цими особами, їх права і обов'язки. Постановою Кабінету Міністрів України від 27. 02. 1991 р. затверджені «Правила застосування спеціальних засобів при охо-роні громадського порядку в Українській РСР». Ці правила визначають порядок застосування спеціальних засобів особовим складом міліції та іншими працівниками органів і установ внутрішніх справ, військовослужбов-цями, які залучаються до охорони громадського порядку і громадської безпеки, боротьби із злочинністю, дають перелік спеціальних засобів;
нормативні акти Міністерства внутрішніх справ, які є відомчими правовими актами. До них належать накази, розпорядження (вказівки), рі-шення колегії міністерства, інструкції, статути, настанови. Видаються ці документи згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ України у межах його повноважень, на основі чинного законодавства.
У відомчих актах МВС України забезпечується реалізація діючих правових норм, регламентується діяльність міліції щодо забезпечення виконання покладених на неї завдань і обов'язків, використання наданих законом прав співробітниками органів внутрішніх справ.
Так, наказом МВС України від 16 січня 1992 р. № 22 затверджено Інструкцію про роботу дільничного інспектора міліції, яка визначає завдан-ня, організацію праці, обов'язки та права цієї категорії працівників. Нака-зом МВС України № 404—1994 р затверджено Статут патрульно-посто-вої служби міліції України; наказом МВС України від 25 травня 1992 Р. № 269 затверджено Настанову з організації та здійснення органами внут-рішніх справ боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, від 18 вересня 1992 р. 552 затверджено Положення про спеціальний прий-мальник для утримання осіб, підданих адміністративному арешту тощо.
Особливу групу правових документів становлять міжнародно-правові акти, призначені для забезпечення і захисту основних прав людини. До них належать міжнародно-правові акти, які вміщують правила діяльності, формулюють права і обов'язки відповідних суб'єктів (конвенції, пакти, уго-ди, договори тощо), а також міжнародні документи, які норм і правил поведінки не вміщують, прав і обов'язків безпосередньо не формулюють. Це декларації, заяви, меморандуми. Прикладами таких документів є прий-нята в 1998 р. Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадські і політичні права (1966 р ), який Україна ратифікувала в 1990 р. Документи Всесвітньої конференції по правах людини (1903 р.). У своїй діяльності міліція враховує ці документи, а також норми, що містяться в Кодексі поведінки посадових осіб щодо підтримання правопорядку, у Конвенції проти катувань та іншого жорстокого, нелюдського, що принижують гідність, поводження і покарання, а також інші норми, що регулюють питання здійснення правоохоронних функцій, дотримання прав і свобод громадян.
Міжнародні договори, угоди України являють собою укладені і належним чином ратифіковані (схвалені, санкціоновані, затверджені) Україною юри-дичні документи, які становлять невід'ємну частину законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм цього законодавства. Згідно з Законом України від 10 грудня 1991 р. юридична сила таких договорів і угод визначається тим, яким органом вони ратифіковані.
Наприклад, міжнародне співробітництво у сфері боротьби з організованою злочинністю грунтується на нормах міжнародного права і чинного законодавства України, міждержавних і міжурядових договорах, двосторонніх відомчих угодах (Закон України «Про організаційно правові основи боротьби з організованою злочинністю» від ЗО червня 1993 р.). З метою зміцнення та розвитку безпосередніх контактів з органами внутрішніх справ інших держав у боротьбі з незаконним обігом наркотиків та організованою злочинністю 8 вересня 1992 р. між Міністерством внутрішніх справ України та Федеральним міністерством внутрішніх справ Австрійської Республіки укладена Угода про співробітництво в цьому напрямку (Наказ МВС України №1564—1992 р.), наказом МВС України № 376—1993 р. оголошені Угоди про співробітництво у боротьбі із злочинністю між МВС України та МВС Республіки Хорватія, Італійської Республіки, Румунії, а також країн СНД.
Висновок.
Величезна шкода завдають дефектні акти управління природному середовищу. У господарчій сфері чимало ще діє відомчі й інші акти управління, розпорядження яких не сприяють гарній роботі підприємств. Не випадково більшість керівників підприємств уважають, що значне число розпоряджень міністерств робиться без урахування умов роботи і можливостей підприємства. Практика спільного нагляду прокуратури, публікації в пресі показують численні порушення законодавства в актах управління. Міністерства і відомства, наприклад, припускають порушення прав підприємств навіть при введенні нових методів господарювання.
Список використаної літератури
Конституція України від 26 червня 1996 року.
Кодекс України про адміністративні правопорушення Х.: Одисей, 1997р.
Адміністративне право. Конспект лекцій Зчи В.В., Битяк Ю.П., Х.: Юридична.
Радянське адміністративне право (під редакцією Лунева Л.Е. Москва, юр. Видавництво, 1967).
Васильев Р.Ф. Акти управління, Московский університет, 1987.
Закон України "Про міліцію".
Для нотаток