В третьому розділі наведені тенденції і перспективи розвитку кредитних операцій комерційних банків, а також запропоновані методи вдосконалення банківського кредитування.

1 Теоретико-методологічні основи організації

банківського кредитування

Класифікація банківських кредитів

Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Спочатку як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровиробниками – коли продавцю потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. Виникла потреба в передачі продавцем покупцеві товару з відтермінуванням платежу, тобто у кредит. У багатьох первісних народів активно використовувалися система позик під роботу і навіть за борги. Той, хто не міг повернути борг за отриманою позикою, ставав рабом свого кредитора. Про кредитну діяльність згадується ще у законах царя Хаммурапі (близько 1760 років до н.е.), де зазначається, що у Давньому Вавилоні центрами кредитних операцій виступали храми, де зберігалися зерно, посуд, срібло та інші цінності. Довгий час також храми були зручним місцем для зберігання цінностей і у Стародавній Греції, де першими проводили кредитні операції служителі храмів.

Із появою грошей та розвитком міждержавної торгівлі суттєво змінювалися й економічні умови життя. У Київській Русі на початку дванадцятого століття у зв’язку із розвитком торгівлі та виробництва зросла потреба в кредитних ресурсах. Правила надання кредиту та вимоги до розмірів відсотків містила “Руська правда”, що свідчить про велику увагу до питань кредиту.

Економічний розвиток міст на Галичині наприкінці сімнадцятого, у першій половині вісімнадцятого століття зумовлював зростання попиту на гроші та розширення кредитної діяльності. Це дало поштовх до розвитку банківських установ, прибутки яких формувалися за рахунок різниці між доходами та витратами за активними і пасивними операціями, тобто банківський капітал не мав тоді безпосереднього зв’язку із виробництвом і нагромаджував прибутки за рахунок торгівлі грішми. У банківські установи вносили грошові суми шляхта, монастирі, костьоли, церкви. Найбільші розміри капіталів мали банківські установи Станіслава, Снятина, Рогатина, Бучача. Концентрація капіталу у банківських установах була значною, що було передумовою для їхньої підприємницької діяльності через розширення майстерень та промислів.

У Росії перші кредитні операції датуються вісімнадцятим століттям. У цей період починають зароджуватися два головних види кредитування: іпотечне та комерційне. Першою кредитною установою в Росії вважають Державну монетну контору (1729 рік), якій було дозволено надавати короткострокові позики під заставу золотих та срібних речей 7.

Роль кредитування в різних фазах економічного циклу є не однаковою. В умовах економічного піднесення кредит виступає чинником зростання, який перерозподіляючи величезні грошові і товарні маси, забезпечує підприємства додатковими ресурсами. Його негативний вплив може виявитися в умовах надвиробництва товарів, а особливо він помітний в умовах інфляції. Нові платіжні засоби, що входять за допомогою кредиту в оборот, збільшують і без того надмірну масу грошей.

В Україні після 1991 року комерційні банки почали здійснювати як короткострокове, так і довгострокове кредитування підприємств різних форм власності. З переходом до ринкових умов змінювався склад кредиторів і позичальників. Основними кредиторами стали комерційні банки, у тому числі колишні державні, а позичальниками дедалі частіше ставали приватні та колективні підприємства, приватні підприємці, окремі громадяни.

Сьогодні банківські кредити можна класифікувати по-різному. Найбільш поширеною вважають класифікацію, в основу якої покладено такі ознаки банківських кредитів 7, 35:

термін використання;

забезпечення;

ступінь ризику;

метод надання;

спосіб повернення;

строк повернення;

характер визначення процента;

спосіб сплати процента;

кількість кредиторів;

призначення.

Існують також банківські послуги кредитного характеру.

За терміном використання розрізняють кредити:

короткострокові;

середньострокові;

довгострокові.

Короткострокові кредити надаються на строк до одного року. В українській банківській практиці вони є найпоширенішими.

Середньострокові кредити надаються на період від одного до трьох років, а довгострокові – понад три роки. Суттєвої різниці між середньостроковими і довгостроковими кредитами немає, тому банки України не виділяють їх окремо, хоча в країнах Заходу існує певне їх відокремлення.

Короткострокові кредити відрізняються від середньо- і довгострокових не тільки терміном використання, а й об’єктами вкладення і джерелами повернення.

З участю короткострокового кредиту формується, в основному, оборотний капітал підприємця. Він опосередковує переважно поточну діяльність позичальника, а джерелом його повернення є кошти, які вивільнилися з обороту внаслідок реалізації проекту, що був прокредитований, тобто поточні грошові надходження.

З участю довгострокового кредиту здійснюється відтворення основного капіталу й опосередковується інвестиційна діяльність позичальника. Джерелом повернення такого кредиту є прибуток від впровадження заходів, що прокредитовані, тобто їх економічний ефект.

Згідно з критерієм забезпечення розрізняють кредити забезпечені, або ломбардні, і незабезпечені, або бланкові.

Більшість банківських кредитів надається під певне забезпечення. Забезпеченість – один із принципів банківського кредитування. Формами забезпечення кредитів в основному є рухому і нерухоме майно позичальника.

Незабезпечені (бланкові) кредити становлять невелику частку у позичковому портфелі банків. Вони можуть надаватися при високому ступені довіри банку до позичальника. Їх розмір, як правило, обмежується власним капіталом банку.

За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських кредитів – стандартні і з підвищеним ризиком.

До стандартних кредитів належать кредити, надані позичальникам, що мають належну фінансову стійкість і забезпечують своєчасне і повне повернення раніше отриманих позичок і сплати процентів за ними.

Кредити з підвищеним ризиком – це ті, які не мають забезпечення, а також числяться за клієнтами з нестійким фінансовим станом, які порушують строки повернення раніше отриманих позичок і сплати процентів за ними.

За методами надання розрізняють банківські позики, які клієнти одержують: одноразово, перманентно, гарантовано.

Одноразові позички – це позики, рішення про видачу яких приймається банком окремо