Фондомісткість в 2002 році в порівнянні з 2001 зросла на 0,006, тобто на 1,1%, а в 2003 в порівнянні з 2001 – на 0,007, тобто на 1,3%.

Це є також негативною тенденцією. Це означає, що для виробітку продукції затрачається все більше вартості основних фондів. Це може бути в наслідок їх старіння або зменшення ефективності їх використання.

Фондоозброєння в 2002 році в порівнянні з 2001 зросло на 0,601 грн./чол., тобто на 3,6%, а в 2003 році в порівнянні з 2001 – на 1,208 грн./чол., тобто на 7,3%.

Це є позитивним. Потрібно й надалі сприяти росту цього показника.

Коефіцієнт відтворення основних фондів в 2002 році в порівнянні з 2001 знизився на 0,0012 (на 4,3%), а в 2003 в порівнянні з 2001 зріс на 0,0105 (37,2%).

Хоча протягом останніх років цей коефіцієнт і був більшим 0 (розширене відтворення), проте не на багато. Потрібно в майбутньому збільшувати цей показник.

Коефіцієнт екстенсивного використання ОВФ в 2002 році в порівнянні з 2001 зріс на 0,007, тобто на 0,8%, а в 2003 в порівнянні з 2001 – на 0,011, тобто на 1,2%.

Це є позитивним і означає, що фонди краще використовуються шляхом збільшення часу їх використання.

Коефіцієнт інтенсивного використання ОВФ в 2002 році в порівнянні з 2001 зріс на 0,029, тобто на 3,2%, а в 2003 році в порівнянні з 2001 – на 0,051, тобто на 5,6%.

Це є також позитивною тенденцією. Це свідчить про впровадження нової техніки і технології.

Коефіцієнт інтегрального використання в 2002 році в порівнянні з 2001 зріс на 0,032 (3,9%), а в 2003 в порівнянні з 2001 – на 0,056 (6,8%).

Він враховує покращення ефективності і екстенсивного, і інтенсивного використання ОВФ. Ми бачимо, що в загальному є тенденція до росту ефективності використання основних фондів.

Витрати на 1 грн. товарної продукції в 2002 році в порівнянні з 2001 знизились на 0,044 грн., тобто на 6,3%, а в 2003 в порівнянні з 2001 – на 0,087, тобто на 12,4%.

Це є дуже добре, оскільки це дасть змогу збільшити прибуток.

Продуктивність праці в 2002 році в порівнянні з 2001 зросла на 0,76 грн./чол., тобто на 2,5%, а в 2003 в порівнянні з 2001 – на 1,78 грн./чол., тобто на 5,9%.

Це є дуже добре, оскільки продуктивність праці є одним з найважливіших показників ефективності роботи підприємства. Тому потрібно в майбутньому всіма методами намагатися стимулювати його підвищення.

Коефіцієнт задоволення потреб ринку в 2002 році в порівнянні з 2001 зріс на 1,0, тобто на 1,3%, а в 2003 в порівнянні з 2001 – на 3,6, тобто на 4,8%

Величина цього показника і подальший його ріст свідчить про те, що підприємству слід шукати нові ринки збуту і переорієнтовуватись на випуск нової продукції.

2.3. Оцінка ефективності використання оборотних фондів підприємства.

Проаналізувавши таблицю 2.2. ми бачимо, що коефіцієнт обертання в 2002 році в порівнянні з 2001 знизився на 0,0634, тобто на 1,1%, а в 2003 році в порівнянні з 2001 – на 0,0738, тобто на 1,2 %.

Тенденція до зниження є негативною. В майбутньому потрібно намагатися підвищити цей показник.

Тривалість одного обороту коштів в 2002 році (так як і в 2003) в порівнянні з 2001 збільшилась на 1 день, тобто на 1,7%.

Це є негативним тому, що чим швидше обертаються кошти, тим їхня ефективність зростає.

Абсолютне вивільнення (збільшення) коштів в 2002 році в порівнянні з 2001 склало 0,9 (збільшення), а в 2003 в порівнянні з 2001 - 1,95 (збільшення).

Потрібно намагатися зменшити цей показник.

Відносне вивільнення (збільшення) коштів в 2002 році в порівнянні з 2001 склало 0,2342 (збільшення), а в 2003 – 0,2855.

Це є негативною тенденцією. Це відбулось в основному за рахунок збільшення тривалості одного обороту коштів.

2.4. Резерви покращення ефективності використання виробничих фондів.

До основних напрямків поліпшення ефективності використання виробничих фондів підприємства належать:

зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування;

скорочення та ліквідація внутрішньо змінних простоїв шляхом підвищення рівня організації виробництва, підвищення коефіцієнта змінності роботи обладнання;

підвищення якості ремонтного обслуговування основних фондів;

удосконалення виробничої структури основних фондів;

модернізація діючого устаткування, машин та механізмів;

швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування;

економічне стимулювання раціонального використання виробничих фондів;

комплексна переробка сировини;

застосування ресурсозберігаючої техніки;

первинна обробка та збагачення сировини.

3. Шляхи і заходи покращення ефективності використання виробничих фондів.

3.1. Впровадження нової техніки.

Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного вико-ристання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4—6% і модернізувати 6— 8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промис-лових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків ти-сяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефек-тивно використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунка-ми, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондо-віддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народ-ного господарства на 10—15 і більше відсотків.

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробни-чого устаткування є максимально можливе скорочення його про-стоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15—20% загального його парку, а внутрішньо