ЗМІСТ

Вступ

Роздiл 1. Кредитування як традиційний напрямок діяльності банків

1.1. Необхідність і сутність банківського кредиту

1.2. Роль банківського кредиту у розвитку економіки країни

1.3. Правові засади банківського кредитування

Роздiл 2. Сучасний механізм банківського кредитування

2.1. Основні риси механізму кредитування в теперішній час

2.2. Принципи банківського кредитування

2.3. Етапи процесу кредитування

2.4. Порядок погашення позики

2.5. Аналіз кредитів наданих юридичним особам

2.6. Аналіз кредитоспроможності позичальника

Роздiл 3. Особливості кредитування суб’єктів господарської діяльності та їх вдосконалення на прикладі філії "Промінвестбанк" м.Новий Розділ

3.1. Особливості кредитної дiяльностi обласної дирекції філіалу «Промінвестбанк» в м.Новий Розділ

3.2. Шляхи вдосконалення організації кредитування суб’єктів господарювання.

Висновки

Список використаної література

Додатки

ПЕРЕЛІК ТИПОВИХ СКОРОЧЕНЬ

КМУ – Кабінет міністрів України

НБУ – Національний банк України

КБ – Комерційний банк

ВАТ – Відкрите акціонерне товариство

Вступ.

Необхідно відмітити, що для розвитку будь-якого соціально-економічного суспільства кредит виступає як система грошових відносин, що пов’язана з тимчасовим перерозподілом власних грошових потоків підприємств, організацій та населення. Кредит забезпечує проникнення банківської системи у всі клітини господарського організму серед грошово-кредитних відносин, які опосередковуються банками. Саме кредит є фактором, який в умовах ринкових відносин значною мірою забезпечує структурні перетворення та економічне зростання підприємств, що мають реальні програми виходу з кризового стану, здійснюють випуск конкурентноздатної продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Для формування стійких кредитних відносин між підприємствами та банками необхідною вимогою є науково обґрунтована розробка механізму кредитування. Взагалі, такий механізм на даному етапі розвитку банківської системи доцільно вважати сформованим, але кожен його стан в умовах економічної невизначеності набуває своїх специфічних рис. Тобто сталість, незмінність сучасного механізму кредитування є відносною, оскільки всі зміни у економічній ситуації, політичній, і навіть, соціальній знаходять своє відображення у етапах його реалізації.

Проте для банку завжди існує ризик того, що позичальник не зможе вчасно чи в повному обсязі виконати своїх зобов’язань перед банком, тобто не зможе повернути основний борг і відсотки за користування ним.

Ці та інші обставини зумовили об’єктивну необхідність дослідити кредитні операції банків на прикладі філіалу Акціонерного комерційного банку “Промінвестбанк” в даній роботі.

Метою даної роботи є визначення і оцінка кредитів, що надає банк суб’єктам господарювання, організацію процесу банківського кредитування, умови і забезпечення позик, основні строки користування ними, визначення ризиків від кредитної діяльності та способи їх зменшення,акцентування уваги на недоліках сучасного механізму кредитування та визначення шляхів їх подолання.

Об’єктом вивчення у даній роботі згідно із визначеною темою є проблеми і перспективи сучасного механізму кредитування, вивчення всіх аспектів і етапів його реалізації, тобто порядок, принципи і методи становлення і здійснення кредитних відносин між підприємствами та банками. Необхідно відмітити, що важливим етапом роботи є виділення факторів впливу на здійснення процесу кредитування, як зовнішніх, так і внутрішніх, їх конкретизація і оцінка.

Отримана картина, що буде характеризувати з достатньою чіткістю механізм кредитування, допоможе забезпечити більш оптимальний та ефективний аналіз розподілу кредитних ресурсів, більш результативну діяльність на кредитному ринку України з приводу вивчення стану і перспектив фінансових ринків.

Роздiл 1. Кредитування як традиційний напрямок діяльності банків.

1.1. Необхідність і сутність банківського кредиту.

Банківський кредит — це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Комерційні банки, що мають ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної системи; вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наяв-них у суспільства тимчасово вільних коштів. Позики нада-ються банками суб'єктам господарювання всіх форм влас-ності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський капітал.

Банківський капітал значно меншою мірою обмежений щодо напряму, строків і величини кредитних угод порівняно з комерційним кредитом.

Кредитором в умовах банківського кредиту є банк, пози-чальником — юридичні та фізичні особи. При переході до ринкової економіки принципово змінюється об'єктно-суб'єкт-ний механізм організації банківського кредитування. Від-бувся перехід від пооб'єктного до прямого кредитування гос-подарських суб'єктів. Головне значення в механізмі банків-ського кредиту має вже не вибір об'єкта, а оцінка суб'єкта кредитної угоди.

У колишньому СРСР центральний державний банк на основі кредитного плану досить жорстко контролював кредитні межі, тобто величину кредитних коштів. Встановлювалася планова сума кредиту (передбачена кредитним планом) для певних підприємств (організацій) і для конкретних об'єктів кредиту-вання. Центральний банк доводив ліміти кредитування своїм конторам і відділам, перевищення встановлених лімітів вва-жалося порушенням планової дисципліни. У розвинутих країнах світу кількісне обмеження банківського кредиту з боку уряду застосовується лише в окремих випадках як один із дефляційних заходів.

У нормально функціонуючій економіці має місце досить жорстка міжбанківська конкуренція за кредитне обслугову-вання клієнтів. Позичальник самостійно вільно вибирає той банк, в якому б він хотів отримати позику. Господарський суб'єкт має право одночасно брати позики в різних банках.

У централізованій плановій економіці колишнього Ра-дянського Союзу мала місце значна диференціація системи кредитування, а залежно від галузевої ознаки позичальників. Система кредитування промислових підприємств суттєво від-різнялася від кредитування колгоспів і радгоспів. У сучас-них ринкових умовах комерційні банки реалізують у своїй кредитній діяльності єдині уніфіковані підходи до своїх клі-єнтів — господарських суб'єктів незалежно від їх галузевої належності, форми власності і відомчого підпорядкування.

Основними джерелами формування банківських кредит-них ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахунко-вих і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти,

одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здій-снюються банками у межах власних кредитних ресурсів. Ве-личина кредитних ресурсів банків залежить від рівня обов'яз-кових економічних нормативів регулювання діяльності комер-ційних банків, що встановлюються НБУ.

Ліцензуванню НБУ підлягають такі