як видання або прийняття акта, його характер, утримання і форма, що у сукупності складають поняття визначеної форми управлінської діяльності». Проте далі він пише про доцільність класифікувати форми управлінської діяльності в такий спосіб:
а) видання нормативних актів управління;
б) видання ненормативних (індивідуальних) акти;
в) суспільно-організаційні дії або діяльність організаційно-інструкторського характеру;
г) здійснення матеріально-технічних дій. Така класифікація, на думку автора, хоча і має деяку умовність, але «чітко і найбільше повно відбиває фактичний обсяг і види управлінської діяльності».
Як бачимо, до правових форм діяльності віднесена не сукупність указаних вище елементів, а лише один із них - видання актів. Важко собі уявити, що інші елементи, такі, наприклад, як утримання актів або їхньої форми, автор відносить до здійснення матеріально-технічних дій або до суспільно-організаційних дій. Очевидно, що немає. Але тоді куди ж? Залишається припустити подвійний зміст словосполучення «видання актів». Дійсно, іноді, говорячи про видання актів, мають на увазі, по істоті, комплекс елементів актів, і входять їхнє прийняття, опублікування і т.д. Але це не робиться в ході перечислення указаних елементів акта, інакше утвориться ототожнення явища з одним із його елементів.
Конструкція акт управління - форма управлінської діяльності - спосіб здійснення функцій управління рекомендується невдалої. Викликає заперечення і саме визначення форми управлінської діяльності як способу здійснення функцій управління.-Так звичайно говорять про метод . А форма і метод при усій взаємопов'язання цих сторін процесу управління поняття не тотожні. Зрозуміло, не можна заперечити можливість багатоаспектного підходу до розгляду структурних елементів управління, при якому припускається той самий елемент називати в одних випадках формою, в інших - методом. Усе залежить від того, із яких позицій ведеться відповідне дослідження. Така можливість обумовлена існуванням численних взаємозв'язків управління з іншими явищами, взаємозв'язків елементів структури, їхнім прямуванням, переходом кількості в якість, спільного в одиничне і т.д., тобто дією законів діалектики. Але і при цих умовах узагалі немає основ змішувати форму і метод діяльності, без яких-небудь обмовок називати формою спосіб здійснення функцій. При оцінці доцільності визначення актів управління через форму управлінської діяльності треба мати на увазі і стан апарата науки управління, філософської, юридичної й економічної наук. Ті самі терміни і поняття зараз нерідко використовуються для позначення різноманітних явищ, елементів управління просто в силу того, що остаточно цей апарат ще не склався, часто припускається змішання й ототожнення таких понять, як форма, метод і т.д. Визначення акта як форми діяльності, а форми як способу здійснення функцій ні для науки, ні для практики управління нічого не дає. Тут найбільше чітко проступає спільний дефект будь-якого визначення акта управління через форму управлінської діяльності - поняття одного явища визначається через поняття іншого, що є спірним. Звернемося до освітлення питання про форми управлінської діяльності останнім часом. Чи не ліквідує класифікація форм управлінської діяльності, дана в самих формах. Аналізоване визначення поняття форми діяльності відразу було віднесено до числа спірних становищ. Робота з адміністративного права, один із чинників, що обумовлюють недоцільність визначення актів управління через форму управлінської діяльності?
2.2. Види актів управління
2.2.1. Класифікація форм управлінської діяльності.
У вже спом'янутій статті Д. Н. Бахраха форми управлінської діяльності називаються зовнішніми проявами цієї діяльності, її актами й у залежності від юридичного» результату діляться на такі групи:
правові акти:
а) нормативні акти;
б) ненормативні акти спільного значення;
в) акти застосування права;
г) адміністративні договори.
д) інші юридично значимі дії;
неправові акти:
а) організаційно-масові заходи;
б) матеріально-технічні операції.
видання правових актів;
вчинення інших юридично значимих дій;
організаційно-масові заходи;
матеріально - технічні дії .
Як бачимо, пропонуються відразу два варіанти вирішення питання про класифікацію форм управлінської діяльності, називаних зовнішніми проявами цієї діяльності - актами. Називати ту або іншу, у тому числі й управлінську, діяльність актами можна в силу того значення, що мають у російській мові терміни: «акт» і «діяльність». Актами називають дії, а всяка діяльність є робота, праця, заняття, що укладаються з окремих дій, але автор говорить не про діяльність, а лише про її форми. У той же час зрозуміло, що мова йде усе ж про дії, оскільки говориться і про форми, іменованих іншими юридично значимими діями, не правові акти називаються заходами й операціями, тобто діями, а в українській мові серед значень слова «акт» немає іншого (який можна було б об'єднати усі перераховані в першому і другому варіантах) крім як дія. Таким чином, не робиться розходжень між проявами діяльності і діями. Серед значень слова «дія» є і прояв діяльності. Діяльність виявляється в діях. Але чи варто ототожнювати самому діяльність із її зовнішніми проявами? Підхід до класифікації форм управлінської діяльності, при якому усі вони зводяться до 'діям, узагалі виключає можливість визначити акт-документ через форму діяльності. Особливо це ясно очевидно з другого варіанта, де в якості одного з зовнішніх проявів управлінської діяльності фігурують не правові акти (як у першому варіанті), а лише видання правових актів. Інші юридично значимі дії в першому варіанті ставляться до правових актів, а в другому - вчинення інших юридично значимих дій і видання правових актів розглядаються як самостійні прояви управлінської діяльності.
Іноді навіть в одній роботі про форму управлінської діяльності говорять у двох аспектах. А. В. Ушаков, наприклад, розглядав її як «внутрішню структуру утримання явища» і як «спосіб вираження, прояви цього утримання». При цьому в першому випадку припускався демократичний централізм, а в другому - установлення норм права, застосування їх, безпосередні