Згідно з Конституцією України, власних доходів немає у бюджетів районів та областей, оскільки вони формуються за рахунок коштів Державного бюджету. Це положення призводить до відчутної залежності регіонального самоврядування від дій виконавчої і законодавчої влади, що створює передумови до нестабільності і невпевненості в проведенні економічної політики, оскільки обсяги фінансування не можуть бути прогнозовані на близьку і тривалу перспективу внаслідок щорічної зміни сум фінансування та порядок їх обчислення. Існуюча система наповнення обласних і районних бюджетів створює передумови до залежності фінансових потоків від особистості посадової особи місцевого самоврядування, його стосунків з розробниками відповідно Державного, обласного або районного бюджету.

Закріпленими є доходи, які на довготривалій основі передаються до місцевих бюджетів у повному обсязі або у визначеній, єдиній для усіх бюджетів частині. За своєю сутністю це загальнодержавні податки, збори або доходи, які традиційно формують дохідну частину місцевих бюджетів (податок з доходів фізичних осіб, державне мито, плата за ліцензії та торгові патенти тощо). Відповідно до чинної бюджетної практики, найбільш вагому частку закріплених доходів складає податок з доходів фізичних осіб, (додаток Б). [16, с.437].

Процес формування дохідної частини місцевих бюджетів здійснюється, виходячи з підходу покриття видатків. Місцеві органи розроблюють проект витратної частини бюджету. Проектний показник бюджету розробляють на підставі нормативних показників з урахуванням прогнозних даних змін індексу цін і тарифів, рівня заробітної плати і т.д. Верховна Рада затверджує нормативи бюджетного забезпечення. Далі місцеві органи влади визначають, скільки є власних та закріплених доходів. Потім зіставляється сума власних та закріплених доходів. Суму, якої не вистачає, компенсує вищестоящий рівень. Таким чином, не витрати визначаються загальними надходженнями на даній території, а навпаки доходи визначаються за сумою витрат. Ефективність такої системи низька через практично повну залежність розвитку міста, села, селища від рішень інших органів управління, відсутності зацікавленості фінансових надходжень [18, с.175].

Власні і закріплені доходи у більшості випадків виявляються недостатніми для фінансування витрат органів місцевого самоврядування і тому для збалансування місцевих бюджетів використовуються офіційні трансферти. Крім того, трансферти надаються відповідно до передачі чи делегування функцій органів державної виконавчої влади місцевому самоврядуванню, яке згідно з вимогами законодавства має супроводжуватися передачею необхідних фінансових ресурсів. Метою надання трансфертів місцевим бюджетам з державного бюджету України є також фінансове вирівнювання. Суттю фінансового вирівнювання якраз і виступають вирівнювання дохідної і видаткової частини бюджету шляхом надання трансфертів.

1.2 Сутність, принципи і завдання фінансового вирівнювання, та його роль у міжбюджетних відносинах місцевих бюджетів України.

За результатами досліджень, регіональна диференціація доходів і видатків з місцевих бюджетів України насамперед зумовлена відмін-ностями у рівнях соціально-економічного розвитку територій, що повністю відображається на обсягах валової доданої вартості, створеної в регіоні.

У зв'язку з цим як доходи, так і видатки місцевих бюджетів окремих регіонів України мають досить значні відмінності. Тому виникає потре-ба у проведенні фінансового вирівнювання, яке спрямоване на нівелю-вання (у певних межах) таких відхилень, тому що їх наявність створює неоднакові умови для надання державними органами економічних, со-ціальних, адміністративних та інших послуг. Як відомо, в Конституції України закріплені рівні можливості для всіх громадян у здійсненні своїх прав, незалежно від того, на якій території вони проживають. Спла-чуючи однакові податки, громадяни в праві розраховувати на однако-вий рівень надання суспільних послуг, фінансування яких забезпечу-ється переважно за рахунок бюджетних коштів. [13, с.266]

Під фінансовим вирівнюванням слід розуміти при-ведення у відповідність витрат бюджетів (за економічною і функціо-нальною класифікаціями) до гарантованого державою мінімального рівня соціальних послуг на одного мешканця; ліквідацію значних диспропор-цій у здійсненні бюджетних видатків за окремими територіями. Але, враховуючи, що нині у нас не розроблено і законодавчо не визначено дер-жавні соціальні гарантії, метою фінансового вирівнювання є наближен-ня видатків місцевих бюджетів у розрахунку на одну особу наявного на-селення до середнього рівня видатків, який є у країні.

Головним інструментом проведення фінансового вирівнювання адмі-ністративно-територіальних одиниць країни нині є бюджетні трансфер-ти.

Виняткове значення фінансового вирівнювання для досягнення по-зитивної економічної динаміки в країні, реалізації завдань регіональ-ної політики, забезпечення соціальної справедливості і політичної ста-більності в суспільстві зумовлює доцільність дотримання таких під-ходів під час його здійснення:—

насамперед потрібно враховувати об'єктивно наявні розбіжності в економічному та соціальному розвитку регіонів, окремих населених пунктів, особливості їх місцезнаходження, природно - кліматичні, еко-логічні, демографічні та інші умови, які спричинюють диференціацію бюджетних видатків;—

механізм фінансового вирівнювання має бути узгоджений із ви-значеними у чинному законодавстві цілями та пріоритетами регіональ-ної політики, враховувати встановлені критерії та перелік депресивних територій країни, які потребують додаткових фінансових ресурсів;—

вирівнюванню видатків місцевих бюджетів повинно передувати вирівнювання їх дохідної бази, як необхідна передумова для створення рівних можливостей функціонування всіх територіальних громад, тоб-то для здійснення ними однакових видатків;—

важливим елементом механізму фінансового вирівнювання є сту-пінь вирівнювання доходів місцевих бюджетів, який доцільно встано-вити для забезпечення зацікавленості органів місцевого самоврядуван-ня у збільшенні дохідних джерел;—

кінцевою метою вирівнювання видатків бюджетів органів місце-вого самоврядування має бути забезпечення надання суспільних послуг населенню кожної територіальної громади на єдиному рівні, який га-рантується законами країни.

Вирішення завдань фінансового вирівнювання досягається за допо-могою певної системи форм і методів державної підтримки, проте цен-тральне місце в ній займають процедури бюджетного регулювання і фі-нансової допомоги територіям у вигляді бюджетних трансфертів.

Збалансування