Принцип справедливості й неупередженості бюджетної системи, як його викладено в Бюджетному кодексі, цілковито можна запропонувати і як принцип політики фінансового вирівнювання, що повинна будуватись "на засадах справед-ливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і те-риторіальними громадами. Межі забезпечення справедливості розподі-лу бюджетних коштів між населенням усіх територіальних колективів мають уз-годжуватись із принципом економічної ефективності, відповідно до якого надан-ня допомоги бідним територіям не має призводити до заохочення в них спожи-вацьких настроїв, а також до втрати стимулів у багатих територій інтенсифікувати свої зусилля зі збору доходів до своїх бюджетів.

Принцип солідарності є похідним від принципів справедливості, неуперед-женості та ефективності і передбачає розподіл тягаря надання фінансової допомо-ги бідним територіям між багатшими територіями. Дотримання цього принципу забезпечується політичним процесом прийняття рішень у рамках системи пред-ставницької демократії. Врахування принципу солідарності є надзви-чайно важливим для збереження територіальної цілісності країни, зменшення се-паратистських настроїв.

За результатами проведеного дослідження зробимо наступні висновки. Кон-цептуальні засади здійснення державної політикики фінансового вирівнювання місце-вих бюджетів мають бути закріплені в спеціальному базовому документі, в якому необхідно зафіксувати стратегічну мету та завдання цієї політики. В концепції мають бути відображені принципи цієї політики та основи побудови спеціального механізму, за допомогою якого вона реалізується. У цьому напряму перспектив-ним вбачається дослідити інструменти механізму фінансового вирівнювання, особ-ливості їх використання в умовах суспільно-економічних трансформацій,так як це практикується в зарубіжних країнах світу.

1. 3 Система міжбюджетних трансфертів в країнах світу.

У зарубіжній практиці склалося кілька основних форм фінансового вирівнювання. Це – вертикальне фінансове вирівнювання, горизонтальне фінансове вирівнювання, вирівнювання доходів місцевих

органів влади, вирівнювання видатків цих органів влади.

Під методами фінансового вирівнювання розуміють способи його здійснення на основі використання таких інструментів, зокрема фондів фінансового вирівнювання загальних і спеціальних трансфертів, внесків територій, розподілених і переданих податків та інше. Розрізняють також два основні види систем фінансового вирівнювання. Перша з них базується на тому, що необхідні для фінансового вирівнювання ресурси акумулюються в бюджеті центрального уряду, а потім перерозподіляється на користь окремих територій, які потребують допомоги. Друга система фінансового вирівнювання ґрунтується на засадах самофінансування, тобто необхідні для вирівнювання ресурси акумулюються в спеціальних фондах самими територіями без участі бюджету центрального уряду. Такі системи характерні для горизонтальної форми вирівнювання в окремих країнах.

Звернемося до конкретної практики організації фінансового вирівнювання в окремих країнах.

Швеція: Потреби в комунальних послугах і місцеві умови для їх надання у різних комунах неоднакові. Є залежність між віковою структурою населення і рівнем потреб у послугах. Висока частка дітей дошкільного віку і високий рівень зайнятості населення жіночої статі збільшує потребу в дошкільних закладах. Велика кількість дітей шкільного віку вимагає збільшення місць у школах. Збільшення чисельності громадян похилого віку спричиняє додаткову потребу в закладах для таких людей.

Затрати на комунальні послуги відрізняються також у комунах під впливом географічних та кліматичних умов. Малозаселені райони вимагають більших затрат. Водночас висока густота населення спричиняє додаткові витрати. Усі ці та інші фактори приводять до того, що комуни зобов'язані здійснювати неоднакові витрати.

Водночас комуни мають і неоднакові доходи: одні — більші, інші — менші. Це пов'язано з різною доходною базою, яку вони самостійно оподатковують. Для того, щоб визначити рівень можливостей кожної комуни щодо формування її доходів, шведські економісти використовують кілька показників. Це — середньокомунальна податоспроможність і податкоспроможність комуни. Середньо-комунальна податкоспроможність розраховується шляхом поділу суми доходів, котрі підлягають комунальному оподаткуванню по всій країні, на загальну кількість жителів держави. Податкоспроможність окремої комуни визначається шляхом поділу суми доходів в окремій комуні, що підлягає її комунальному оподаткуванню, на кількість жителів цієї комуни. Таким чином, одні комуни мають більшу податкоспроможність, ніж середньокомунальна, інші — меншу.

Основні фактори, що впливають на цей показник, такі: частка населення, яка працює, рівень доходів населення, вікова структура населення, господарська структура, структура забудови комуни та ін.

Податкоспроможність кожної комуни визначає її можливості фінансувати витрати на надання громадських послуг. Отже, з одного боку, в кожній комуні складаються різні обсяги витрат, з іншого — різні можливості щодо фінансування їх. Фінансове вирівнювання зводиться до того, що вирівнюються можливості комун фінансувати ці витрати і вирівнюються самі витрати. Це означає: вирівнюються їхні доходи і видатки. За інших умов, вважають у Швеції, зростав би розрив між рівнем розвитку окремих комун з усіма негативними наслідками.

Нова система фінансового вирівнювання у Швеції здійснюється виключно за рахунок фінансових ресурсів самих комун, тобто на засадах самофінансування. До цього фінансове вирівнювання здійснювалося за рахунок субсидій із бюджету центрального уряду.

Державні субсидії використовуються для загальної фінансової підтримки місцевого самоврядування, а також для регулювання відносин комун і ландстингів (губерній). Фінансове вирівнювання здійснюється за два етапи. Спочатку вирівнюються доходи. Середньокомунальну податкоспроможність по Швеції визначено в обсязі 100 тис. шведських крон. Це середній дохід на одну людину по країні, що підлягає комунальному оподаткуванню. Комуни, які мають середній дохід на одного жителя менше 100 тис. крон, отримують субсидію. Ті, дохід котрих складає більше 100 тис. крон на одну людину, сплачують внески до фонду субсидій. Розміри субсидій і внесків розраховуються як різниця між середньокомунальною податкоспроможністю