Бюджетне регулювання — діяльність щодо збалансування державного та місцевих бюджетів.

У складних процесах бюджетного регулювання необхідно відокрем-лювати вертикальне і горизонтальне бюджетне регулювання (табл. 1.2).

Табциця 1.2

Мета бюджетного регулювання та шляхи її досягнення

Властивості | Вертикальне бюджетне регулювання | Горизонтально бюджетне регулювання

Мета | Забезпечення необхідними дохідними джерелами бюдже-тів різних рівнів відповідно до діючого порядку розмежуван-ня повноважень між органами державної влади та місцевим самоврядуванням | Ліквідація відмінностей у бюджетній забезпеченості бюджетів місцевого само-врядування (міських за категоріями міст, селищ-них та сільських),фінансо-ве вирівнювання

Досягається

шляхом | Розподілу видатків між бюдже-тами і надання їм доходів, до-статніх для фінансування ви-значених видатків | Вирівнювання доходів і видатків однотипних видів місцевих бюджетів

Вертикальне бюджетне регулювання має на меті забезпечення не-обхідними дохідними джерелами бюджетів різних рівнів відповідно до діючого порядку розмежування повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування. Вирішення цього завдання досяга-ється шляхом розмежування видатків між бюджетами і надання їм до-ходів, достатніх для фінансування визначених видатків.

Горизонтальне бюджетне регулювання покликане усунути роз-біжності в рівнях бюджетної забезпеченості з огляду на бюджети місце-вого самоврядування (міські, селищні та сільські). Іншими словами, ос-новний зміст горизонтального бюджетного регулювання полягає у фі-нансовому вирівнюванні бюджетів за територіальним критерієм. При-чому горизонтальне вирівнювання здійснюється лише в межах бюдже-тів територіальних громад, окремо серед міських, селищних і сільських бюджетів.[13,с.278]

Внески до державного бюджету України - це кошти, що передаються до нього адміністративно-територіальними одиницями в обсягах, визначе-них законом про державний бюджет України на поточний рік. Як інструмент між бюджетних взаємовідносин такі внески використовуються з 1991 р. В Україні немає правової бази, яка регламентувала б порядок" застосування цього інструменту міжбюджетних відносин. З 1998 р. почав застосовуватися такий інструмент, як офіційні трансферти, тобто кошти, що передаються з державного бюджету України місцевим бюджетам, і кошти, що передаються державному бюджету з бюджетів областей і міст Києва та Севастополя.

Стратегічною метою державної політики фінансового вирівнювання має бути сприяння динамічному, збалансованому соціально-економічному розвитку усієї країни та окремих територій за допомогою раціонального управління дер-жавними та місцевими бюджетними ресурсами.

Головними завданнями сучасної політики фінансового вирівнювання в Ук-раїні мають стати забезпечення повного виконання фінансових зобов'язань дер-жави щодо надання суспільних послуг на встановленому мінімальному гаранто-ваному рівні, а також усунення дестимулюючих чинників і посилення стимулюю-чих функцій, насамперед у напрямку заохочення органів місцевого самоврядуван-ня до збільшення власних доходних джерел. При цьому найважливішими критерія-ми реалізації цих завдань повинні стати:*

відповідність політики вирівнювання загальнодержавним та регіональним і місцевим інтересам;*

здатність системи вирівнювання забезпечити реалізацію цих інтересів;*

сприяння економічному розвитку депресивних територій;*

реальна можливість збалансувати міжтериторіальні диспропорції у забез-печенні бюджетними ресурсами.

Вважаємо, що під принципами державної політики фінансового вирівню-вання необхідно, на наш погляд, розуміти такі способи організації, які забезпечу-ють досягнення її цілей за наведеними критеріями. До них доцільно включити принципи: відкритості, прозорості та публічності, обґрунтованості та досто-вірності, диверсифікованості інструментарію, уніфікованості процедур, спра-ведливості й неупередженості, солідарності, ефективності.

Принцип відкритості передбачає повне і своєчасне оприлюднення цент-ральним урядом інформації про зміни в нормативно-правових актах, що регулю-ють цю сферу бюджетних відносин, особливості визначення міжбюджетних транс-фертів, розраховані індекси відносної податкоспроможності, затверджені обсяги міжбюджетних трансфертів та коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів. Цей принцип неявно, але відображений в Бюджетному ко-дексі стосовно бюджетного процесу загалом, зокрема щодо обов'язкової публі-кації проекту закону, закону про державний бюджет та звіту про його виконання, доведення до місцевих органів влади розрахункових обсягів міжбюджет-них трансфертів, методики їх визначення та інших показників.

З принципом відкритості тісно поєднується принцип публічності та прозо-рості. Публічність означає прийняття рішень відповідними органами публічної вла-ди, тобто Верховною Радою, Кабінетом Міністрів України, центральними та місце-вими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, що мають відповідні владні повноваження, які закріплені в нормативно-правових актах. Для забезпечення прозорості політики усім зацікавленим сторонам має надаватись не-обхідна інформація стосовно процесу прийняття рішень про формування та роз-поділ фондів фінансового вирівнювання. Дотримання принципу прозорості має на меті досягнення довіри місцевих органів влади до рішень і дій центрального уряду.

Згідно з принципом обґрунтованості та достовірності всі заходи держав-ної політики фінансового вирівнювання повинні бути науково обґрунтовані. Ме-тодологічною базою тут слугують теоретичні напрацювання зарубіжної та вітчиз-няної фінансової науки, позитивний досвід здійснення вирівнювальних процедур в інших країнах. Детальній розробці підлягають такі ключові складові механізму фінансового вирівнювання, як вигляд формули розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів, визначення частки загальнонаціональних податків і зборів, що закріплюються за місцевими бюджетами, вибір економічно та соціально доціль-ного ступеня вирівнювання. Крім наукового підґрунтя політика фінансового вирів-нювання має будуватись на основі врахування реальної бюджетної спроможності органів місцевого самоврядування різних рівнів та можливостей державного бюд-жету. Досягнення результативності політики фінансового вирівнювання передба-чає безпосереднє її узгодження із заходами макроекономічного регулювання.

Під принципом диверсифікованості інструментарію розуміють необхідність застосування різноманітних інструментів для вирівнювання різних фіскальних дисбалансів та досягнення відповідних цілей. Оскільки окремі інструменти при-зводять до неоднакових наслідків, доцільно урізноманітнювати їх набір, що доз-воляє збалансовувати позитивні та негативні ефекти, переваги та недоліки і дося-гати бажаного ступеня вирівнювання фінансових можливостей місцевих бюджетів.

Принцип уніфікованості процедур передбачає застосування одноманітних методик розрахунків прогнозних показників доходів та видатків, розмірів подат-кового потенціалу, обсягів міжбюджетних трансфертів, нормативів відрахувань від закріплених податків до всіх органів місцевого самоврядування. Для дотри-мання