У практиці господарювання з метою спрощення обліку основних фондів до оборотних фондів відносять інструменти та інвентар зі стро-ком експлуатації до одного року і вартістю до 100 одиниць національ-них грошей, а також усі спеціальні інструменти та пристрої, спеціаль-ний одяг та взуття незалежно від строку використання й вартості.

Зображена на рис. 1.2. видова класифікація основних фондів ви-користовується чинними системами бухгалтерського обліку та ста-тистики. Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і роз-рахунків щорічних

амортизаційних сум застосовують укрупнену класифікацію, виокремлюючи три групи основних фондів:

перша — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти й пере-давальні пристрої;

друга — автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи ЕОМ, інші машини для автоматичного оброблення інформації, те-лефони, інше офісне обладнання;

третя — основні фонди, не включені до першої та другої груп.

Оскільки елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва, неабияке значення має поділ таких на дві частини: активну, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі і завдяки цьому забезпечує належний обсяг та якість про-дукції, і пасивну, що створює умови для здійснення процесу вироб-ництва. До активної частини основних фондів відносять переваж-но робочі машини й устаткування, інструмент, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, використовувану в автоматизованих системах управління технологічними процесами обчислювальну техніку, деякі технічні споруди — гірничі виробки шахт, газові й нафтові свердловини.

Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів.

Спрацювання.

Просте й розширене відтворення основних виробничих фондів відбувається в безперервному процесі здійснення різних його взає-мозв'язаних форм — ремонту, модернізації та заміни окремих еле-ментів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих цехів, виробництв і підприємств у цілому, а та-кож спорудження нових аналогічних виробничих об'єктів. Необхід-ною передумовою нормального перебігу відтворювальних процесів є постійний облік ступеня спрацювання (старіння) та амортизації основних фондів.

Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-еко-номічного старіння. Під фізичним (матеріальним) спрацьовуван-ням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втра-ти ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто спо-живної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вар-тості — економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізич-ного спрацювання основних фондів впливають їхня надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсивне), особливості технологічних процесів, якість технічного догляду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організа-ційно-технічні фактори.

Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, ус-таткування) можна поділити умовно на дві частини: ту, що періо-дично усувають проведенням ремонтів, і ту, що її в такий спосіб усунути неможливо. З часом спрацювання поступово збільшується і врешті-решт стає таким, що унеможливлює дальше використан-ня засобу праці у виробництві, тобто настає момент повного фізич-ного спрацювання, коли треба замінити такий засіб праці на но-вий аналогічного призначення. У зв'язку з цим розрізняють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів.

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком її експлуатації (через зіставлення фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості); 2) за даними обстежень технічного стану. Відносну величину економічного спрацювань ок-ремої фізичної одиниці або певної сукупності основних фондів виз-начають як відношення накопиченої суми спрацювання, тобто їхньої вартості, вже перенесеної на вартість продукції, до загальної ба-лансової вартості.

Амортизація.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і тех-нічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлен-ня засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вар-тості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (аморти-зацію). Амортизація основних фондів — це процес перенесення аван-сованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість про-дукції з метою її повного відшкодування.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відра-хування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизацій-ному фонді, що служить відновленню основних фондів.

Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. Розрахунки норм амортиза-ційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних фондів здійснюють централізовано за формулою

де Ф — балансова (первісна чи відновна) вартість основних фондів; Л — ліквідаційна вартість основних фондів; Ап — амор-тизаційний період (нормативний строк функціонування) основ-них фондів.

За встановлення норм амортизаційних відрахувань слід виходи-ти з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко-економічного їхнього старі-ння. Найбільш складним є правильне визначення тривалості амор-тизаційного періоду (доцільного строку використання) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох факторів, зокрема загальної фізичної довговічності та еко-номічності капітального ремонту засобів праці, умов їхньої експ-луатації, строків настання техніко-економічного старіння, можли-вих темпів оновлення тощо.

У міру розвитку техніки, удосконалення технології та органі-зації виробництва змінюються тривалість і характер використання окремих видів основних фондів, виникає об'єктивна необхідність скорочення нормативних строків їхнього функціонування. У зв'яз-ку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично треба пе-реглядати та уточнювати.

Забезпечення нормального відтворення основних фондів потре-бує правильного нарахування амортизації за встановленими нор-мами. Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюють множенням їхньої середньорічної вартості на відповідні норми амортизації та поправочні коефіцієн-ти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобів праці. Середньорічна вартість кожного виду основних фондів визначається додаванням до вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинами введення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів праці.