за 2005 рік, показує не тільки підвищення рівня доходності від процентних операцій, але й характеризує, яка різниця склалася між ціною придбання ресурсів і ціною від розміщення їх в активи (головним чином в кредитний портфель). Тому значення та динаміка даного показника характеризує ефективність управління банком з позитивної сторони.

В той же час мертва точка прибутковості банку, що показує, яка мінімальна доходна маржа повинна бути для покриття всіх витрат, після якої можна заробляти прибуток, з 3 копійок за 2003 рік знизилась до 2 копійок на гривню робочих активів за підсумками 2004 року і залишилась на даному рівні і у 2005 році. Це сталось завдяки швидшому зростанню непроцентних доходів у порівнянні з неробочими активами при незначному рості непроцентних витрат. Надзвичайно низькі значення мертвої точки прибутковості пояснюються високою ефективністю управління, а їх зменшення – ефективною роботою по випереджаючому зростанню непроцентних доходів порівняно до аналогічних витрат.

Що стосується іншого операційного доходу, то протягом розрахункового періоду він залишався стабільним і дуже низьким, а саме 0,2 копійки на одну середньорічну гривню активів. Це свідчить про те, що банк практично не надає нетрадиційних послуг і не має інших доходів.

З тих же позицій, виходячи із рівня досягнутої рентабельності по чистому прибутку, дається оцінка ефективності управління банком.

Рентабельність активів банку, яка характеризує рівень їх окупності чистим прибутком, з 1,5 % у 2003 році з кожним наступним аналізованим роком зростала на 0,1 %, а тому в 2006 році її значення склало 1,7 %. І хоча як значення рентабельності активів, так і їх приріст є дуже малими, проте стабільними.

Як і рентабельність загальних активів, так і рентабельність доходних активів протягом розрахункового періоду стабільно зростала з річним приростом 0,2 %. Тому значення даного показника з 2,4 % у 2003 році зросло до 2,8 % у 2005 році. Це пояснюється стабільним ростом кредитної та інвестиційної активності, а також пропорційним ростом середньорічних доходних активів та чистого прибутку.

Рентабельність загального капіталу, як і статутного капіталу, характеризує діяльність банку з точки зору ефективності управління по розміщенню активів, тобто їх можливості приносити доход. Дані таблиці 2.12 свідчать про те, що обидва показники протягом аналізованого періоду стабільно зростали. Так, рентабельність загального капіталу протягом 2003 - 2006 років зросла з 10,4 до 14,7 %, відповідно рентабельність статутного капіталу зросла з 22,8 до 38,8 %. Слід також зауважити, що поступовий ріст даних показників свідчить про відсутність операцій з високим рівнем кредитного ризику, а також про кваліфіковано сформовану структуру активів банку.

Показник рентабельності банку по витратах є в найбільшій мірі узагальнюючим. Дані таблиці 2.12 показують, що протягом аналізованого періоду даний показник незначними стабільними темпами зростав (у 2003, 2004 та 2005 роках значення даного показника відповідно становили 18,6 %, 19,4 % та 20,0 %), що також свідчить про стабільну та ефективну політику управління банком.

Продуктивність праці – розмір доходу і чистого прибутку на одного середньорічного працівника, порівняно до інших вищерозглянутих показників, що характеризують ефективність управління банком, в практиці банківської діяльності застосовується в меншому ступені, на відміну від інших галузей економіки цей показник не входить в перелік основних, а тільки додатково розкриває роль персоналу в результатах діяльності. За розглянутий період значення даного показника як по доходу, так і по чистому прибутку аналогічно попереднім показникам зростали, проте у 2005 році у порівнянні з 2004 роком ріст був дещо меншим. Так, продуктивність праці по доходу з 2003 по 2004 рік зросла на 27977 тис.грн., а з 2004 по 2005 – на 20930 тис.грн., відповідно продуктивність праці по чистому прибутку зросла на 5089 тис.грн. та 3864 тис.грн.. Це пояснюється тим, що прибуток та чистий доход у 2005 році зросли дещо менше, ніж середньорічна чисельність працюючих. Високі значення та ріст даних показників також підтверджують стабільну та ефективну політику управління банком.

В цілому, як свідчать дані таблиці 2.12, за три роки не відбулося різкої зміни в рівнях показників, що характеризують ефективність управління банком. Для переважної більшості показників спостерігаються тенденції покращення, що є ознакою стабільної роботи банку, навіть в умовах не передбачуваних і незалежних від банку змін на фінансовому ринку України протягом останніх років.

2.3.1 Кореляційно-регресійний аналіз ефективності фінансової діяльності банку

Метою кореляційно-регресійного аналізу є встановлення тісноти зв'язку між досліджуваною функцією – чистим прибутком (У) та коефіцієнтами: надійності (XI), активності залучення позичених і залучених коштів (Х2), загальної ліквідності (ХЗ), генеральної ліквідності (Х4) і активності залучення строкових депозитів (Х5).

Відібрана для кореляційно-регресійного аналізу інформація після первинної обробки представлена у вигляді матриці вихідних даних і використана для розрахунку на ЕОМ за програмою Dekor 408.

Вихідна матриця та результати розрахунку представлені на роздруківці (додаток А). Для визначення степені однорідності досліджуваної функції необхідно дослідити статистичні характеристики відібраних для аналізу незалежних змінних, які наведені в таблиці 2.16.

Таблиця 2.16 - Статистичні характеристики

Незалежні

змінні | Розмах варіації | Середнє значення, МОХ | Середньоквадратичне відхилення, ВХ | Коефіцієнт

варіації, СУХ

XI | 4,6000 | 15,2500 | 1,4616 | 9,5844

Х2 | 0,1000 | 0,8740 | 0,0239 | 2,7378

ХЗ | 0,0900 | 1,1600 | 0,0287 | 2,4708

Х4 | 0,1700 | 0,2125 | 0,0528 | 24,8484

Х5 | 0,3600 | 0,4320 | 0,1107 | 25,6296

Як видно з даних таблиці 2.16 вхідна інформація є однорідною (коефіцієнт варіації менше 33 %). Разом з цим