З офіційного погляду, система сплати податків у США базується на принципі добровільності. Проте можна вважати, що таке твердження цілком відповідає дійсності. З одного боку, все працездатне населення країни щорічно заповнює податкові декларації, в яких докладно підраховується одержаний прибуток і розмір податку, котрий необхідно сплатити. З іншого – обов’язок громадянина, що має певні доходи, - сплачувати податки, і це недвозначно зафіксовано в законі. Відмова від “добровільної” сплати податків або приховування частини доходів може потягти за собою покарання аж до ув’язнення. Добровільність у даному випадку розуміється в такому значенні, що держава в особі її фінансових органів не бере на себе турбот щодо підрахунку доходів громадян, а надає можливість робити це їм самим, залишаючи за собою лише функцію контролю та перевірки.

Однак на практиці з усіх, хто працює за наймом, прибутковий податок і податок на соціальне страхування утримується безпосередньо із заробітної плати та допомоги їхніх роботодавців.

Підприємці утримують прибутковий податок із своїх робітників та службовців за ставками, трохи нижчими номінальних. При цьому підприємець зобов’язаний щорічно видавати кожному робітнику особливу квитанцію, яка підтверджує розмір його зарплати і утриманих з неї податків. Копії цих квитанцій підприємцями пересилаються на федеральні податкові депозити – особливі банківські рахунки, що контролюються міністерством фінансів. Через систему федеральних податкових депозитів збирається майже 70% усіх федеральних податків, у т. ч. 100% суми податків на соціальне страхування.

Такі основні параметри структури та механізму функціонування федеральної податкової системи США.

Не менш жорсткою є податкова система Норвегії. Кожен працюючий норвежець зобов’язаний до 31 січня подати в податкову контору своєї комуни декларацію. Інакше, хто прислав її із запізненням, заплатить значний штраф, а якщо зовсім не надіслав декларацію, то штраф буде ще більшим. Однак перед цим податковий інспектор разом з представником відділу поліції з економічних злочинів оцінить у правопорушника будинок, поспілкується з його роботодавцем і перевірить факт отримання зарплати, звернеться в банк, де зберігаються кошти такого платника податків, наведе інші довідки і на свій розсуд складе декларацію. Складена податковим інспектором декларація буде не на користь платника. Але головне те, що вона буде надіслана до суду, який встановить розмір штрафу і строк сплати податку. Як бачимо, ухилитися в Норвегії від подачі декларації неможливо. Неможливо ще й тому, що кожен норвежець має свій персональний номер у так званому Реєстрі населення, згідно з яким він повинен зареєструватися у податковому відомстві тієї комуни, де він проживає. без цього неможливо влаштуватися на роботу. В кінці року органи комунальної влади надсилають кожному платнику бланк декларації про доходи – бланк ”доносу самого на себе”, який слід заповнити і повернути в податкову контору до 31 січня. Якщо все правильно, то на підставі суми доходів інспектор нараховує суму податку і особливим листом кожний платник податків повідомляється про це.

Якщо в декларації знайдено помилку й інспектор робить висновок, що помилка умисна, то може статися, що штраф за таку помилку складе половину всієї суми податку. Поняття умисна помилка може тлумачитися суб’єктивно.

Інформація про доходи перевіряється, що називається, за шаблоном. Щорічно обробляється близько 3 млн. декларацій. Однак декілька декларацій кожна податкова контора перевіряє дуже старанно. Якщо буде встановлено порушення, то такі декларації надсилаються до поліції з економічних злочинів. Ухилення від сплати податків або приховування доходів у Норвегії є дуже серйозним правопорушенням, за яке в особливих випадках може настати покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років.

Приховання доходів у Норвегії може негативно вплинути на кар’єру політика або державного діяча.

У Норвегії є три головні категорії податків.

Перша категорія – це так званий соціальний внесок, який вираховується з річної зарплати. Допустимим його, в більшій чи меншій мірі, можна вважати з річної зарплати до 267 тис. крон (42 тис. доларів). Усе, що отримано більше цього, оподатковується прогресивним податком. При високій зарплаті цей податок сягає максимально 49,8% зарплати (до 1992 року максимальний розмір його був 80%).

Друга категорія – податок на загальний доход. Загальний доход становить суму всіх грошових надходжень. Це зарплата (таким чином, з урахуванням соціального внеску зарплата оподатковується двома видами податками); гонорари; пенсія за старістю чи по догляду за дитиною; можливі виграші в лотерею; цінні подарунки.

Важливою частиною загального доходу вважається наявність власного житла. Причому доход від наявності власного житла можна назвати умовним. Його як такого насправді може й не бути, якщо житло не здається в оренду. Іншими словами, стягується податок за можливість заробляти на власному житлі. За місцевим положенням, якщо будинок (або дача) коштує менше 451 тис. крон (72 тис. доларів), податок становить 2,5% вартості житла. Якщо ж будинок коштує більше 451 тис., то податок становить 2,5% того, що перевищує 451 тис.

Крім того, в загальний доход записується прибуток від сільськогосподарського використання власної землі, від використання власної частини лісу, від риболовства та полювання, а також прибуток від будь-якого виду бізнесу і річні проценти з банківського вкладу. Доходом вважається також наявність службового автомобіля, який використовується в особистих потребах.

Важливим пунктом декларації про доходи є стаття, куди платник податку записує свої витрати, які дозволяють зменшити суму загального доходу, що підлягає оподаткуванню. Якщо людина довго хворіла і витрачала гроші на ліки, якщо вона пенсіонер або оплачувала послуги