Вступ

Загальна характеристика поняття “Вільна економічна зона”

Вільна економічна зона як інструмент економічного розвитку регіону

1 Міжнародний досвід створення і функціонування вільних економічних зон

2 Досвід створення спеціальних економічних зон в Україні

Результати, проблеми, напрямки розвитку й удосконалювання діяльності спеціальних економічних зон

Висновки

Перелік посилань

ВСТУП

Серед багатьох проблем, що ввійшли в життя нашої країни разом з перебудовою, важливе місце належить інтеграції української економіки у всесвітнє господарство. З урахуванням тривалої самоізоляції економіки СРСР, відобливою гостротою виникла необхідність використання в широких масштабах найбільш ефективних форм зовнішньоекономічного співробітництва, які б дозволили збільшити ступінь реальної утягнутості держави в світогосподарські зв'язки, більш результативно і повно використовувати вигоди від участі в міжнародному поділі праці.

В умовах придбання політичної й економічної незалежності збільшення відкритості економіки України є об'єктивною необхідністю, але здійснюється воно може поступово, з урахуванням реальних умов і збереження економічної безпеки. Значну роль у цьому може зіграти створення спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ/ВЕЗ).

Багато чого вже було написано на тему вільних економічних зон, але ряд питань так і залишився невирішеним. Чому в одних країнах введення такого інструмента приносить значні результати, а в інші тільки пригноблює сформовану ситуацію? Чим відрізняється механізм введення ВЕЗ у розвитих і в країнах, що розвиваються? Чи коштує Україні скоротити кількість спеціальних економічних зон чи цілком їх закрити, як цього вимагає МВФ? І чим же узагалі є СЕЗ для України: способом вирішити величезну кількість економічних і соціальних проблем,відродити економіку депресивних регіонів чи просто способом збільшити і без того великий дисбаланс у розвитку окремих регіонів країни? Усі ці питання дотепер знаходяться під пильною увагою економістів і аналітиків.

У даній роботі розглядається механізм створення спеціальних економічних зон не з погляду тільки тих результатів, що вони приносять у той чи інший період свого функціонування, але з погляду правильності їхнього створення. Існують методологічні й економічні основи створення спеціальних економічних зон, ряд заходів, що повинні бути виконані стороною, що приймає інвестиції, для забезпечення ефективності роботи спеціальних економічних зон. У даній роботі постараємося простежити за тим, як формувалися зони в розвитих країнах і країнах, що розвиваються. Причому динаміку розвитку необхідно простежити поетапно, зіставляючи витрати і доходи держави в передінвестиційний та інвестиційний періоди. Звичайно, упровадження такого економічного інструмента не можна розглядати, не приймаючи до уваги економічної ситуації в державі. Тому порівняємо процедуру впровадження спеціальних економічних зон спочатку в розвиненій державі, потім на території Китайської Народної Республіки, що вже є варіантом, більш наближеним до нашої держави. Таким чином, поетапний розгляд досвіду введення пільгового інвестиційного режиму розглянутими державами дає нам наочне уявлення про те, яку політику обирав уряд цих держав на тому чи іншому періоді розвитку експерименту.

1 Загальна характеристика поняття “Вільна економічна зона”

Сьогоднішня практика світового господарства нараховує близько 30 різновидів вільних економічних зон (ВЕЗ). Тому, щоб краще орієнтуватися їхньому різноманітті, важливо визначити, що ж розуміється під ВЕЗ.

Пропонована класифікація ВЕЗ з урахуванням особливостей кожної зони дозволяє виявити наступну їхню типізацію, але вже на рівні самих істотних характеристик. Притім найбільш важливі риси ВЕЗ повинні розглядатися щонайменше в наступних аспектах:

з погляду конкретної економіки – організаційних форм господарської діяльності, що мають переваги в її межах;

з погляду розміщення продуктивних сил на території країни;

з погляду економічних відносин виробництва і розподіли необхідного і додаткового продукту, виробленого в ВЕЗ;

з погляду здатності до дифузійного розширення і поширення її границь на інші, зв'язані з нею господарські сфери, галузі, території.

Саме такий підхід, на наш погляд, дозволив наблизитися до формулювання найбільш загальної (в ідеалі – універсальної) дефініції ВЕЗ. У першому наближенні ВЕЗ можна визначити як складову частину господарського комплексу країни, спеціально виділювану на даному етапі з загального економічного контексту в якості пріоритетної, що забезпечує розподіл і виробництво суспільного продукту, включаючи іноземний продукт для досягнення при цьому визначеній конкретній меті в соціально-економічному розвитку країни. Під це визначення підходить все існуюче нині різноманіття вільних економічних зон. На що б вони ні були орієнтовані у своїй діяльності, зона завжди вирішує одну чи кілька соціально-економічних задач, спеціально поставлених перед нею.

Для ВЕЗ характерний розвиток міжнародного економічного співробітництва практично у всіх можливих формах, що дає імпульс не тільки до постійного добудовування необхідних для даного рівня розвитку частин інфраструктури в ВЕЗ, але і до відсікання (ліквідації) омертвілих управлінських ланок, технологічних ланцюгів і т. д. Розглядаючи ВЕЗ з погляду розміщення продуктивних сил, варто мати на увазі, що, визначаючи ту чи іншу частину території країни в якості вільної економічної зони для досягнення конкретної цілі, держава досягає її, розвиваючи там конкретні галузі виробництва.

Справді, ВЕЗ – це завжди велика чи менша частина національної території, і завжди її економічний потенціал (як би він ні виглядав – будь те промислові підприємства чи банківські установи, морська пристань чи торговий прилавок і т.д.) орієнтований на рішення специфічної задачі (чи комплексу задач), що виводить цю частину території країни з загального ряду [1,c.7].

Для ВЕЗ характерні особливі, у порівнянні з усією країною, економічні відносини виробництва і розподілу необхідного і додаткового продукту, виробленого на його території. Необхідно підкреслити, що на перше місце варто ставити відносини розподілу, а не виробництва, оскільки саме вони характерні для усіх без винятку типів вільних економічних зон.

Є ще одна загальна для будь-яких ВЕЗ риса, що характеризує їх, це здатність до дифузійного