Залежно від того, чи повідомляються дебітори клієнта про перевідступлення ним прав вимоги боргу, факторинг може бути відкритим та закритим. При відкритому факторингу дебіторам клієнта повідомляється про укладення договору факторингу і пропонується здійснювати платежі безпосередньо фактору. Закритий факторинг не передбачає повідомлення дебіторів, ніхто з них не знає про перевідступлення постачальником прав вимоги боргу, і тому кошти переказують постачальнику, який розраховується з фактором самостійно.

За набором послуг, що включає факторинг, він може бути з повним набором послуг та частковим набором послуг. Повне факторингове обслуговування передбачає надання постачальнику, крім суто факторингових послуг, також низки інших: аудиторських, юридичних, управління заборгованістю за наданими кредитами тощо. Факторинг з частковим набором послуг передбачає оплату фактором лише рахунків-фактур постачальника.

Залежно від порядку оплати боргових вимог розрізняють: факторинг з попередньою оплатою, що передбачає негайну оплату розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано фактору. Фактично фактор здійснює кредитування постачальника; факторинг без попередньої оплати означає, що фактор зобов’язується оплатити передані йому постачальником розрахункові документи на визначену, зафіксовану у договорі дату, як правило, в день оплати документів боржниками. Оскільки зафіксований в договорі строк – це середня величина, то цілком нормально, що окремі покупці здійснять платіж раніше обумовленого терміну, а інші – пізніше. Перевага для постачальника полягає в тому, що він знає точну дату одержання коштів і тому може відповідно планувати свою діяльність.

За здійснення факторингових операцій фактор стягує з постачальника плату:

комісію за послуги у розмірі визначеного договором процента від загальної суми придбаних фактором боргових вимог;

процент за кредит, наданий фактором постачальнику.

Форфейтинг – це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безповоротній основі. Це означає, що покупець боргу бере на себе зобов’язання відмовитися від свого права регресивної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника. Фактично форфейтер (комерційний банк або спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.

Здійснюючи придбання боргових вимог, форфейтер може зберігати їх у себе, в цьому разі витрачені ним грошові кошти можна вважати інвестиційними. Якщо форфейтер не бажає тримати свої кошти в такій формі, він може продати ці інвестиції іншій особі, котра також стає форфейтером. Внаслідок такого наступного перепродажу боргів виникає вторинний форфейтинговий ринок.

Механізм здійснення кредитних операцій

Виділення і розгляд такого поняття, як кредитний процес, дозволяє комплексно проаналізувати всі складові та етапи механізму банківського кредитування. Кредитний процес – це рух банківського кредиту як послідовний перебіг його організаційних стадій (етапів). У ході кредитного процесу відбувається послідовна зміна стадій механізму банківського кредиту. Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб’єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої приналежності, статусу, форм власності за наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом .

У теорії та практиці кредитування виокремлюють, як правило, сім основних стадій кредитного процесу, управління якими банк повинен ретельно організовувати 16, 27:

розгляд заявки позичальника на отримання кредиту;

аналіз фінансового стану (кредитоспроможності) клієнта;

розробка умов позики; підготовка та укладення кредитного договору;

визначення порядку забезпечення кредиту, гарантії повернення позики;

процедура надання позики;

процедура погашення позики;

контроль за кредитною операцією.

На початковій стадії кредитного процесу економіст кредитного відділу банку розглядає заявку клієнта, особисто знайомиться з ним, вивчає всю необхідну документацію із загальною метою – сформувати об’єктивну характеристику даного потенційного позичальника. Важливе значення для банку має репутація клієнта, його чесність і порядність.

У перелік обов’язкових документів, що надаються банкові для отримання кредиту, входять заявка на отримання кредиту, анкета позичальника, копії правовстановлюючих документів, необхідних для оформлення кредиту (установчий договір, статут, свідоцтво про державну реєстрацію, зразки підписів і відбитків печатки), фінансові та інші звітні документи підприємства-позичальника. Банк, як правило, вимагає, щоб до заяви на отримання кредиту були додані такі документи: розшифровки дебіторів та кредиторів, основних засобів, позабалансових зобов’язань, бізнес-плани, податкові декларації, розрахунок техніко-економічного обґрунтування кредиту тощо. Для банку важливо, щоб клієнт міг надати й господарські договори, укладені в основу кредитної угоди. Важливе значення банки надають такому графіку надходжень (виручка від реалізації, інші доходи) і платежів (розрахунки з постачальниками, розрахунки з бюджетом) потенційного позичальника. До різних груп клієнтів банк застосовує різні вимоги щодо надання конкретних документів і звітів для розгляду заяви на отримання кредиту (питання про доцільність надання позики). Постійні клієнти можуть бути звільнені від необхідності надання банкові певної частини документів.

Економістам кредитного відділу є сенс навести довідки про позики, отримані клієнтом в інших банках. Йдеться про залишки коштів на позичкових рахунках клієнта, строки погашення позик, прострочену заборгованість, а також залишок коштів на поточному рахунку.

У заяві на отримання кредиту зазначається: дата звернення до банку, дата отримання заяви, назва банку, назва позичальника та його поточний рахунок, сума позики, мета кредиту (найменування витрат і цінностей), строк кредиту, перелік документів, що додаються. В заяву включається також зобов’язання клієнта виконувати вимоги банку з питань кредитування. На бланку заяви банком вказується порядок погашення позики.

Головне завдання початкового етапу кредитування – здійснення аналізу і попередній відбір заявок клієнтів на отримання кредиту. Це можливо тільки за умови ефективної обробки отриманої інформації. Обов’язковим є складання кредитної історії позичальника.

Після