3.2. Запровадження маловідходної та безвідходної технології.

Найбільші резерви підвищення рівня ефективного викори-стання важливих видів матеріальних ресурсів зв'язано з ком-плексною переробкою сировини та широким застосуванням вто-ринних ресурсів (запровадження маловідходної та безвідходної технології).

Комплексна переробка сировини — це процес її промислової переробки, результатом якого є добування з вихідної сировини всіх корисних компонентів та їх повне використання, включаючи й тех-нологічні відходи. Економічна доцільність комплексної переробки сировини зумовлена великою цінністю так званої попутної про-дукції, що міститься у вихідній сировині.

Значна частка побіжних продуктів у загальному обсязі продукції, що виробляється, свідчить про економічну доцільність комплекс-ної переробки вихідної сировини на підприємствах відповідних галузей народного господарства.

Незважаючи на достатній рівень ефективності такого методу пе-реробки вихідної сировини досягнутий ступінь комплексності її ви-користання на більшості підприємств України не відповідає сучас-ним вимогам. Коефіцієнт використання багатьох видів комплекс-ної сировини протягом останніх років тримається на рівні не більше 50—60%.

Вторинні матеріальні ресурси — це залишки сировини (матері-алів), відходи виробництва і споживання, які можуть бути повтор-но використані для виготовлення продукції. За ознакою утворення вони поділяються на дві основні групи — відходи виробництва та відходи споживання.

До відходів виробництва включають: залишки сировини й ма-теріалів, що значною мірою втратили свою первісну споживну вартість (обрізки матеріалів, металева стружка, відпрацьовані ка-талізатори, технічне масло, жом, меляса, макуха, костриця тощо); побічні та побіжні продукти переробки вихідної сировини, які тех-нологічно неминучі (різні види шлаку, лігнін, побіжні гази, пуста порода тощо). Відходи споживання охоплюють відходи: виробни-чого споживання (різні цілком зношені елементи засобів вироб-ництва *— брухт, гума, тара тощо) і побутового споживання (не-придатні речі домашнього вжитку, зношені взуття та одяг, макула-тура тощо).

Висновки і пропозиції.

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліп-шого використання виробничих фондів підприємств. Ці про-цеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належно-го технічного рівня кожного підприємства, а з іншого—дають змо-гу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвес-тиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок ско-рочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробниц-тва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

За обсягом і цінністю найбільш важливе значення для промис-лового виробництва з поміж оборотних фондів мають різноманітні вторинні метали, що утво-рюються у вигляді амортизаційного брухту і так званого оборотно-го металу (металева стружка, відходи ливарного виробництва), їхня частка в загальному матеріально-сировинному балансі сталепла-вильного виробництва становить понад 45%.

Як ми бачимо, провівши аналіз діяльності підприємства, воно в цілому працює добре і з хорошою перспективою на майбутнє.

Я радив би звернути увагу на такі показники:

Приріст обсягу продукції за рахунок росту продуктивності праці: в 2002 році цей приріст склав 3,249 тис. грн., а в 2003 – 7,6095 тис. грн. це означає, що персонал став працювати краще і потрібно й надалі його до цього стимулювати.

Зміна випуску продукції за рахунок кращого використання ОФ: в 2002 вона склала -1,406 тис. грн., а в 2003 – -1,705 тис. грн. Отже, потрібно звернути увагу чому це сталося і провести заходи щодо покращення використання основних фондів.

Перелік літературних джерел.

Бусыгин А. Предпринимательство. Основной курс: Учебн.-М.:Инфра-М.:1997.-608с.

Гондарь В. Определение экономического состояния предприятия.// Экономика. Финансы. Право.-1998.-№5.-с.3.

Грузинов В.П. Экономика предприятия и предпринимательство.- М.:Машиностроение,1997.

Григорьева В.В. Оценка и переоценка основных фондов.-М.:ИНФРА-М,1997.-317с.

Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного.-Вид.2-ге, перероб. та доп.-К.:КНЕУ,2000.-528с.,іл.

Економіка підприємства: Структурно-логічний навчальний посібник/За ред. д-ра екон. Наук, професора С.Ф.Покропивного-К.:КНЕУ,2001.-457с.

Ковалев А.П. Оценка стоимости активной части основных фондов.-М.: Финстатинформ, 1997.-175с.

Лісовська Г.Ф. Методичні поради до проведення практичних розрахункових робіт з курсу “Економіка підприємств” для студентів денної та заочної форми навчання, Чернівці – Івано-Франківськ,1999,18с.

Лісовська Г.Ф. Методичні вказівки з курсів “Економіка підприємства” та “Планування” до виконання практичних занять у вигляді наскрізної розрахункової роботи для студентів денної та заочної форм навчання усіх спеціальностей економічного спрямування, Чернівці – Івано-Франківськ, 1999,30с.

Львов В.С. Эффективное управление техническим развитием.-М.:Экономика,1990.-225с.