеджменту кож-ної організації є менеджер-керівник, який керує орга-нізацією (підприємством), конкретним видом діяльності, Функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо
Основою керівництва є лідерство, влада і вплив.
Лідерство - здатність за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб і груп з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації. Фактично лідерство надає працівникові неформальні повноваження.
Влада - можливість впливати на поведінку інших людей. Передумовою для реалізації таких можливостей є формальні повноваження, які надає посада.
Вплив - поведінка одного працівника (керівника), яка вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття тощо іншого працівника (підлеглого)
У процесі управлінської діяльності керівник виробляє певні способи, важелі та механізми впливу на підлеглих, які в сукупності формують стиль керівництва.
Стиль керівництва — сукупність способів, прийомів та механізмів владного і лідерського впливу на підлеглих з метою забезпечення виконання ними завдань та досягнення цілей організації.
Стиль керівництва залежить від обсягу делегованих повноважень, використовуваних форм влади, турботи про людські стосунки, виконання завдань організації тощо.
Авторитарний (автократичний) стиль керівництва. У його основі — володіння керівником значною владою, що створює можливості для нав'язування своєї волі ви-конавцям. Спрямований цей стиль на потреби низького рівня. Автократ централізує повноваження, структурує роботу підлеглих, унеможливлює вільне прийняття ними рішень, здійснює психологічний тиск, нерідко вдається до погроз. Якщо він використовує винагороди, то його називають доброзичливим автократом.
Демократичний (ліберальний) стиль керівництва. Апелює до потреб більш високого рівня (у причетності, орі-єнтації на високі цілі, автономії та самовираженні). Його характеризують високий рівень децентралізації повноважень, вільне прийняття рішень і виконання завдань, оцінювання роботи після її завершення, турбота про забезпечення працівників необхідними ресурсами, відповідність цілей організації та цілей груп працівників.
Комбінований стиль керівництва. Базується на по-єднанні авторитарного та демократичного стилів. Це озна-чає, що керівник за певних умов виявляє себец більше автократом, а в