Банки країн з розвинутою економікою застосовують складну систему великої кількості показників для оцінки кредитоспроможності клієнта. Ця система диференційована залежно від характеру позичальника (фірма, приватна особа, вид діяльності) і ґрунтується як на сальдових, так і на оборотних показниках звітності клієнта. У зарубіжній практиці кредитування виокремлюють кілька ключових позицій, по яких проводиться оцінка надійності потенційного позичальника і відповідно міра ризику по кредиту. Для різних банків набір параметрів неоднаковий. Так, ряд американських економістів описують систему оцінки кредитоспроможності, побудовану на сальдових показниках звітності. Американські комерційні банки використовують чотири групи основних показників: ліквідність фірми, оборотність капіталу, залучення коштів і прибутковість. Усі названі показники взаємопов’язані та утворюють єдину систему. Крім основних показників, для оцінки кредитоспроможності можуть застосовуватися додаткові, наприклад показники забезпеченості власним капіталом і показники рентабельності.

Проте існують й інші методики аналізу фінансового стану позичальника, які відрізняються напрямами аналізу, їх кількістю та іншими параметрами, але мають і багато спільного 11, 25.

В англійських банках використовуються системи оцінки кандидата в позичальники PARSER або CAMPARI.

PARSER:

Р – Person – інформація про особу потенційного позичальника, його репутацію;

A – Amount – обґрунтування суми кредиту, що запитується;

R – Repayment – можливість погашення;

S – Security – оцінка забезпечення;

E – Expediency – доцільність кредиту;

R – Remuneration – винагорода банку (відсоткова ставка) за ризик надання кредиту.

CAMPARI:

С – Character – репутація позичальника;

A – Ability – оцінка бізнесу позичальника;

M – Means – аналіз необхідності звернення за позикою;

P – Purpose – ціль кредиту;

A – Amount – обґрунтування суми кредиту;

R – Repayment – можливість погашення;

I – Insurance – спосіб страхування кредитного ризику.

У практиці американських банків застосовується система “5С” :

Capacity – спроможність позичальника визначається за допомог глибокого аналізу його фінансового стану, доходів і витрат та перспективи їх динаміки у майбутньому. При цьому особлива увага приділяється тому, що позичальник практично має тільки три джерела для погашення кредиту:

поточні грошові надходження;

продаж активів;

нові позики на грошовому ринку.

Character – характер позичальника – його ділова репутація, ступінь відповідальності, спроможність погасити борги.

Capital – капітал, володіння активом як передумова можливості погашення кредитної заборгованості. Ретельно аналізується його розмір, структура, співвідношення з іншими статтями активів і пасивів.

Collateral – форми і види забезпечення, їх достатність, якість, а також ринкова вартість та ступінь ліквідності кредитної застави.

Сonditions – умови – це загальні економічні умови, що визначають ринкову ситуацію: стан економічної кон’юнктури, наявність конкуренції, податкова політика, механізм ціноутворення тощо.

У Франції загальна фінансово-економічна оцінка підприємства на предмет кредитування вивчається в таких розрізах:

трудові ресурси (освіта, компетентність та вік керівника, частота пересування управлінців по робочих місцях, структура персоналу);

виробничі ресурси;

фінансові ресурси;

економічне середовище (чи є підприємство монопольним виробником, умови конкуренції, комерційна політика фірми, ступінь засвоєння прийомів і способів маркетингу).

У Російській Федерації для загальної оцінки кредитоспроможності підприємства використовується методика Асоціації російських банків. Згідно з нею економічний аналіз діяльності підприємства та умов його кредитування проводиться за такими напрямками:

солідність – відповідальність керівництва, своєчасність розрахунків за раніше отриманими кредитами;

здібності – виробництво та реалізація продукції, підтримка її конкурентоспроможності;

дохідність – перевага вкладення в даного позичальника;

реальність – досягнення результатів проекту;

обґрунтованість – сума кредиту, що запитується;

повернення – може здійснювати за рахунок реалізації матеріальних цінностей позичальника, якщо його проект не буде виконаний;

забезпеченість – покриття кредиту юридичними правами позичальника.

При визначення відношення між характеристиками позичальника (фінансовими та іншими) й очікуваною ймовірністю непогашення позики беруться до уваги, зокрема, такі чинники:

I – якість інформації (своєчасність і точність);

C – характер позичальника (“не можна отримати добрі результати, маючи справу з поганими людьми”);

CF – рівень та стабільність потоку готівки;

NW – реальний рівень власного капіталу;

G – наявність гарантії.

У випадку, якщо в ролі позичальника або гаранта (поручителя) виступає комерційний банк, у світовій практиці для оцінки його кредитоспроможності використовується система CAMEL:

С (capital adequacy) – адекватність капіталу; система дає оцінку розміру капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

A (asset quality) – якість активів; система визначає можливість повернення активів та позабалансових статей, а також вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

M (management) – менеджмент; система дає оцінку методів управління банком з урахуванням ефективності діяльності та виконання законодавчих правил;

E (earnings) – надходження або рентабельність; система оцінює рентабельність банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

L (liquidity) – ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов’язань.

Після того як на основі аналізу численних документів підприємства здійснена перевірка його платоспроможності і зроблений висновок про те, що кредитна операція буде прибуткова, банк дає згоду на отримання кредиту. Його згода, як правило, містить наступні дані:

вид, сума і строк кредиту;

розрахунок процентів та інших комісійних витрат;

забезпечення кредиту;

способи надання кредиту підприємству.

Згода на видачу кредиту видається, як правило, в письмовій формі, це є обов’язковим для великих кредитів. І якщо позичальник погоджується з умовами кредиту, то він передає банку своє підтвердження, після чого вважається, що кредитний договір вступає в дію.

В кредитних операціях банків як вітчизняних, так і розвинутих країн велике значення має забезпечення позики. Це в кінцевому результаті –