Період 1988-1999рр. охоплює останні радянські і перші пострадянські роки. Розвиток бюджетного обліку в цей час характеризується:

централізацією і децентралізацією обліку;

широким використанням сучасних обчислювальних машин (ЕОМ) для обробки облікової та економічної інформації;

переведенням бюджетних установ на подвійну систему обліку;

принциповою переробкою норматив6них актів з організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах;

обліком показників комерційної діяльності бюджетних установ і позабюджетних джерел їх фінансування;

інтеграцією обліку, фінансової та планово-економічної роботи в централізованих бухгалтеріях;

відновленням установ державного казначейства.

З 200р. починається новий період в розвитку бюджетного обліку, який визначається:

1. Впровадженням нового плану рахунків бухгалтерського обліку в бюджетних установах;

2. Впровадженням нових облікових регістрів і форм звітності;

3. Будовою балансу за принципом «нетто» тощо.

Історія розвитку бюджетного обліку тісно пов’язана з історією органів казначейства. Адже виконання бюджету Російської імперії, контроль за надходженням і витрачанням коштів в країні традиційно здійснювалися казначейськими установами. Головне казначейство – у Петербурзі , губернські – у губерніях, повітові – у повітах. Казначейства – виконавчі органи. Вони збирають, зберігають, пересилають державні доходи, здійснюють платежі, продають гербові марки, папери, видають свідоцтва на право торгівлі тощо. З 1862р. казначейства пересилають готівку до Держбанку, а з 1896р. досягнуто злиття касової готівки казначейства та обігової готівки Держбанку.

Після 1917р. на базі установ казначейства були створені прибутково-видаткові каси Народного Комісаріату Фінансів, які з середини 20-х рр.. підпорядковувалися Держбанкові.

Історія повторюється. У період становлення ринкової економіки бюджетні кошти були розпорошені у значній кількості комерційних банків, внаслідок чого облік і контроль за їх витрачанням фактично було втрачено. Саме тому й виникла необхідність відтворення органів держказначейства і створення єдиної системи обліку надходження і витрачання бюджетних коштів, що й здійснено у Російській Федерації відповідно до Указу президента РФ від 8.12.1992р., а в Україні – починаючи з 1997Р. (відповідно до Постанови КМУ і НБУ від 14.01.1997р. №13).

2. Особливості організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах.

Бухгалтерський облік в бюджетних установах є системою контролю за наявністю та рухом бюджетних і позабюджетних коштів, будується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах, виконує управлінську, контрольну і інформаційну функції, але має певні особливості і розглядається як окремий вид діяльності та самостійний навчальний курс.

Бюджетні установи – є юридичними особами, мають замкнену систему обліку і ведуть облікову політику, спрямовану не на зіставлення витрат і результатів праці та отримання прибутку, а на облік видатків у процесі надання нематеріальних послуг.

Облік в бюджетних установах ведеться майже в 100 тисячах установ і організацій різного профілю – освіти, науки, медицини, органів законодавчої чи виконавчої влади, силових міністерствах і відомствах. Ці установи утримуються за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів і тому називаються бюджетними.

Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ як суб’єктів господарювання характеризується низкою особливостей, які впливають на побудову бухгалтерського обліку:

бюджетні установи функціонують на правах державної чи комунальної форми власності. Таке положення визначає порядок придбання цінностей за державні кошти, формування власного капіталу як основи для започаткування та подальшого здійснення діяльності, відчуження майна;

бюджетні установи належать до неприбуткових організаціях – метою їх діяльності є не отримання прибутку, а надання нематеріальних послуг. На відміну від готової продукції вони не є носіями матеріальної субстанції та не оприбутковуються на складі. Відсутнє поняття виробничого браку, а отримання негативного результату може розглядатися також як результат;

бюджетні установи у процесі надання нематеріальних послуг здійснюють видатки, які за економічним змістом відрізняються від витрат суб’єктів підприємницької діяльності. Під видатками розуміють державні платежі, що не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги;

бюджетні установи не наділяються оборотними коштами. Їхнє фінансове становище визначається своєчасністю і повнотою надходження асигнувань з відповідних бюджетів чи оплатою рахунків згідно з прийнятими зобов’язаннями.

Бюджетні установи є первинною ланкою бюджетної системи країни і беруть участь у виконанні як дохідної, так і видаткової частини бюджету відповідно до затвердженого кошторису – основного планово-фінансового документа, який підтверджує повноваження кожної установи щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і напрями витрачання коштів.

Правильність бухгалтерського обліку забезпечується єдністю системи бухгалтерського обліку, що будується на бюджетній класифікації. Бюджетна кла-сифікація передбачає науково обґрунтоване обов'язкове групування доходів і видатків за однорідними ознаками, які закодовані певним чином. У сенсі веден-ня бухгалтерського обліку бюджетних установ класифікація має організуюче та правове значення. Перше виявляється в тому, що вона дає змогу однорідно вра-ховувати доходи та витрати, складати звітність, здійснювати контроль і аналіз за кожним видом доходів і видатків, кодувати показники під час машинного опра-цювання. Правове значення бюджетної класифікації полягає в тому, що всі по-казники доходів і видатків, передбачені в бюджеті і згруповані відповідно до бюджетної класифікації, є фінансовими планами, обов'язковими до виконання.

Розглядаючи теоретичні основи обліку бюджетних установ, треба зу-пинитися на такому важливому питанні, як План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ.

Господарська діяльність будь-якої установи чи організації супрово-джується значною кількістю операцій, які мають бути відображені в системі бухгалтерського обліку. Такі операції називаються трансакціями. Трансакції вносять зміну в обидві частини балансового рівняння - і в активну, і в пасивну. Але простого відображення зазначеної події щодо активів і пасивів недостатньо, оскільки для повноцінного управлін-ня, планування, оцінки і контролю діяльності потрібна докладніша інформа-ція. Засобами класифікації цієї структури щодо бухгалтерського обліку є бух-галтерський рахунок. Велика кількість і різноманітність трансакцій, що здійснюються в процесі господарської діяльності бюджетних установ і орга-нізацій, потребує неабиякої кількості бухгалтерських рахунків, які, своєю чер-гою, для оптимізації