Головною функцією податкової політики є фіскальна. Ефективність її залежить від того, наскільки гнучкою вона може бути залежно від конкретної ситуації та стану розвитку економіки держави. Основна вимога при виконанні фіскальної функції – повнота збору податків згідно зі строками, визначеними чинним законодавством. У деяких випадках з метою розвитку якогось напряму діяльності, тимчасової підтримки виробництва деяких товарів та виробів або вітчизняного виробника продовольчих товарів держава може надати податковий кредит.

Сутність іншої функції – розподільчої – полягає у встановленні справедливості при стягненні податків. Тобто потрібно підходити до платників податків з урахуванням умов їх діяльності. Це стосується як фізичних і юридичних осіб, так і регіонів в цілому. При визначенні регіональної податкової політики особливої уваги потребує структура виробництва регіону, найбільша питома вага виготовлення певної продукції з точки зору розмірів сплати податків. Особливе значення мають рівні зайнятості населення та середньо подушного доходу. Причому тут виділяють два аспекти: з одного боку, збільшення податків з доходів, з другого – зростання обсягів реалізації товарів і сплата податків з ціни виробу. Тобто при виконанні цієї функції потрібна гнучка політика у визначенні розмірів податків, що стягуються до бюджету з різних платників.

Зміст соціальної функції полягає в тому, що повинна змінюватись структура сплати податкових та інших обов’язкових платежів, особливо між тією частиною, яка йде до державного бюджету, та тією, що залишається в місцевому. Але для цього необхідно чітке визначення загальних витрат держави, їх структури та шляхи економії. З урахуванням особливостей розвитку економіки регіону або освоєння нових територій та залучення для цього інвестиційних коштів держава може створювати вільні економічні зони.

1.2. Характеристика сучасної податкової політики України.

Головною метою формування податкової системи повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і особливо на пріоритетних напрямах розвитку виробництва.

Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка дала б змогу оптимально щодо конкретних умов пов’язувати інтереси держави з інтересами товаровиробників та рядових платників податків. При переході до ринкової економіки мають змінюватись як податкова система, так і методи розрахунків та оплати податків.

Недоліком податкових реформ України, як і інших країн СНД, є те, що соціальні наслідки податкових реформ, як правило, не прогнозуються, а ці наслідки здебільшого такі, що посилюють соціальну напругу в суспільстві.

Як грошові ресурси держави податки забезпечують функціонування бюджету і тому вимагають обгрунтованого планування та регулювання. Господарювання методом спроб та помилок не може бути нескінченно довгим, досить швидко воно призводить до економічної кризи, інфляції, зубожіння населення і бюджетного дефіциту.

Вийти з кризового становища можна, тільки спираючись на наукові знання і досвід, дотримуючись у господарській діяльності рекомендацій науки. Негоже кидатися від однієї крайності до іншої, не можна накладати податкову систему країн з розвинутою ринковою економікою на нашу дійсність. У цьому зв’язку необхідно проаналізувати вплив на формування доходів бюджету нової податкової системи.

Запровадження нових, науково необґрунтованих податків, навіть державних, не заохочує підприємства до розширення діяльності. Навпаки, веде до згортання виробництва і в підсумку призводить до значного зменшення доходів бюджетів усіх рівнів. Адже ці податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробувалися, а тому є невідпрацьованими і ставки оподаткування.

Коли на економічну систему з державною монополією на засоби виробництва і предмети споживання накладається податкова система розвинутих ринкових держав, то це свідчить про спадкоємність методів управління і пріоритет політики над економікою. Проте корені суспільного поступу не в політиці, а в економіці та фінансах. Політика стає двигуном прогресу, коли вона виступає одночасно і формою використання об’єктивних економічних законів, і формою суперечностей у економіці.

Об’єктом оподаткування прибутковим податком для громадян, які проживають в Україні, є доходи у грошовій і натуральній формах, а для громадян, які постійно не проживають в Україні, тільки ті доходи, які одержані із джерел, що оподатковуються в Україні.

Інститут податків витікає перш за все з того, що існує необхідність примусового відчуження державою частини заново створеної вартості, її концентрації і перерозподілу. Держава в особі органів управління зобов’язана оперативно реагувати на зміни економічної ситуації і вносити корективи у податкову систему.

Перехід до ринкової економіки вимагає взаємозв’язки формування фінансів в частині державних доходів і податкової політики, а це потребує змін структури управління. Очевидно, що просування до ринку повинно надавати більше прав місцевим органам влади й управління. Чим активніше проходитиме процес приватизації власності, тим менше буде управлінських функцій у держави. Вертикальні зв’язки замінюються горизонтальними. Однак необхідність централізованої системи управління державними доходами і податковою політикою зберігається аж до повного переходу на ринкову економіку, бо це є однією із головних умов виходу із економічної кризи.

Таке становище, безумовно, позначається на формуванні дохідної бази бюджетів усіх ланок бюджетної системи.

Структуру доходів бюджету