Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання, реалізації предмета іпотеки відповідно до цього закону, переходу до іпотекотримач права власності на предмет іпотеки, визнання недійсним на підставі рішення суду основного зобов’язання або іпотечного договору, знищення чи втрати переданої в іпотеку будівлі чи споруди, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації.

порядку аналізу кредитного ризику й розрахунок резервів у разі можливих втрат за кредитами. Основне завдання на даному етапі – довести до працівників кредитних підрозділів мету банку у сфері кредитування, яка визначена внутрібанківськими інструкціями, стандартами кредитування, положеннями тощо.

Важливим в оптимізації кредитної діяльності банку є розподіл обов’язків між підрозділами, що пов’язані з кредитною діяльністю, це сприятиме:

Організація банківського кредитування в сучасних умовах повинна ґрунтуватися на принципі, за яким діяльність із надання кредиту та його моніторингу, а також підтримання контактів з позичальником має бути відділена від функції управління кредитним ризиком. Виділення окремого підрозділу в результаті оцінки ризику оцінки ризику дасть змогу не лише отримати вигоди від спеціалізації його співробітників, а й домогтися більшої кредитного аналізу, оскільки безпосередні контакти працівників кредитного підрозділу із позичальником, як переконує досвід банків, не завжди сприяють об’єктивності їхніх оцінок.

Це, звичайно, не означає, що такі працівники мають бути повністю усунуті від кредитного аналізу. Вони повинні мати уявлення про принципи управління кредитним ризиком для того, щоб на попередніх етапах кредитного процесу визначити передумови для отримання кредиту, а саме: наявність розрахунків щодо окупності проекту, що кредитується; наявність майна, необхідного для реалізації проекту й проведення виробничо-господарської діяльності, майна чи активів, які можуть гарантувати забезпечення позики; наявність укладених контрактів із продавцями та покупцями тощо.

Саме на цій основі, а також іншої інформації, підрозділ з управління кредитним ризиком здійснює поглиблений аналіз господарсько-фінансової діяльності позичальника: вивчає кредитну історію клієнта; аналізує склад і динаміки дебіторської та кредиторської заборгованостей у розрізі контрагентів; аналізує бізнес-план із точки зору наявності умов і реальних джерел для використання зобов’язань перед банком тощо; аналізує ризики, притаманні заходу, що кредитується, на всіх етапах його проведення та готує пропозиції щодо їхнього хеджування.

Робота підрозділу з управління кредитним ризиком повинна здійснюватися у тісній взаємодії з юридичною службою та службою безпеки банку. Саме ці підрозділи у сукупності потрібно ідентифікувати як служби з експертизи кредитного ризику, котрі відокремлені від підрозділів, причетних до безпосереднього кредитування клієнтів.

Ефективність організації кредитного процесу в найближчій перспективі буде одним із головних чинників, які визначатимуть конкурентоспроможність банків, що особливо відчутно напередодні переходу до кредитування банками інвестиційних проектів.

Як свідчить практика, кредитні операції банку перебувають у тісному зв’язку з його маркетинговою політикою. Зокрема, клієнт, який користується кредитом банку, часто проводить через цей банк свої основні платіжні та інші операції, здійснює обов’язковий продаж валюти тощо. Таким чином, поряд з основними етапами кредитування може з’явитися допоміжний етап – крос-селінг. На цьому етапі передбачається прогноз додаткових продуктів, які можуть зацікавити позичальника, розробка їх і пропозиція позичальнику.

Оскільки кредитні операції здійснюють практично усі банки, в сучасних умовах саме крос-селінг дасть змогу банкові виділитись з низки подібних установ і стати більш привабливим для клієнтів. Такий підхід дасть змогу також підвищити рентабельність кредитних операцій банку і пропонувати конкурентоспроможніші процентні ставки найперспективнішим клієнтам.

Ще одним перспективним напрямом удосконалення банківської діяльності може стати віртуальний кредит. У розвинутих країнах кредитування, обслуговування клієнтів та надання різних послуг щораз більше здійснюють віртуальні банки (Інтернет-банки, які не мають фактичних реальних представництв, за винятком юридичної адреси). Вони користуються популярністю і приваблюють клієнтів за рахунок низьких процентних ставок за кредити, вищих виплат за депозитними сертифікатами і можливістю відкривати повністю анонімні рахунки за лічені секунди, не виходячи з оселі.

Сьогодні в Україні над впровадженням віртуальних послуг працюють великі банки згідно з моделлю багатоканального обслуговування, тобто традиційні банки надають банківські послуги за багатьма каналами разом із Інтернетом.

Так, наприкінці 2002 року у мережі Інтернет працювало близько 100 комерційних банків, які можна поділити на кілька категорій 15. До першої належать банки, представлені в Інтернеті сайтами-візитками, що по суті є звичним рекламним буклетом, який перенесений в електронний вигляд, і де публікується загальна інформація про банк, річний звіт та фінансові показники, а також тарифи, філії, контактна інформація тощо. Серед таких банків – “Укрсоцбанк”.

Друга категорія – це банки, які надають онлайнові послуги, тобто на їхніх сайтах можна отримувати інформацію про залишок на рахунку, курси валют на встановлену дату, виписки за рахунками на будь-який час, виконувати всі операції і керувати рахунком без прямого контакту з працівником банку. До таких належать “Правекс-банк”, Енергобанк, “Фінанси і кредит” 15.

До окремої категорії належать банки, які надають електронні банківські послуги, основним напрямом діяльності яких є управління рахунком через мережу Інтернет, мобільний телефон, стаціонарні телефонні лінії. Лідерами в електронному банківському бізнесі в Україні є