- товари та інші предмети вітчизняного виробництва, що ввозяться назад на територію України без обробки і переробки, а також товари імпортного виробництва, що вивозяться з України без обробки і переробки.

Як пільга допускається зниження ставок мита при ввезенні на територію України і вивезенні з неї товарів та інших предметів - відремонтованих і раніше ввезених чи вивезе-них, - пошкоджених до пропуску їх через митний кордон України, але придатних для використання як виробів чи матеріалів.

Висновки

Митна справа — це особливий вид державної діяльності, оскільки її метою є захист національної безпеки, коли уповноважені органи (та посадові особи) використовують специфічні засоби та вживають заходи, притаманні тільки відповідним, визначеним законом державним органам та їхнім посадовим особам. Зміст цієї діяльності України визначений у ст.З Митного кодексу України (МКУ), у якій зазначено, що митна справа охоплює організацію порядку переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане зі встановленням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямованими на реалізацію митної політики України.

Як відомо, засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони й митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України заборонений, визначають виключно закони України та Митний кодекс України. Значення митної справи підтверджують ті державні органи, які її здійснюють, зокрема Верховна Рада України, оскільки тільки закони України визначають засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України заборонений. Кабінет Міністрів України, який відповідно до ст.113 Конституції України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, має значні повноваження в регулюванні митної справи, оскільки на нього покладені завдання щодо організації і здійснення зовнішньоекономічної діяльності України. Саме Кабінет Міністрів, за ст.3 МКУ, організовує та забезпечує здійснення митної справи відповідно до Митного кодексу, інших законів України, міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, інших органів виконавчої влади під час розв'язання питань, що стосуються митної справи. Тобто вже в цій статті наголошено, що митна справа є багатоплановою державною діяльністю, здійснювати яку може не один, а сукупність державних органів. Хоча в МКУ зазначено, що головне місце належить системі митної служби, але низка статей МКУ визначає місце та повноваження й інших державних органів та органів місцевого самоврядування в митній справі, серед яких: органи охорони здоров'я, ветеринарні органи, органи екологічного контролю та інші органи, які здійснюють контроль (поряд із митними) за тим, чи товар, що переміщують через митний кордон України, відповідає екологічним, санітарним та іншим вимогам, що існують в Україні.

Законодавство України з питань митної справи складається з двох блоків актів:

ті, що регламентують порядок обкладання податком (митом) товарів, які
переміщують через митний кордон України, методологію цього обкладення;

ті, що встановлюють права й обов'язки суб'єктів у митній справі.

Ці групи актів відрізняються своїми завданнями, хоча й належать до однієї галузі законодавства — митного законодавства. Об'єктом першої групи є визначення поняття митного тарифу, його структури, методів встановлення та стягнення мита, надання митних пільг суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, їхній зміст здебільшого формується під впливом норм міжнародного митного права, оскільки митний тариф в Україні, правила його застосування, рівень ставок мита тощо встановлюється відповідно до вимог міжнародних торгових та митних організацій (СОТ, ВМО та інші), які визначені багатьма рішеннями.

Митний кодекс України — головний акт, який встановлює права та обов'язки осіб, які беруть участь у митній справі, та порядок реалізації митної справи, а Закон "Про єдиний митний тариф" - головний акт першої групи актів. У ст.З цього Закону зазначено, що Єдиний митний тариф України — це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Його визначають згідно з цим Законом та міжнародними договорами України. Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України обкладення митом предметів, що ввозять на митну територію України або вивозять із цієї території. Єдиний митний тариф України базується на міжнародне визнаних нормах і розвивається в такому напрямі, щоб максимально відповідати загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і правилам митої справи. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами. Єдиний митний тариф затверджує Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Це, переміщення може бути зв'язане з ввезенням, вивезенням або перевезенням транзитом товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну і регулювальну функції. Регулювальна функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника (мито на імпорт); заохочення або обмеження експорту (мито на експорт). Міжнародна практика свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.

Мито стягується на основі Митного кодексу України і Закону України "Про єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992р.

Єдиний митний тариф