(пункт 2.1 глави 2 із змінами, внесеними згідно з постановою 

Правління Національного банку України від 23.12.2003 р. N 571)

2.2. Відкривати пункти обміну валюти для здійснення валютно-обмінних операцій, у тому числі на підставі укладених з юридичними особами - резидентами агентських договорів, погоджених відповідним територіальним управлінням Національного банку України (далі - територіальне управління), у порядку, установленому пунктом 2.7 цієї Інструкції, мають право:

банки, що отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями;

фінансові установи, що отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями.

2.3. Відкриття пунктів обміну валюти банком (фінансовою установою) дозволяється лише на території того територіального управління, на території якого розташований цей банк (фінансова установа).

2.4. Банки (фінансові установи) реєструють у територіальному управлінні пункти обміну валюти за умови дотримання вимог цієї Інструкції щодо кваліфікації касирів, забезпечення цих пунктів засобами для визначення справжності банкнот і дорожніх чеків та наявності реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО).

(пункт 2.4 глави 2 із змінами, внесеними згідно з постановою 

Правління Національного банку України від 23.12.2003 р. N 571)

2.5. Проведення операцій у пункті обміну валюти розпочинається лише після його реєстрації в територіальному управлінні, а також реєстрації РРО у податковому органі та на підставі наказу по банку (фінансовій установі) про відкриття пункту обміну валюти.

Наказ про відкриття пункту обміну валюти має містити місцезнаходження пункту обміну валюти, прізвище, ім'я, по батькові касирів, перелік операцій, які здійснюються в пункті обміну валюти, прізвище та ініціали посадової особи банку (фінансової установи), на яку покладається керівництво і контроль за діяльністю пункту обміну валюти (далі - керівник, який відповідає за роботу пунктів обміну валюти), і перелік осіб, яким дозволяється входити до приміщення пункту обміну валюти.

У наказі по банку (фінансовій установі) про відкриття пункту обміну валюти можуть бути встановлені інші вимоги щодо порядку та умов роботи пункту обміну валюти з боку керівника банку (фінансової установи), що не суперечать вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів.

(пункт 2.5 глави 2 в редакції постанови Правління 

Національного банку України від 17.11.2004 р. N 552)

2.6. Банк (фінансова установа) укладає договір з агентом про відкриття пункту обміну валюти і протягом трьох робочих днів з дати укладання договору подає нотаріально засвідчену копію цього договору на погодження до територіального управління.

(абзац перший пункту 2.6 глави 2 в редакції постанови 

Правління Національного банку України від 17.11.2004 р. N 552)

До копії договору додаються:

заява про погодження агентського договору;

нотаріально засвідчена копія установчих документів агента.

2.7. Територіальне управління протягом 14 робочих днів з дати надходження нотаріально засвідченої копії договору з агентом та відповідних документів розглядає їх і приймає рішення про погодження або відмову в погодженні цього договору.

Підставою для відмови в погодженні договору з агентом може бути:

відсутність одного з документів, передбачених пунктом 2.6 цієї глави;

невідповідність положень договору вимогам законодавства України;

порушення агентом валютного законодавства протягом останніх шести місяців, які передують дню звернення.

(абзац п'ятий пункту 2.7 глави 2 в редакції постанови 

Правління Національного банку України від 17.11.2004 р. N 552)

Абзац шостий пункту 2.7 глави 2 виключено

(згідно з постановою Правління 

Національного банку України від 23.12.2003 р. N 571,

у зв'язку з цим абзац сьомий уважати абзацом шостим)

Територіальне управління на своєму бланку видає банку (фінансовій установі) висновок про погодження або відмову в погодженні договору з агентом.

2.8. Банки (фінансові установи) для реєстрації пунктів обміну валюти подають до територіального управління:

а) заяву про відкриття пункту обміну валюти;

б) інформацію банку (фінансової установи) про:

стаж роботи касирів та дані про їх освіту відповідно до кваліфікаційних вимог (додаток 11);

наявність одного або кількох технічних засобів для визначення справжності банкнот іноземних держав та дорожніх чеків, рекомендований перелік яких наведений у додатку 1;

(абзац третій підпункту "б" пункту 2.8 глави 2 в редакції постанови 

Правління Національного банку України від 23.12.2003 р. N 571)

наявність довідників для визначення справжності банкнот і довідкових матеріалів для визначення справжності дорожніх чеків;

наявність РРО;

забезпечення сейфом для зберігання валютних цінностей і бланків суворого обліку;

в) копію документа, який дає право на розміщення пункту обміну валюти в певному місці (власність, оренда);

г) копію висновку територіального управління про погодження агентського договору, укладеної банком (фінансовою установою) з агентом, якщо пункт обміну валюти банку (фінансової установи) працюватиме на підставі агентського договору;

ґ) інформацію про відповідність приміщення пункту обміну валюти вимогам нормативно-правових актів Національного банку України щодо технічного стану та організації охорони. 

2.9. Територіальне управління протягом 14 робочих днів з дати надходження поданих банком (фінансовою установою) документів розглядає їх та приймає рішення про реєстрацію пункту обміну валюти або про відмову в його реєстрації.

2.10. Підставами для відмови в реєстрації пункту обміну валюти можуть бути:

відсутність одного з документів, передбачених пунктом 2.8 цієї глави;

невідповідність вимогам підпункту "б" пункту 2.8 цієї глави;

відмова в погодженні територіальним управлінням агентського договору між банком (фінансовою установою) та агентом;

надання банком (фінансовою установою) недостовірної інформації;

застосування до банку (фінансової установи) заходів впливу протягом останніх шести місяців, що передують поданню звернення, за порушення валютного законодавства щодо здійснення валютно-обмінних операцій.

(абзац шостий пункту 2.10 глави 2 в редакції постанови 

Правління Національного банку України від 17.11.2004 р. N 552)

2.11. Територіальне управління реєструє пункт обміну валюти в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти і після цього видає банку (фінансовій установі) на бланку управління довідку про реєстрацію пункту обміну валюти за формою, наведеною в додатку до цієї Інструкції.

2.12. Після реєстрації пункту обміну валюти в територіальному