Так, суттєві масштаби непрямого оподаткування у Франції, Німеччині, Італії обумовлені особливостями соціально-економічної політики, яка проводиться в цих країнах.

Прямі податки ставлять рівень оподаткування в пряму залежність від рівня доходів платника. Ці податки вважаються найбільш справедливими. Пряме оподаткування дозволяє перекласти основний податковий тягар на багаті верстви населення.

Тим не менше непряме оподаткування широко застосовується в багатьох системах оподаткування розвинених країн світу. Так, зокрема, в таких країнах, як Німеччина та Франція, непрямі податки традиційно відіграють провідну роль.

Значна роль непрямих податків у багатьох країнах викликана їх високою фіскальною ефективністю та можливістю забезпечення рівномірності надходження платежів до бюджету.

Однією з найважливіших причин розвитку непрямого оподаткування в країнах-членах Європейського Союзу поряд з історичними традиціями в оподаткуванні є політика уніфікації систем оподаткування країн ЄС.

Результатом такої політики в країнах ЄС стало наближення методів стягнення непрямих податків. У той же час в галузі прямого оподаткування цим країнам надається більша самостійність.

Соціально-економічна політика держав спрямовується на вирішення існуючих у країнах соціальних проблем. Запровадження пільг в оподаткуванні доходів фізичних осіб проводиться регулювання соціальних процесів у країні.

При цьому значна частина соціальних видатків перекладається на приватні та державні компанії, що також впливає на співвідношення прямих і непрямих податків.

Важливою особливістю систем оподаткування розвинених країн світу є структура прямих податків. Вона відображає залежність співвідношення податку на доходи корпорацій та податку на доходи фізичних осіб від структури національного доходу.

В таких країнах, як США, Великобританія, Франція, Італія, Канада, Японія, доля оподаткування доходів фізичних осіб в податкових надходженнях перевищує долю податку на доходи корпорацій.

Тепер розглянемо основні засади податкової політики окремих країн світу.

Податкова система Сполучених Штатів Америки в сучасному вигляді відповідає завданням не просто фіскальним – забезпечувати надходження доходів до федерального бюджету, бюджетів штатів та місцевих бюджетів, а й служить інструментом розвитку економіки держави.

При розвинених ринкових відносинах, вільному підприємництву в США невід’ємною складовою господарського механізму є державне регулювання, основним інструментом якого є податкова політика.

До регулювання економіки, крім федеральних властей, активно залучаються й місцеві органи управління. Вони володіють значними власними джерелами фінансових ресурсів, обсяги яких, до речі, за останні 15-20 років у США суттєво зросли. В країні існує більш як 83 тисячі місцевих органів управління, які мають власну фінансову базу.

Проблема формування дохідної частини бюджетів різних рівнів у США знаходиться на першому місці.

За допомогою суто економічних регуляторів, до яких належить й оподаткування, держава примушує приймати такі рішення в господарській діяльності, які в найбільшій мірі забезпечують суспільні потреби. Крім виконання фіскальної функції система оподаткування служить інструментом економічного впливу на суспільну виробництво, його структуру, динаміку розвитку та розміщення.

Згідно з конституційним принципом федералізму повноваження щодо стягнення податків у США мають: федеральний уряд, уряди штатів та органи місцевого самоврядування.

Кожен штат має свою податкову систему, над якою законодавчі збори штату здійснюють певну юрисдикцію; федеральний уряд не має права втручатись в цю сферу. Хоча податкові системи штатів мають подібні риси, проте в двох цілком однакових систем немає. тому податкові тягарі в кожному штаті не однакові. До 50% податкових надходжень штатів складають загальний і вибіркові податки з продажу, що є фіксованою надбавкою до роздрібної ціни більшості товарів та послуг, які реалізуються на території даного штату (розмір податку обов’язково вказується в кожному торговому чеку або квитанції за послуги). Середня величина податку з продажу по країні становить трохи більше 4%. Приблизно 35% податкових надходжень складають збори від прибуткових податків з населення штатів і податків на прибутки корпорацій.

У цілому на рівні штатів непрямі податки (податки на споживання) становлять до 60% усіх доходів. Ці податки постійно піддаються критиці з боку платників податків через регресивний характер. Однак, з погляду властей, прямі податки мають перевагу в простоті збору їх. Це справді так, тому що покупець товару ніяк не може ухилитися від сплати податку з продажу: йому просто не продадуть товар. У той же час механізм збору, наприклад, прибуткових податків у штатах вкрай складний через високу мобільність працездатного населення. Багато американців живе в одному штаті, а працює в іншому. Оскільки прибутковий податок, як правило, утримується із заробітної плати за місцем роботи, а розмір цього податку в двох сусідніх штатах може значно відрізнятися (в 6 штатах його зовсім немає), нерідко виникають заплутані ситуації.

Основу бюджетних органів місцевого самоврядування становлять податки на майно (з нерухомої власності) – більш як 80% усіх надходжень.

Податки, що стягуються федеральним урядом, однакові на всій території країни і є основою формування доходів федерального бюджету. Федеральне оподаткування є переважно прямим, питома вага непрямих податків незначна.

Головне місце у федеральній податковій системі США посідають три податки:

індивідуальний прибуток;

на соціальне страхування;

на прибуток корпорацій.

Сукупний збір від цих податків становить більше 90% доходів федерального бюджету. Крім того, на федеральному рівні діє кілька акцизних податків, тобто вибіркових податків з продажу (на бензин, тютюнові вироби, алкогольні напої) та податок на спадщину і дарування.

Федеральний індивідуальний прибутковий податок стягується з усього працездатного населення США. Ним оподатковуються практично всі види доходів, які можуть бути одержані населенням: заробітна плата і допомога; прибуток від приватної підприємницької діяльності; відсотки за внесками в кредитно-ощадні установи; дивіденди; рента; допомога по безробіттю, що виплачується приватним компаніям. Не підлягають оподаткуванню доходи від відсотків, які отримують утримувачі деяких видів цінних паперів, що випускаються урядами штатів. Частково оподатковуються пенсії та допомога з соціального страхування.

Кожний