Митні податки — це непрямі податки, які нараховуються при переміщенні предметів та послуг через митний кордон: податок на додану вартість, акцизний збір, ввізне та вивізне мито [9;353]. За формою взаємовідносин між платником і державою митні податки є непрямими, тобто вони справляються до бюджету держави за допомогою цінових механізмів, причому конкретні платники не завжди є їхніми носіями.

Досвід промислове розвинених країн свідчить, що на етапі трансформування економічних відносин домінує фіскальна функція митних податків.

В Україні у процесі становлення ринкової економіки митні податки виступають інструментом мобілізації валового внутрішнього продукту до Державного бюджету України. Відповідно до бюджетної класифікації України ввізне та вивізне мита є податками на зовнішню торгівлю, а податок на додану вартість і акцизний збір є внутрішніми податками. Така класифікація повністю відповідає положенням "Внутрішні податки або інші внутрішні збори будь-якого типу", в якій зазначається, що ті податки та збори, які застосовуються до вітчизняних товарів та до подібних імпортних товарів, стягуються або примусово стягуються у судовому порядку у випадку імпортованої продукції під час або в місці імпортування, повинні вважатися внутрішніми податками або зборами.

Митні податки в повному обсязі адмініструються Державною митною службою України, яка щоденно зараховує надходження на рахунок Головного управління Державного казначейства, згідно із класифікацією доходів і видатків Державного бюджету України.

Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантій того, що заплановані в законі про Державний бюджет України на поточний рік доходи будуть отримані в повному обсязі (інакше стає невизначеною вся фінансова діяльність держави). Вона забезпечується професійною та оперативною роботою Державної митної служби України.

Що ж стосується рівномірного розподілу в територіальному розрізі, то митні податки в повному обсязі надходять до Державного бюджету України і вже звідти розподіляються згідно з потребами регіонів. Фактично податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів, акцизний збір із ввезених на територію України товарів, ввізне мито та вивізне мито є надійним джерелом, за рахунок якого здійснюється фінансування дотацій вирівнювання адміністративно-територіальним одиницям. Виняток становлять ввізне мито, яке стягується з імпортних нафтопродуктів, транспортних засобів й шин до них, та акцизний збір, який стягується з імпортних нафтопродуктів і транспортних засобів, частка яких надходить до загального фонду, і частка — до спеціального фонду державного бюджету. Конкретне співвідношення цих відрахувань встановлюється законом про Державний бюджет України на поточний рік.

Вищезазначені умови реалізуються завдяки ефективному державному регулюванню зовнішньоекономічної діяльності, існуванню необхідної бази нормативно-правових актів у галузі митної справи, а головне — обґрунтованому плануванню доходів Державного бюджету України від зовнішньоекономічної діяльності.

Щорічне планування надходжень від зовнішньоекономічної діяльності до державного бюджету повинно мати фундаментальне наукове підґрунтя та базува-тися на єдиній (для всіх органів державного регулювання) методиці розрахунку. Втручання в процеси зовнішньоекономічної діяльності за допомогою процедур планування доходів має кількісні та якісні характеристики, які взаємопов'язані між собою. Кількісна сторона характеризується обсягом грошових ресурсів, які надійдуть до державного бюджету від оподаткування експортно-імпортних операцій, якісна — станом зовнішньоекономічної діяльності. Формування збалансованого впливу кількісної та якісної сторін має бути покладене в основу планування показників справляння податків, які надходять до державного бюджету від зовнішньоекономічної діяльності.

Апріорний мультипрогноз з урахуванням апостеріорної інформації передбачає прогнозування загальної суми податків з урахуванням надходжень сум податків у розрізі їх видів за останні п'ять років за групами товарів. Він базується на методі коефіцієнтів. При цьому за основу беруться показники минулого періоду, які коригуються за відповідними коефіцієнтами, котрі враховують зміни, що передбачаються у плановому періоді.

З урахуванням результатів, отриманих від проведення моно-і мультипрог-нозу та даних щодо наявних фактів заниження податкового навантаження в митницях, подаються пропозиції щодо формування прогнозованих сум надходжень від зовнішньоекономічної діяльності до державного бюджету.

Можливість ефективного застосування наведеної вище методики визначення обсягу надходжень від зовнішньоекономічної діяльності до державного бюджету знижується за рахунок суттєвого впливу низки суб'єктивних чинників. Для прикладу наведемо динаміку надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, до загального фонду державного бюджету (див. додаток Б).

Очевидно що в цілому планові показники надходжень митних платежів у 2000-му та 2001 році виконано на 100%, але в межах окремих платежів наявні суттєві відхилення від плану. Що стосується 2002 року, то до загального фонду державного бюджету надійшло митних платежів на 20% більше від прогнозованого обсягу. Такий стан виконання пояснюється неможливістю спрогнозувати дію низки макроекономічних чинників.

До першої групи чинників, що суттєво впливають на обсяг надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, належать зміна; Нормативно-правової бази України та законодавства країн-контрагентів, залучення України до системи міжнародних дорожніх перевезень, а також зміна митних правил України. Методика визначення надходжень митних платежів до державного бюджету передбачає аналіз планових змін законодавства, але врахувати їх у повному обсязі фактично неможливо.

Зокрема особлива увага під час планування надходжень вщ зовнішньоекономічної діяльності має приділятися пільгам при митному оподаткуванні. Саме внаслідок прийняття Верховною Радою України численних пільгу у податковому законодавстві останніми роками був порушений належний зв'язок між показниками розвитку економіки й показниками зростання доходів бюджету. У результаті в 2002 році державний бюджет недоотримав близько 10 млрд. гривен, що були умовно нараховані Державною митною службою України. Практика і розвинених країн заперечує потребу значної кількості митних пільг. Водночас надання пільг у частині оподаткування експортно-імпортних операцій є суттєвим інструментом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ця