Оптова діяльність може здійснюватись у трьох основних організа-ційних формах:

1) через оптові підрозділи фірм-виробників (при використанні прямих каналів збуту);

2) через незалежних оптових посередників;

3) через залежних оптових посередників;

1.Оптові підрозділи виробників

Збутові філії розміщують у містах, де зосереджені численні споживачі даної продукції. Вони мають складські приміщення для зберігання значних товарних запасів, а також систему сервісного обслуговування, якщо це зумовлене типом ринку і видом товару.

Збутові контори підприємств фізичних операцій з товарами не виконують, як звичайно, мають лише їх взірці. Завданням цих підрозділів є встановлення контактів із споживачами, рекламна діяльність, збирання замовлень та їх розміщення, організація транзитної поставки товарів зі складу підприємства чи його збутових філій.

2.Незалежні оптові посередники. Незалежні оптові посередники поділяються на дві групи:*

оптовики з повним циклом обслуговування (дистриб'ютори, торгівці оптом);*

оптовики з обмеженим циклом обслуговування (оптовики- комівоя-жери, оптовики-організатори тощо).

Торгівці оптом розрізняються між собою широтою асортиментного набору товарів. Вузькоспеціалізоваиі торгівці оптом працюють з однією асортиментною групою товарів при значній її насиченості (одяг, ліки). Оптовики змішаного асортименту займаються кількома асортиментними групами товарів.

Дистриб'ютори торгують цілком від свого імені, укладають угоди як із продавцями, так і з покупцями, мають склади, займаються сервісом продукції і виконують багато інших посередницьких функцій. Доволі часто виступають як генеральні посередники певного виробника.

Оптовики з обмеженим циклом обслуговування:

- оптовики-комівояжєри, що займаються здебільшого обмеженим асортиментом ходових товарів нетривалого зберігання (молоко, хліб), які продають за готівку, об'їжджаючи підприємства роздрібної торгівлі, лікарні, готелі тощо;

- оптовики-організатори, які працюють у галузях, що постачають сировину (вугілля, деревину) чи інші вантажі без тари. З моменту прийняття замовлення до моменту завершення поставки вони повністю перебирають на себе право власності на товар і весь пов'язаний з цим ризик. Складських приміщень такі оптовики не мають, а лише організовують поставку замовленого товару від виробника до споживача.

Залежні оптові посередники

Цю численну групу оптових посередників складають агенти і брокери, які, на відміну від оптовиків-покупців, не беруть на себе право власності на товар, що його реалізують.

Брокери зводять споживачів із продавцями і беруть участь у переговорах щодо умов поставки товару. Вони добре поінформовані про кон'юнктуру ринку, мають широкі ділові зв'язки.

Аґенти виробника працюють з виробником за договором доручення і виконують збутові операції від імені і за рахунок довірителя, отримуючи за це відповідну винагороду.

Роздрібна торгівля — сфера підприємницької діяльності, пов'язана з продажем товарів та послуг кінцевим споживачам для особистого використання. Це остання ланка каналів збуту.

Позаяк покупка вроздріб, як звичайно, невелика, торгівці прагнуть збільшити кількість контактів із споживачами, розширюючи для того товарний асортимент і стимулюючи зростання частоти відвідувань магазинів.

Форми організації роздрібної торгівлі можуть бути різні. При формуванні багаторівневого каналу збуту треба визначитись, яких саме роздрібних посередників варто використовувати. До роздрібних посередників належать:ділери; магазини роздрібної торгівлі; організації позамагазинної торгівлі.

Ділер - незалежний підприємець, який займається роздрібним продажем техніки, що має масовий попит (автомобілі, сільгосптехніка, складна побутова техніка тощо). Ділер купує цю техніку, зберігаючи марку фірми, забезпечує її гарантійний і позагарантійний сервіс, постачання запчастинами, виконує ремонт.

Види магазинів роздрібної торгівлі

Універмаги пропонують багато асортиментних груп товарів (одяг, взуття, предмети домашнього вжитку, білизна тощо). Кожною асорти-ментною групою займається спеціальний відділ, що має власних закупівельників.

Супермаркети — доволі великі підприємства самообслуговування з відносно низьким рівнем витрат і низькими націнками, великим обсягом продажів, які поширені в реалізації продуктів харчування, прально-мийних засобів і товарів для догляду за житлом.

Торговельні комплекси, що займають території у десятки тисяч квадратних метрів, розміщують автомобільні стоянки, усілякі розважальні підприємства (кімнати ігро-вих автоматів, кегельбани, ресторани), філії банків, бюро подорожей і екскурсій тощо.

Позамагазинна роздрібна торгівля*

Торговельні автомати. Через автомати продають сигарети, цукерки, безалкогольні напої, газети тощо. Вони забезпечують цілодобовий продаж товарів і самообслуговування.*

Торгівля на рознос - одна з найдавніших форм роздрібної торгівлі. Вона задовольняє потреби клієнтів з огляду на зручність придбання та прояв уваги до їхньої особистості.*

Торгівля на замовлення товарів поштою або телефоном. Інформацію про товар можна надавати у вигляді оголошень у газетах, журналах, по радіо або телебаченню. Замовити товар можна також за каталогами. Дедалі більшої ваги набуває інформація з комп'ютерних мереж. Замовлення надсилають поштою або приймають телефоном.

-----------------------------------------------------------------------

13. Реклама як головний компонент системи маркетингових комунікацій.

Найпопулярнішою і широко використовуваною складовою системи маркетингових комунікацій є реклама. На сучасних насичених товарних ринках витрати на рекламу зростають, причому вони ні в якому разі не повинні бути компенсацією низької якості товарів.

Головні цілі реклами, як і комунікаційного комплексу загалом, -формування попиту на товар і стимулювання його збуту.

Планування рекламної діяльності підприємства передбачає:

-ідентифікація цільового ринку

-визначення цілей і завдань реклами

-формування рекламного бюджету

-розробка рекламного звернення

-вибір носіїв реклами

-складання графіку виходу реклами

-оцінка ефективності реклами

Основні завдання реклами:*

інформування споживачів (переважно на етапі виведення товару на ринок);*

створення переконання споживачів у перевагах властивостей товару фірми (найбільшої ваги набувають на етапі зростання);*

нагадування про товар (доцільне на етапі зрілості);*

формування іміджу (корпоративна реклама).

Розроблення рекламної стратегії передбачає:*

визначення цільової аудиторії;*

розроблення концепції товару;*

вибір засобів розповсюдження реклами;*

створення рекламного звернення.

Цільова аудиторія — це адресат рекламної комунікації. Як звичайно, вона мало відрізняється від цільового ринку фірми. Водночас маркето-логи не повинні обмежуватися лише потенційними споживачами товару. Необхідне врахування і тих, хто впливає на прийняття рішення про покупку. Приміром, лікарі можуть рекомендувати своїм пацієнтам ті чи інші ліки. Рекламуючи