Незавидне положення наших СЕЗ змушує шукати способи поліпшення їхньої привабливості для потенційних інвесторів інакше сам факт їхнього створення не буде мати ніякого позитивного ефекту.

Але не зважаючи на наявність низки проблем, пов’язаних з функціонуванням СЕЗ, інвестору необхідно чітко розрізняти (а це необхідно для зменшення збитків), у яку галузь необхідно вкладати капітал. Постановою Кабміну 27.06.2003 для ряду СЕЗ змінився перелік приоритетних видів економічної діяльності, на які розповсюджуються “зонівські” пільги. Наприклад, для територій З акарпатської області перелік приоритетних видів діяльності включає виробництво одягу та текстилю, транспортна обробка вантажів, виробництво дерев’яних панелей, діяльність санаторно-курортних організацій, виключені – видобуток сілі, будівництво повітряних літальних апаратів. В СЕЗ “Миколаїв” відтепер пільгові умови можуть розповсюджуватися на СПД, які забезпечують послуги у рослинництві, розробці гравієвих та піщаних кар'єрів, виробництвом взуття, фарб, лаків та ін. Не буде приоритетним – виробництво текстилю, листового скла [20, c. 28].

Для СЕЗ у Волинській області приоритетними галузями являються м’ясна промисловість, обробка зерна, переробка чаю, виробництво взуття. У СЕЗ “Порт-Крим” інвестиції вкладаються у сільськогосподарську галузь, лов риби, транспорт, галузь охорони здоров’я.

Протягом 5-7 років доцільно реалізувати найбільш підготовлені проекти формування СЕЗ. Це дозволить відробити необхідні схеми правління і контролю, а також механізми діяльності таких зон, в основному завершити створення відповідної нормативно-правової бази, одержати практично результати функціонування СЕЗ, проаналізувати їхній досвід, обмежити можливий негативний вплив цих формувань на економіку України і її окремих регіонів, внести відповідні корективи в державну політику у відношенні розвитку СЕЗ [17, c.55].

Необхідно також установити граничний термін подачі на конкурс належним чином оформлених документів про установу СЕЗ і граничний термін ухвалення рішення за результатами цього конкурсу. Представлені на конкурс проекти СЕЗ повинні відповідати усім вимогам Закону України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, методикам підготовки ТЕО СЕЗ і не порушувати чинного законодавства України [12, с.22].

Аналіз діючої законодавчої бази України з питань ВЕЗ свідчить про непогодженість і наявність елементів значного державного контролю. Це приводить до створення численних нових органів влади й обмеження стимулів для інвестування.

Замість цього для формування СЕЗ повинний використовуватися менш регулятивний підхід, який би передбачав скорочення органів контролю і надання істотних переваг інвесторам.

ВИСНОВКИ

Вільні економічні зони – одна із самих помітних інституціональних інновацій, відзначених в економіці другої половини ХХ століття. Вони є важливим елементом структурних перетворень, що генерує, в економіці. ВЕЗ розглядаються як форма активізації зовнішньоекономічної діяльності, що сприяє більш швидкому включенню країни в мирогосподарську систему.

Для України СЕЗ є частина відкритої для світового ринку території держави, у межах якої на осн ові міжнародних угод і національного законодавства створюються пільгові умови для спільного підприємництва й інших видів економічної діяльності з залученням іноземного інвестиційного капіталу. Спеціальна зона – зона, вільна від бюрократії, це економічна воля виробників.

Ісходячи з результатів функціонування СЕЗ в Україні, можна сказати, що незважаючи на усі добрі риси СЕЗ, з їх діяльністю пов’язана низка проблем. Насамперед, це невідпрацьованона нормативно-правова база про функціонування СЕЗ. Центральні органи влади не роблять належної уваги до потреб регіонів, займаючих розробкою стратегічних задач. Також на сьогоднішній день Україна не має досить ресурсів для ефективного впровадження, затверждених законодавством, такої кількості СЕЗ. Непослідовність політики держави стосовно зон, що неодноразово виявлялася в перегляді норм спеціального режиму, може мати серйозні негативні наслідки: відмовлення суб'єктів підприємницької діяльності від реінвестицій, гальмування і навіть згортання інвестиційних процесів, зокрема, у пріоритетних галузях.

Для вирішення проблем, пов’язаних з СЕЗ, необхідно шукати способи поліпшення їхньої привабливості для потенційних інвесторів інакше сам факт їхнього створення не буде мати ніякого позитивного ефекту (необхідність розрізняти приоритетні галузі, використовувати регулятивний підхід у законодавчої бази України з питань СЕЗ).

Виходячи з проаналізованого матеріалу в даній роботі, зробимо прогноз на подальшу діяльність вільних економічних зон в Україні. СЭЗ "Донецьк" необхідно розвиватися далі, та як ця зона найбільш приваблива для інвестора, зокрема, пільгами, наданими в даній зоні, і більш того сальдо надання пільг і сплати податків і зборів позитивне. Такі зони як "Рени", "Интерпорт Ковель" не мають змісту подальшого розвитку. У першу зону в порівнянні з іншими було овлечено мало інвестицій, а сальдо отриманий пільг і надходжень у бюджет негативне і складає вагому частку. В другій зоні за час її функціонування (створена в 2000 році) не було прийнято жодного інвестиційного проекту.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

Данько Т.П. Свободные экономические зоны в мировом хозяйстве: учебное пособие. М.: Инфра, 1998. – 315 с.

Теор Т.Р. Мировая экономика: пособие для ВУЗов. Санкт- Петербург: Питер, 2002. – 297 с.

Пила В., Чмырь А. О перспективах специальных экономических зон и территорий приоритетного развития//Экономика Украины. – 2002. – № 4. – С. 11-16.

Письмак В. СЕЗ – інструмент економічного розвитку регіону // Економіст. – 2001. – № 12. – С. 80-82.

Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. К.: Либра, 1998. - 445 с.

Чуприна О.В. Спеціальні економічні зони: фінансовий аспект // Фінанси України. – 1999. – № 9. – С. 124-127.

“Об общих началах создания и функционирования специальных (свободных) экономических зон” Закон Украины // Ведомости Верховного совета Украины. – 1992. - №50. – Ст.