матеріальні запаси необхідним є складання договору страхування та подання його разом з іншими документами в банк.
У кредитно-економічному відділі здiйснюється експертна оцінка, розглядається документація, питання реалізації. В якості забезпечення може прийматися і порука. Договір поруки є також частиною кредитної документації .Дуже часто у кредитній справі можна зустріти і договір застави і договір поруки, тобто вони не є взаємновиключаючими.
Положення позики здійснюється згідно строків, обумовлених в кредитному договорі, а в разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових труднощів може виникнути питання про пролонгацію кредиту. Згідно “Положення НБУ про кредитування”, затвердженого Правлінням НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р.: “відстрочення погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки здійснюється банком у виняткових випадках у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень через непередбачені обставини за умови прийняття позичальником відповідних заходів щодо їх усунення. Це відстрочення має бути оформлене додатковим договором між позичальником та банком, який є невід’ємною частиною кредитного договору” [31]
Можна навести такий приклад із кредитної справи. Підприємство отримало кредит на придбання обладнання в сумі 30 тис.грн. строком на 3 місяці під 60% річних. При настанні строку погашення 13.07.02р. підприємство звернулося з проханням відстрочити строк погашення кредиту до 20.08.02 р. у зв’язку з тим, що затрималися платежі за обладнання і зникла можливість вчасно повернути кредит. Рішення було прийняте на користь підприємства але з підвищенням відсоткової ставки до 70% річних.
Про пролонгацію кредиту рішення приймається або керуючою дирекцією, або Кредитною Радою, якщо термін пролонгації є значним. Кожний конкретний випадок вивчається з усіх сторін і приймається рішення: або пролонгувати кредит, або пустити в дію механізм реалізації застави.
Таким чином, ми бачимо, що політика Промінвестбанку у напрямку кредитування відрізняється поміркованим, зваженим підходом до надання кредитів, вибору позичальника з метою забезпечення достатньої ліквідності активів, захисту від кредитного ризику, отримання максимального прибутку від кредитних операцій, оптимального формування структури кредитного портфелю.
3.2. Шляхи вдосконалення організації кредитування суб’єктів господарювання.
Кредитні операції – значна частка активів банку й найдохідніша стаття банківського бізнесу. У результаті кредитної діяльності утворюється основна частка чистого прибутку, з якого формуються фонди банку. Водночас зі структурою і якістю кредитного портфеля пов’язані основні ризики, на які може наражатися банк у процесі операційної діяльності, а саме – кредитний, процентний ризики, ризик пов’язаний із заставою. Мінімізація кредитного ризику дає змогу не лише запобігти можливим втратам банку від кредитної діяльності, а й не допустити виникнення серйозних проблем із ліквідністю та платоспроможністю. Це пояснює значну увагу керівництва банку до проблем управління кредитним ризиком – сукупність заходів, спрямованих на запобігання втратам банку від його кредитної діяльності [41,11].
Заходи вдосконалення та оптимізації кредитної діяльності банку передбачають визначення:
Цілей кредитної діяльності. Провідною метою кредитування потрібно вважати забезпечення достатнього рівня прибутковості банку від операцій із надання кредитів.
Пріоритетів банку в кредитній діяльності. Необхідно визначити:
цільові групи при наданні кредитів. Зокрема, банк серед своїх пріоритетів може визначити кредитну підтримку національних великих чи середніх підприємств або ж окреслити як важливий сегмент ринок кредитування малого бізнесу. Цільові групи слід також диференціювати за галузевою і, можливо, регіональною ознакою. За визначеними групами доцільно встановити кількісні орієнтири у межах кредитного портфеля. Наприклад, 70% кредитів слід спрямовувати на потреби цільових груп, а 30% - інших груп позичальників. Підприємствам однієї галузі народного господарства надавати не більш як 50% сукупного розміру кредитів та інше.
преференції щодо кредитування окремих позичальників і критерії їх визначення. Йдеться про клієнтів, які належать до категорії VIP. Порядок визначення такого клієнта може здійснюватись за такими ознаками, як обіг грошових засобів на рахунках клієнта, залишки коштів на рахунках у банку, відмінна кредитна історія, репутація, загальна доходність банку від обслуговування клієнта і, звичайно, стабільність фінансового стану останнього.
Об’єктів і суб’єктів, які не підлягають кредитуванню банком. Недоцільно надавати кредитні послуги клієнтам, проти яких порушено справу про банкрутство ( за винятком випадків надання кредитів у межах процедури санації підприємства під заставу його корпоративних прав), які мають прострочену заборгованість за кредитами й сплатою процентів, майно яких перебуває у податковій заставі, а також спрямовувати кошти банку на покриття збитків господарської діяльності позичальника, формування й збільшення статутного фонду будь-яких підприємств і організацій, сплату процентів за користування кредитами. Залежно від місії банк має визначитися, чи надавати кредити підприємствам, виробничий процес яких екологічно шкідливий, суперечить законодавству, а також тим, котрі виробляють тютюнові, алкогольні вироби, зброю тощо.
Організації процесу кредитування. Важливим завданням кредитної політики є загальне визначення організаційної структури кредитного процесу, тобто структурних підрозділів, що беруть участь у кредитній діяльності, їх місця й функцій, делегування повноважень і авторизації кредиту.
Цінової політики у сфері кредитування. Право визначення розміру надбавки за ризик доцільно делегувати керівникам територіальних структурних підрозділів банку, виходячи із конкретних умов позики, тоді як мінімальний розмір процентної ставки має доводитися комітетом з управління активами та пасивами банку ( у деяких випадках це є компетенцією правління).
Політики у сфері забезпечення наданих кредитів. Як відомо, жодна із форм забезпечення позик не може повністю захистити банк від можливих втрат. Внаслідок тих умов, які склалися в економіці України, та зважаючи на наявні проблеми із захистом прав кредиторів перевага при кредитуванні має надаватися заставі рухомого та нерухомого майна. Такі форми застави, як поручительство, гарантії, страхування можуть бути використані лише при наданні кредиту надійним позичальникам або у разі прийняття під забезпечення гарантій уряду.
Порядку аналізу