Надання фінансової допомоги бюджетам у вигляді бюджетних трансфертів (дотацій, субсидій, субвенцій) слід також розглядати як один із методів бюджетного регулювання.

Залежно від джерел одержання офіційні трансферти роз-поділяються на:

За своїм значенням вони не поступаються перед методом відрахувань від загальнодержавних податків і доходів. Причому, досвід зарубіжних країн підтверджує, що останніми роками спостерігається стала тенденція до зростан-ня ролі бюджетних трансфертів, підтвердженням якої є збіль-шення їхньої питомої ваги у сукупних доходах місцевих бюд-жетів.

За допомогою бюджетних трансфертів вирішуються такі завдання:—

досягається збалансування бюджетів, здійснюється активний вплив на структуру видаткової частини;—

проводиться вирівнювання бюджетних диспропорцій у розрізі територій країни;—

здійснюється фінансування соціально-економічних, програм загальнодержавного значення;

Звісно, об'єктивно притаманні бюджетним трансфертам потенційні можливості щодо позитивного вирішення зазначе-них завдань втілюються лише за умови наявності випробува-ного, досконалого та цілісного механізму їх надання, який, зокрема, передбачає гарантії щодо повного та своєчасного одержання коштів, а також контроль з боку державних орга-нів за ефективним їх витрачанням.

3.2 Удосконалення механізму розрахунку нецільових бюджетних грантів.

В Україні основними видами нецільових бюджетних грантів є дотація ви-рівнювання та кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих. Бюд-жетні процедури, які регламентують процес визначення обсягів нецільових гран-тів, визначаються Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України на відповідний рік, Постановою КМУ "Про затвердження Фор-мули розподілу обсягів міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами".

Метою дослідження процедур розрахунку нецільових бюджетних грантів та розробка заходів щодо їх удосконалення. Відповідно до визначеної ме-ти треба:—

дослідити формули розрахунку обсягів дотації вирівнювання та коштів, що передаються із місцевих бюджетів до державного бюджету;—

розробити механізми, які дадуть змогу вдосконалити розрахунок індексу відносної податкоспроможності з урахуванням вимог Бюджетного кодексу; — запропонувати нову формулу розрахунку коефіцієнта вирівнювання; — ґрозробити та запропонувати комплекс заходів, спрямованих на удоско-налення процедур розрахунку міжбюджетних трансфертів.

Формула розрахунку обсягу нецільових бюджетних грантів, має такий вигляд:

(3.2)

де Т(і) — обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету, наданої місцевим бюджетам, або кошти, що передаються з цих бюджетів до ДБУ;

альфа(і) — коефіцієнт вирівнювання;

V(і) — розрахунковий показник обсягів витрат;

D(i) — прогнозний показник обсягів доходів (кошика доходів), що акумулю-ються на території регіону.

Формули визначення розрахункового показника обсягу витрат дуже громіздкі, значення нормативів фі-нансової забезпеченості і поправочних коефіцієнтів піддаються визначеному су-б'єктивізму й диктуються "згори" Міністерством фінансів.

У цій роботі треба приділити увагу аналізу бюджетних процедур, що регла-ментують визначення прогнозного показника кошика доходів і коефіцієнта вирівнювання.

Прогнозний показник кошика доходів розраховується за формулою:

(3.3)

де D(izak) — прогнозний показник обсягу доходів (кошика доходів), що

враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів;

К(i) — індекс відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці;—

кількість населення України й адміністративно-територіальної одиниці на 1 січня відповідного року базового періоду;

D(и4)— прогнозний обсяг доходів (кошика доходів), закріплених за усіма

місцевими бюджетами на плановий бюджетний період. При розрахунку прогнозного показника обсягів доходів особливе місце від-водиться механізмові розрахунку індексу відносної податкоспроможності:

(3.4.)

де — обсяг доходів, що закріплені за усіма місцевими бюджетами і бюджетом адміністративно-територіальної

одиниці, виходячи зі звітних даних про їх фактичне надходження за відповідні роки базового періоду;—

сума пільг, наданих місцевим органам влади з податків і зборів, що входять до кошика доходів.

Далі розглядаючи положення Бюджетного кодексу, у яких регламентовано по-рядок розрахунку індексу відносної податкоспроможності. У статті 98 зазначено:

фактичних даних про виконання відповідного бюджету за три останніх бюджетних періоди;—

індекси відносної податкоспроможності не можуть змінюватися і пере-глядатися частіше, ніж раз у три роки.

На наш погляд, формула розрахунку індексу відносної податкоспроможнос-ті, затверджена постановою КМУ (див. формулу (3.4)), не є оптимальною, яку можна було б розробити, враховуючи положення Бюджетного кодексу. Відпо-відно до прийнятих у формулі (3.4) позначень пропоную свій алгоритм роз-рахунку індексу відносної податкоспроможності.

Визначимо обсяг фактичного надходження закріплених доходів регіону (з урахуванням утрат від наданих пільг) на душу населення, або індекс податкоспроможності регіону (Р):

(3.5)

Індекс податкоспроможності регіону визначимо для трьох років базового періоду -

Індекс податкоспроможності в середньому по регіонах України (Рu) ви-значимо як:

(3.6)

За аналогією з пунктом 1 розрахуємо

3. Коефіцієнт відносної податкоспроможності регіону (К) у кожному році розрахуємо як відношення індексу податкоспроможності регіону до індексу по-даткоспроможності усіх регіонів у цілому:

(3.7)

одержавши значення Кi1, Кi2, Кi3.

4. Індекс відносної податкоспроможності регіону Кі визначимо як середнє геометричне Кi1, Кi2, Кi3.:

(3.8)

Подамо формулу (3.8.) у розширеному вигляді:

(3.9)

При розрахунку середніх значень різних коефіцієнтів за даними динамічних рядів, коли значення наступ-ного елемента ряду залежить від значення попереднього, саме середнє геомет-ричне дає найточніший результат. І тому в економічних дослідженнях при ана-лізі динамічних рядів постійно використовується цей показник. Наприклад, середнє геометричне використовується при розрахунку середньомісячного рів-ня інфляції, темпів економічного зростання тощо.

Щоб порівняти обидва варіанти розрахунку індексу відносної податкоспроможності, перетворимо формулу (3.4), використовуючи введені нами коефіцієн-ти Кi1, Кi2, Кi3.

(3.10)

Порівнюючи формули (3.8) і (3.10), помітимо, що затверджена КМУ формула є середньозважене значення коефіцієнта у кожному із трьох базових років, при-чому вагою виступає кількість населення регіону.

Як відомо