Різні складові частини капіталу, які капіталіст витрачає для організації виробництва, відіграють неоднакову роль у створенні вартості та додаткової вартості. Затрати капіталіста на придбання засобів виробництва є незмінними й переносяться конкретною працею на новостворений продукт. К. Маркс назвав їх постійним капіталом і позначив буквою с (від початкової букви латинського слова constant—«постійний»). Постійний капітал бере участь \ процесі праці своїм речовим змістом, виступає при цьому фактором виробництва, споживання вартостей. але не бере участі у процесі збільшення вартостей, а відповідно не створює додаткової вартості . Інша частина затрат

капіталіста, яку він авансує на придбання робочої сили і яка змінює свою вартість у процесі виробництва, має назву змінного капіталу V («змінюваний»). Лише він збільшує первісну вартість, тобто не тільки відтворює власний еквівалент, а й створює надлишок понад власну вартість. тобто додаткову вартість.

\

2. Види капіталу: основний та оборотний

Оборот капіталу — це кругообіг капіталу, узятий не як окремий акт, а як процес, що безперервно повторюється. Оскільки капітал проходить у своєму русі сферу виробництва і сферу обігу, то його час обороту складається з часу виробництва і часу обігу.

Оборот капіталу відбувається у часі.

В своєму русі він проходить стадію виробництва і дві стадії обігу. Час, на протязі якого авансований капітал проходить стадію виробництва і стадію обігу, становить собою час обороту капіталу.

Час обороту в свою чергу складається з часу виробництва, тобто часу, на протязі якого капітал перебуває в сфері виробництва і з часу обігу, тобто часу, на протязі якого капітал перебуває в сфері обігу.

Час виробництва — це той час, протягом якого капітал перебуває у сфері виробництва. Його найважливішою частиною є робочий період, тобто кількість робочих днів, яка витрачається на виробництво готового продукту, коли предмети праці підлягають безпосередній обробці. Робочий період залежить від характеру галузі виробництва, рівня техніки на тому чи іншому підприємстві та інших умов. Наприклад, хлібокомбінату потрібно лише декілька годин, щоб перетворити певну кількість борошна в хліб, готового до продажу, а на літакобудівному підприємстві випуск кожного літака потребує витрат великої кількості трудових і матеріальних ресурсів упродовж багатьох місяців. Час виробництва звичайно триваліший ніж робочий період. Він включає також перерви в обробці, протягом яких предмет праці підлягає впливу певних природних процесів, як наприклад, бродіння вина. ріст зернових, дублення шкіри, охолодження металу тощо. З розвитком техніки строки багатьох подібних процесів скорочуються. Час виробництва включає в себе також організаційні перерви. Так, більшість підприємств працює лише в одну зміну та п'ять днів на тиждень. Поступово скорочується тривалість і, робочого дня. зростає кількість святкових днів. Багато підприємств значну

частину річного фонду часу не працює (18. с. 1231.

На відміну від часу виробництва час обігу — це той час. протягом якої о капітал перебуває у сфері обігу. Він включає в себе час купівлі засобів виробництва і робочої сили (перша стадія кругообігу) та час реалізації вироблених товарів (третя стадія кругообігу). Головні фактори, їло визначають час обігу, такі: віддаленість ринків збуту від місця виробництва. місткість ринку, а також відстань підприємств від джерел сировини і палива. Ось чому важливим засобом скорочення часу обігу є розвиток транспорт} і засобів зв'язку.

Важливу частину часу виробництва становить робочий період, тобі о час, на протязі якого предмет праці піддається безпосередній дії праці і створюється готовий продукт.

В робочий період створюється додаткова вартість.

Підприємець зацікавлений, щоб час виробництва відповідав робочому періодові.

В силу різних умов виробництва і обігу час обороту ідеальних капіталів різний.

Скажімо, капітал, вкладений у важку промисловість, як правило, обертається повільніше, ніж капітал, вкладений в галузі легкої промисловості. Всередині кожної з цих галузей є істотні відмінності в швидкості обороту капіталу. Для виміру і порівняння швидкості обороту різних індивідуальних капіталів береться рік.

Визначення кількості оборотів капіталу здійснюється за формулою:

О

N= Ї (1)

о

де N - кількість оборотів капіталу. О - рік. о - час обороту даного капіталу.

Так. Капітал, що здійснює оборот на протязі року

О 12міс

N= ———— = 4

О 3 міс

При розгляді процесу виробництва капіталу було встановлено, що різні частини продуктивного капіталу відіграють різну роль в процесі створення додаткової вартості.

Відповідно до цієї різної ролі робився поділ на постійний та змінний капітал. А з точки зору особливостей обороту продуктивний капітал розпадається на основний і оборотний.

Основний капітал - це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь в кількох виробничих циклах, свою вартість переносить на створюваний продукт частинами і в процесі виробництва не змінює натуральної форми (будівлі, споруди, машини, обладнання і т.д.)[1 8, с.124].

Оборотний капітал - це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь лише в одному виробничому циклі, свою вартість переносить на створюваний продукт відразу повністю і в процесі виробництва змінює натуральну форму (сировина, матеріали, паливо і робоча сила). Правда, робоча сила не переносить свою вартість на продукт, вона створює нову вартість.

Розрізняють два види обороту капіталу: реальний і загальний. Реальний оборот капіталу - це заміщення складових частин капіталу у вартісній і в натуральній формах. На практиці оборот капіталу по вартості відбувається швидше, ніж відбувається заміщення складових частин капіталу у натуральній формі. Це стає можливим в результаті різної швидкості обороту основного і оборотного капіталу. Поки основний капітал зробить один оборот, оборотний капітал може зробити кілька оборотів. Більш швидка оборотність оборотного капіталу проводить до того. –що загальна сума

авансованого капіталу може повернутися