з минулим роком збільшено на 150 млн.грн., або на 37,5 відсотки.
Також, передбачається надання субвенцій на збереження історичної забудови міст та об'єктів історико-культурної спадщини України у сумі на рівні поточного року (100 млн, грн.).
Крім того, з метою підвищення життєвого рівня та поліпшення соціальних умов населення, що є одним з найважливіших питань розвитку нашої держави також як і у минулому році передбачається надання субвенції на будівництво газопроводів-відводів та газифікацію населених пунктів, у першу чергу сільських у сумі 185 млн. гривень.
На наступний рік за рахунок коштів, які планується отримати від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які приватизовані або підлягають приватизації державними органами приватизації передбачається надання ряду субвенцій у розрізі регіонів.
Зокрема, на:
будівництво і капітальний ремонт доріг у сільській місцевості у сумі 350 млн. грн.;
придбання вагонів для комунального електротранспорту (тролейбусів і трамваїв) у сумі 50 млн.грн.;
розвиток метрополітенів у сумі 186,5 млн.грн.;
придбання шкільних автобусів для сільських загальноосвітніх шкіл у сумі 68 млн.грн.
Окрім цього, на вирішення ряду проблем окремих територій передбачаються субвенції, загальний обсяг яких становить 265,5 млн. гривень.
Також, з спеціального фонду Державного бюджету місцевим бюджетам за рахунок коштів позики Міжнародного банку реконструкції та розвитку, що залучається на виконання окремих заходів по проекту „Вдосконалення системи соціальної допомоги затверджено субвенцію" в сумі 48,3 млн. грн. на фінансування ремонту приміщень управлінь праці та соціального захисту виконавчих органів міських, міст Республіканського в Автономній Республіці Крим і обласного значення, районних у містах Києві і Севастополі та районних у містах рад для здійснення заходів з виконання спільного із Світовим банком проекту «Вдосконалення системи соціальної допомоги» .
Отже, при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів на планований бюджетний період максимально врахована у межах загального балансу фінансових ресурсів держави пріоритетність спрямування коштів бюджету та оптимальність пропорції їх розподілу міжбюджетними програмами та рівнями бюджетів із застосуванням стимулюючих норм .
РОЗДІЛ III МЕХАНІЗМ РОЗБУДОВИ ВИРІВНЮВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
3. 1 Напрямки вирівнювання місцевих бюджетів.
Збалансування доходів і видатків бюджетів, вирівнювання бюджетної забезпеченості територій здійснюється за допомо-гою особливих методів. Вибір методів бюджетного регулювання залежить від того, як саме розмежовані доходи між ланками бюджетної системи відповідно до розподілу повноважень між державною виконавчою владою та місцевим самовряду-ванням. У світовій практиці використовуються три основних способи розмежування доходів:
1) розподіл податків та інших доходів за ланками бюджет-ної системи;
розщеплення надходжень від податків за допомогою
закріплення за кожною ланкою бюджетної системи конкрет-них часток податку в межах єдиної ставки оподаткування;
встановлення територіальних надбавок до загальнодер-жавних податків.
За умов бюджетного унітаризму використовуються, як правило, другий і третій із вищезазначених способів розмежу-вання доходів усередині бюджетної системи. Органи місцево-го самоврядування мають власні доходи, збалансування міс-цевих бюджетів досягається за допомогою передачі частини зібраних на їхній територій загальнодержавних податків або місцевим властям надається право встановлювати надбавки до податків (в межах, визначених центральним урядом).
Порівняння позитивних та негативних наслідків практики податкового розщеплення, а також звернення до досвіду інших країн дає підставу стверджувати, що в цілому метод розподілу доходів між бюджетами є доцільнішим, аніж їх розщеплення. Позитивний ефект, який досягається при за-стосуванні методу податкового розщеплення, можна мати за допомогою застосування інших фінансових у тому числі бюджетних важелів. Насамперед, йдеться про формування фондів фінансового вирівнювання та підтримки місцевого самоврядування, які можна утворювати в складі державного бюджету України.
Традиційно в бюджетній практиці України використову-ються такі два методи бюджетного регулювання:
метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних по-датків і доходів, які надходять на території місцевого бюджету;
надання фінансової допомоги бюджетам на певну виз-начену суму (бюджетні трансферти).
Застосування цих методів бюджетного регулювання зу-мовлено:
встановленим у законодавстві поділом повноважень ор-ганів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування;
складом системи оподаткування та поділом усіх подат-ків і зборів на загальнодержавні та місцеві;
розмежуванням доходів між ланками бюджетної систе-ми, також закріпленим чинним законодавством;
наявністю об'єктивної нерівномірності економічного та соціального рівня розвитку територій і необхідністю, з огляду на це, здійснення фінансового вирівнювання.
Метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків і доходів.
Склад доходів місцевих бюджетів поділений на чотири групи:
1) власні;
закріплені;
регулюючі;
бюджетні трансферти.
Відповідно до цього поділу метод відсоткових відрахувань передбачає надходження до місцевих бюджетів частини за-гальнодержавних податків і доходів (регулюючі доходи), які справляються на території місцевого самоврядування. Норма-тиви відрахувань до державного бюджету України та місцевих бюджетів, а отже пропорції розщеплення, визначаються що-річними законами про державний бюджет України.
При неможливості збалансування місцевих бюджетів за допомогою регулюючих доходів (навіть спрямуванням їх у до-ходи до місцевих бюджетів у 100-відсотковому розмірі) засто-совуються бюджетні трансферти (дотації, субсидії, субвенції).
Досвід багаторічного викорис-тання цього методу (особливо в умовах централізації бюджет-них ресурсів, що притаманно командній економіці) обов'язково підводив багатьох економістів до висновку щодо його переваг, які полягали у тому, що:
збалансування місцевих бюджетів проводиться із засто-суванням гнучких дохідних джерел, тобто здійснюється ефек-тивно;
досягається зацікавленість місцевих фінансових органів у повній мобілізації не лише власних дохідних джерел, а й за-гальнодержавних податків, тому, що визначену частину мож-на одержати лише при умові повного надходження;—
місцеві фінансові органи несуть відповідальність за своєчасне та повне надходження загальнодержавних податків і доходів.
Ефективність методу відсоткових відрахувань пояснюєть-ся тим, що в якості регулюючих доходів в Україні традиційно використовуються такі, що характеризуються:
рівномірністю надходження в часі;
рівномірністю надходження на території країни;
достатньо великими розмірами надходжень;
захищеністю від дії економічних та інших факторів, які
могли б спричинити коливання в обсягах надходжень.
Цим вимогам відповідають такі загальнодержавні подат-ки, як податок на додану вартість (до його запровадження
