з політекономії

на тему:

“Основний і оборотний капітал”

МІСТ

Вступ

1. Соціально - економічний зміст поняття ,,капітал"

2. Види капіталу: основний та оборотний

3. Особливості обороту змінного капіталу

4. Знос основного капіталу. Поняття й види амортизації

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

В умовах корінних змін в економіці, зв'язаних з переходом до ринку. підприємство стає найважливішим суб'єктом ринкових відносин. Ринкові перетворення спрямовані на реформування не тільки зовнішнього і внутрішнього середовища, у якій функціонують підприємства, але і методів господарювання, цільових орієнтирів. У рамках цих відносин принципово міняються зміст діяльності підприємств і їхнє економічне поводження. Прибуток і рентабельність при повній самооплатності, економічній самостійності і самоврядуванні стають головними орієнтирами.

На ринку завжди діють продавці і покупці, і обмін результатами їхньої праці відбувається на основі взаємовигідної купівлі-продажу. Це означає, що продавати, купувати і перепродувати потрібні ринку і споживачу товари і послуги треба так, щоб виторг від реалізації був вище витрат на величину, що забезпечує підприємству одержання прибутку. Стратегія і тактика поводження підприємств відповідно до ринкових законів повинна бути орієнтована на таку виробничо-збутову політику, що сприяла б більш повному задоволенню суспільних і індивідуальних потреб, прискоренню оборотності оборотних коштів.

У цьому зв'язку поняття «капітал» та його різноманітні види, форми, елементи є такими ж поширеними в економічній теорії та повсякденному житті, як поняття «гроші», «власність», «заробітна плата», «ціна» тощо. Зокрема вживають поняття індивідуального, акціонерного, державного. міжнародного капіталу, торговельного, грошового, продуктивного. основного, оборотного, постійного, змінного капіталу, людського. інтелектуального, суспільного та інші види й форми капіталу.

З приводу економічного змісту цього поняття між марксистською політичною економією, з одного боку та класичною шкодою політичної економії, а нині західною економічною наукою, представленою «економікc» з другого боку ведеться гостра полеміка, в якій протилежні сторони шукають лише слабкі, «вузькі» місця у своїх опонентів, не намагаються знайти раціональні елементи, шляхи синтезу.

Від правильного розуміння цієї проблеми значної мірою залежить наукова оцінка дальшого розвитку соціально-економічної системи в Україні. напрямів еволюції економічних систем країн Заходу, суті експлуатації та ін. Адже як відомо стратегічна мета економічного розвитку України сформульована як входження у найближче десятиліття у число технологічно розвинутих країн світу. Цього можна досягти тільки за умови докорінного оновлення виробничого апарату на сучасній технологічній основі, широкомасштабного інвестування економіки. Але, як свідчить аналіз, саме інвестиційна сфера, процес відтворення основних фондів і виробничих потужностей зазнали найбільшої руйнації за 1991-1999 рр. - період і трансформації економіки країни. Отже, звідси актуальність нашого дослідження.

Таким чином, випливає основна ідея теми нашої роботи — з'ясувати суть категорій „капітал", „оборот капіталу", „фізичний і моральний знос", „амортизація".

1. Соціально - економічний - зміст поняття "капітал”

Первісне значення слова «капітал» походить від латинського слова саpitalis, що означає «головний». Пізніше у німецькій та французькій мовах цим терміном стали називати головне майно, головну суму.

Першу спробу дати науковий аналіз капіталу зробив Арістотель. Він ввів поняття «хремастика», яке походить від слова «хрема» й означає «майно». «володіння». Під хремастикою Арістотель розумів мистецтво наживати до-статок, або діяльність, спрямовану на нагромадження багатства, на одержання прибутку, на вкладення і нагромадження капіталу. Оскільки в античному світі важливу роль відігравав торговельний та грошовий (лихварський) капітал, то в торговельній діяльності метою стає безмежне нагромадження багатства, збільшення до безконечності капіталу.

Класики буржуазної політичної економії А. Сміт та Д. Рікардо ототожнювали капітал з нагромадженою працею, запасом (машин, інструментів, сировини, одягу, їжі, грошей тощо). Правда, А. Сміт до капіталу відносив лише ту частину запасів, яка призначена для дальшого виробництва і приносить доход. А. Сміт та Д. Рікардо зробили крок назад порівняно з Арістотелем при з'ясуванні суті капіталу.

Переважна більшість сучасних західних науковців аналогічно визначає суть даного поняття. Різниця між класиками буржуазної політекономії та сучасними західними економістами полягає, по-перше, у тому, що останні значно розширили діапазон запасів, видів нагромадженої праці (при з'ясуванні суті капіталу). Сюди включають дороги, мости, комп'ютери. споруди тощо. По-друге, отримання доходу пов'язується не лише с названими речовими факторами виробництва, а й з особистим, людським фактором виробництва. Якщо перші отримали при цьому назву фізичною капіталу, то другі - ..людського капіталу''. До складу останнього належить, надбані знання, звички, енергія людей, а інвестиціями у людський капітал називають затрати на здобуття освіти, інформації, кваліфікації затрати на

виховання дітей тощо. Прихильники теорії ..людського капіталу" включають до нього навіть особисту чесність у дідових контактах. По-третє окремі

західні науковці ототожнюють капітал насамперед з грошима, з фінансовими ресурсами. По-четверте, вони ототожнюють капітал з часом, останній при цьому розглядається як окремий фактор виробництва, що створює доход[15. с.150].

Позитивним у наведених поглядах при з'ясуванні суті капіталу є те. що вони всебічно розкривають матеріально-речовий зміст категорії, пов'язують капітал з різними факторами виробництва, з процесом отримання доходу. З цього погляду західні науковці впритул наближаються до розуміння суті капіталу К. Марксом та Ф. Енгельсом. К. Маркс, зокрема, розглядаючи матеріально-речову структуру капіталу, зазначав, що він складається із зна-рядь праці, сировини, життєвих засобів, матеріальних продуктів, певної суми товарів, мінових вартостей. Він також розглядав капітал як нагромаджену працю, як відношення уречевленої праці до живої. Більше того, сучасні західні науковці повніше, ніж К. Маркс і Ф. Енгельс розкрили матеріально-речову структуру капіталу, пов'язали його з особистим фактором