Контокорентний рахунок відкривається клієнтам, з якими банк має тривалі й міцні відносини і які відчувають регулярну потребу в банківському кредиті. Цей рахунок насамперед застосовується для підприємств з високою кредитною репутацією.

Контокорентний кредит використовується тільки для фінансування поточного виробництва й обігу і не спрямовується на фінансування інвестицій. Процес кредитування оформляється кредитною угодою між банком і клієнтом.

Плата за користування контокорентним кредитом є найбільшою у банківській практиці, оскільки цей кредит пов’язаний з підвищеним ризиком для банку і є дуже зручним для клієнта. Він забезпечує останньому можливості оперативно користуватися правом залучення банківських коштів для врівноваження зобов’язань і вимог.

Користування контокорентним кредитом не виключає можливості оформлення клієнтам у банку інших кредитів, якщо очікується тимчасове збільшення потреби в позичкових коштах порівняно з установленим лімітом за контокорентним рахунком.

Контокорентний кредит надається під забезпечення, але клієнтам, які мають бездоганну репутацію, він може надаватися у вигляді бланкового. У цьому разі банк може вимагати від позичальника виконання спеціальних умов, зокрема, відмови клієнта від продажу певного виду майна, яке може слугувати заставою за кредитом.

Споживчі кредити є одним із видів банківських кредитів. Вони надаються в національній та іноземній валюті фізичним особам – громадянам України. Банківські установи надають населенню короткострокові й довгострокові споживчі кредити.

Видача кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом:

оплати розрахункових документів за матеріали, конструкції, обладнання, надані послуги, виконані роботи;

зарахування коштів на поточний рахунок позичальника на підставі розрахунку готовності об’єкта кредитування;

перерахування коштів на поточний рахунок продавця квартири, житлового будинку чи гаража.

В окремих випадах позичка може надаватися готівкою з правом контролю за цільовим використанням коштів.

Кредитування здійснюється на підставі укладення між установою і позичальником кредитної угоди й угоди про заставу.

Іпотечний кредит – довгострокові позички, що надаються банками під заставу нерухомості – землі і будівель виробничого й житлового призначення. В основу цього кредиту покладена іпотека, що в перекладі з грецької мови означає застава, причому не будь-якого майна, а саме нерухомого (здебільшого будівель і землі).

До банківських послуг, що мають кредитний характер, належать:

акцептний кредит;

авальний кредит;

обліковий кредит;

факторинг;

форфейтинг.

Обліковий кредит – це купівля банком векселя за іменним індосаментом у векселедержателя до настання строку платежу (врахування (дисконт) векселів). При цьому банк стає власником векселя з усіма правами та обов’язками згідно з вексельним правом, а векселедержатель отримує суму векселя, зменшену на величину банківської процентної ставки, яка ще називається дисконтом, а також накладних витрат на здійснення операції. Особливістю такого кредиту є те, що його повернення здійснює не позичальник, а зобов’язана за векселем особа. Тому подібні кредити називають позиками, що самоліквідовуються.

Для отримання облікового кредиту векселедержатель подає в банк заяву разом з пакетом фінансових документів, що характеризують його платоспроможність. У разі позитивного рішення клієнту відкривається ліміт кредитування, який залежить від вартості вексельного портфеля клієнта, але не може перевищувати загальної кредитоспроможності останнього. Оскільки врахування, поданих клієнтом векселів, здійснюється в межах установленого ліміту, працівники банку проводять облік заборгованості клієнта, вираховуючи вільний залишок заборгованості. При врахуванні векселів ліміт кредитування зменшується, а при погашенні векселів – зростає 9.

Аваль – це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію, бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов’язання якоїсь із зобов’язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта).

Авалюючи вексель, банк надає такій особі строковий кредит або кредит до запитання (залежно від строку платежу за векселем). Аваліст може бути як третьою особою, котра не має відношення до векселя, так і одним із написантів векселя. Аваліст відповідає так само, як і особа, за яку видана гарантія, однак аваліст є боржником “другої черги”, і аваль набуває чинності лише після невиконання зобов’язань особою, за яку він виданий, тобто за умови невиконання клієнтом своїх зобов’язань банк має оплатити вексель.

Відповідальність банку як аваліста припиняється у разі: оплати векселя платником; оплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника; закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста.

Акцепт означає згоду платника оплатити вексель, прийняття ним зобов’язань за векселем, тобто полягає в тому, що банк гарантує оплату своїм клієнтом поставленої продукції шляхом акцептування замість нього переказного векселя. У результаті виникають так звані банківські акцепти – акцептовані векселі, які здатні обертатись на грошовому ринку. Через свою високу ліквідність та надійність банківські акцепти виступають як міжнародний платіжний засіб, адже завдяки наявності подвійної гарантії оплати – імпортера, який надає кошти на оплату векселя, і банку, котрий гарантує і здійснює безпосередній платіж, – їх охоче приймають в оплату експортери продукції; крім цього, під банківський акцепт легко рефінансуватись, бо на грошовому ринку існує попит на дані інструменти. Акцептний кредит призначений для покриття потреби в обігових коштах і не може використовуватись для інвестиційних цілей.

Факторинг – це операція, яка поєднує у собі низку посередницько-комісійних послуг з кредитуванням оборотного капіталу суб’єкта господарювання. Основою факторингу є перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. Фактично банк (факторингова компанія) купує рахунки-фактури постачальника за відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги 14, 28.

Факторингові операції можна класифікувати за багатьма ознаками. За сектором ринку, де здійснюються