Метою реформування податкової політики України є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки і насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефективності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави. Виходячи з цього, можна сказати, що податкова система повинна забезпечити оптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу.

Проблема може вирішуватись тим чи іншим методом, але вона не дасть якісних результатів, якщо оподаткування не буде справедливим. Адже нині одні сплачують непосильні податки, інші так чи інакше ухиляються від їх сплати.

Реформування податкової політики необхідно провадити шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки і інвестує кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків, тому що наше податкове законодавство цим переобтяжене. З другого боку – необхідно полегшити податковий тиск.

Передбачається впровадити стимулюючу систему податків: при зростанні обсягів та рентабельності виробництва норматив сплати податків зменшується, що стимулює виробника до збільшення виробництва продукції.

Заслуговує на увагу й питання прибутковості виробництва. Традиційно прибутком вважається різниця між ціною і матеріальними витратами (так званий балансовий прибуток).

Було б краще, якби прибутком вважалася та частина коштів, яка залишається після вирахування витрат виробництва та витрат на впровадження новітніх технологій і обладнання, що неможливе без використання кредитів, а тому ці витрати необхідно зараховувати у відсотки за кредит та поповнення обігових коштів. Не можна забувати, що протягом десятків років не реформувались і амортизаційні відрахування на оновлення обладнання, що конче потрібно. Тому прибуток для оподаткування повинен бути “чистим”, без зазначених витрат.

Метою реформування податкової політики є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки і насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефективності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави. Виходячи з цього, можна сказати, що податкова система повинна забезпечити оптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу.

Граничний рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет України, включаючи відрахування до Пенсійного Фонду, не повинен перевищувати 40 – 45%, що визначається Постановою Верховної Ради України “Про основні положення податкової політики в Україні” від 04.12.96 р.

Згідно з Постановою, реформуванню підлягають правові норми, які визначають форми, методи, механізми регулювання і встановлення величини й порядку стягнення податків, зборів, інших обов’язкових платежів у бюджети та державні цільові фонди, необхідні державі для виконання своїх функцій.

Перебудова податкової системи провадиться із врахування потреб, які забезпечили б формування місцевих бюджетів, причому нормативи і порядок зарахування податків та інших обов’язкових платежів до бюджетів бюджетної системи регулюються законодавством України.

Децентралізація податків й інших обов’язкових платежів провадиться із врахуванням посилення ролі бюджетів усіх рівнів щодо реалізації радикальних реформ по стабілізації економіки.

Розроблено концепцію розширення бази нарахування податків та зменшення розмірів ставок податків за рахунок скорочення пільг при визначенні об’єктів оподаткування. Проведення цих заходів повинно забезпечити справедливий підхід держави до підприємств усіх форм власності та суб’єктів підприємницької діяльності і має спиратися на принципи податкової політики.

Отже, принципи, на які повинна спиратись податкова політика України, такі:

об’єктом оподаткування має бути прибуток юридичних осіб, земля, майно, капітал та доходи фізичних осіб (це непрямі податки);

захист вітчизняного виробника, обмеження споживання окремих видів товарів та не обгрунтованого одержання великих доходів (регулювання цих заходів повинно провадитись через непрямі податки – акциз);

підтримка передових напрямів виробництва та виробництва конкурентноспроможної продукції вітчизняних виробників;

чітке розмежування податків між державним і місцевим бюджетами.

ВИСНОВОК

Сучасний економічний розвиток України і її регіонів у значній мірі визначається станом податкової політики. Створення альтернативних підприємств, малих і середніх підприємств повинно стимулюватися податковою політикою у формі зменшення податкових ставок або підвищення оподаткованого мінімуму.

Податкова система, через яку здійснюється податкова політика, як складова частина бюджетної політики держави повинна бути побудована таким чином, щоб вона не перешкоджала нормальному здійсненню розширенного виробництва з урахуванням необхідних резервів для кожного типу господарства.

Для нормального функціонування держави повинна здійснюватися ефективна податкова політика, яка передбачає встановлення і стягнення податків. На жаль, на сьогодні економіка України має багато вад: збільшується кількість збиткових підприємств, зростає безробіття, ускладнюється соціально-економічна ситуація в країні. Зумовлюється це тим, що акцент у податковій політиці зроблено на фіскальній функції, а її регулююча та стимулююча роль фактично зведена нанівець. Тому проблема побудови ефективної податкової системи залишилася однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і закладання підвалин для економічного зростання України.

Реформування існуючої податкової системи є найгострішою проблемою для економіки України. Вітчизняна податкова система не відповідає потребам ринкової економіки.

Надлишковий податковий тиск призводить до згортання виробництва і, відповідно, до зменшення доходів бюджетів усіх рівнів.

Головними недоліками податної політики в Україні, що зашкоджують ефективній роботі вітчизняних підприємств, є:

неоптимальна податкова структура;

надмірна податковий тиск на вітчизняного товаровиробника;

антистимулююча дія система надання податкових пільг;

нестабільність податкового законодавства;

переважання питомої ваги непрямих податків над прямими, що гальмує стимули до розвитку виробництва;

велика питома вага стягнень із собівартості продукції (приблизно до 20-30% структури собівартості);

складність процедури оподаткування.

Для реформування податкової системи необхідно:

провести реструктуризацію податкової системи в напрямку збільшення питомої ваги прямих податків;

знизити податковий тиск на юридичних і фізичних осіб з метою активізації підприємницької діяльності;

удосконалити механізм нарахування і сплати ПДВ;

зменшити коло і поступово відмінити пільги в оподаткуванні;

підвищити штрафні санкції до суб’єктів, які мають податкову заборгованість перед державою;

максимально спростити процедуру оподаткування;

інше.

Результатом реформи податкової системи України повинна стати побудова оптимальної податкової системи.

Ціллю податкової політики повинні стати: стабілізація економіки, подолання спаду виробництва, стимулювання