Одночасно Лондон посідає друге місце після США у сфері торгівлі похідними цінними паперами — опціонами та ф'ючерс-ними контрактами. Торгівля опціонами на цінні папери, фондові індекси та на валюту здійснюється на двох англійських біржах:*

Лондонській міжнародній біржі ф'ючерсів та опціонів (Ьоп-сіоп Іпіегпаііопаї Ріпапсіаі Риіигез ЕхсНап§е, ЬІРРЕ) (створена у 1982 р., була першою біржею фінансових ф'ючерсів, яка знахо-дилась поза межами США; після об'єднання з ринком опціонів ЛФБ у 1992 р. перетворилась на одну з найбільших спеціалізова-них бірж похідних цінних паперів у світі);*

Лондонській біржі цінних паперів та їх похідних (ТНе Ьопсіоп Зесигііїез апсі ОегіїаШез ЕхсПап§е, ОМЬХ).

Торгівля опціонами і ф'ючерсами на товари ведеться на трьох товарних біржах: Лондонській біржі металу (Ьопсіоп МеШІ Ех~ сИап§е Ьісі, ЬМЕ), Міжнародній нафтовій біржі (Іпгегпаїіопаї Реї-гоїеипг ЕхсНап§е о/Ьопсіоп Ьісі, ІРЕ) та Лондонській товарній бі? ржі (Ьопсіоп Соттосііїу Ехспап&е, ЬСЕ).

ЗАКОНОДАВЧА БАЗА РЕГУЛЮВАННЯ*

Перші закони про компанії у Великобританії були прийняті ще у XIX столітті і періодично доповнювались та вдосконалюва-лись. На сьогодні основним законом, який регулює діяльність компаній і в якому обумовлюються права акціонерів, є Закон про компанії (Сотрапіез Асі, 1985—1989 рр.).

Компанії, за цим Законом, поділяються на дві категорії: при-ватні (ргіуаіе) та публічні (риЬІіс). Приватні компанії не можутьвдаватися до публічного (відкритого) продажу своїх акцій, їх ак-ціонерний капітал належить обмеженому колу інвесторів, в їх назві обов'язково присутня абревіатура Ьісі (Ьітіїеії). Публічні компанії можуть випускати і розміщувати акції серед необмеже-ного кола осіб, що висуває перед цими компаніями ряд вимог. У назві таких компаній обов'язково присутня абревіатура Ріс (РиЬ-Ііс Іітіїеа сатрапу).*

Прийнятий у 1986 р. Закон про фінансові послуги формально встановив контроль держави над фондовим ринком. Зазначений закон передбачає обов'язкове ліцензування діяльності з цінними паперами, тобто інвестиційного бізнесу. Під останнім розумієть-ся купівля-продаж на комісійних засадах або за власний рахунок цінних паперів (інвестиційних цінностей); організація торгівлі цінними паперами (біржова діяльність); управління інвестиціями третіх осіб (довірче управління); надання консалтингових послуг; організація та управління інститутами колективного інвестування (наприклад, юніт-трастами). Дія Закону про фінансові послуги поширюється не тільки на цінні папери, але й на інші фінансові інструменти, тому у Законі застосовується термін «інвестиції», а не цінні папери. При цьому під інвестиціями розуміється, окрім загальноприйнятих цінних паперів (включаючи похідні), також ф'ючерси та опціони на валюту, золото та інші дорогоцінні мета-ли (але не самі метали) і довгострокові страхові поліси.

Цей Закон передбачає карну відповідальність за діяльність без ліцензії, поширення помилкової або недостовірної інформації, приховування суттєвої інформації. Максимальним покаранням може бути тюремне ув'язнення терміном на 7 років або штраф у необмеженому розмірі (або те й інше одночасно).*

У червні 1998 р. набрав чинності Закон про Банк Англії, згід-но з яким функцію банківського нагляду передано від централь-ного банку до ТЬе Ріпапсіаі 5егуісе$ Аиіпогігу (Р5А), а роль Банку Англії зводиться до розробки і проведення грошової політики.

СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ*

Фінансовий ринок Великої Британії регулюється різними державними установами.

Міністерство фінансів займається питаннями, пов'язаними з виконанням Закону про фінансові послуги, визнанням закордон-них інвестиційних бірж,'"контролем над виконанням фондовою біржею своїх функцій як офіційної установи, що займається ліс-тингом цінних паперів. До сфери компетенції Міністерства фі-нансів входить, крім того, допомога закордонним регулюючим установам згідно із Законом про акціонерні товариства, а також зв'язок (через Банк Англії) з Комісією з питань діяльності фінан-сових організацій та Комісією з питань діяльності товариств із стопроцентним власним капіталом.

Міністерство торгівлі та промисловості здійснює ліцензу-вання і нагляд за діяльністю страхових компаній, правозастосу-вання згідно із Законом про неплатоспроможність (Іпзоіїепсу Асі, 1986), проводить розслідування і притягнення до відповідальності в межах Закону про компанії. Крім того, це Міністерство взаємодіє зі спеціальною Комісією по дотриманню справедливої діяльності.

Банк Англії регулює та контролює ринок державних облігацій, ліцензує діяльність депозитарних установ відповідно до Закону про банківську діяльність. Разом із Комісією з цінних паперів і ф'ючерсів (8есигШе8 апа Ригигез Аиіїгогііу, 5РА) Банк Англії лі-цензує маркет-мейкерів, що здійснюють операції з державними цінними паперами. Банк також виступає агентом уряду при роз-міщенні державних облігацій, відповідає за автоматизовану сис-тему торгівлі державними облігаціями, надає рекомендації для вступу в члени ЛФБ. Представники Банку Англії включені до складу практично всіх професійних фінансових організацій. За-галом Банк Англії реалізує свою політику не на основі конкрет-них законів, а шляхом рекомендацій, які, проте, неухильно вико-нуються.

Комісія з питань діяльності фінансових товариств займаєть-ся ліцензуванням та наглядом за діяльністю фінансових това-риств.

Комісія з питань діяльності товариств зі стопроцентним власним капіталом займається ліцензуванням та наглядом за діяль-ністю товариств зі стопроцентним власним капіталом.

Страхове товариство «Ллойд» відповідає в цілому за влас-ний страховий ринок і контролюється Міністерством торгівлі та промисловості.*

Недержавні регулюючі організації у Великобританії поділя-ються на три групи:

1) визнані саморегулівні організації (СРО);

2) визнані професійні організації (ПО);

3) визнані фондові біржі та розрахунково-клірингові палати (ФБ та РКП).

На сьогодні у Великобританії діє дев'ять визнаних ПО, для членів яких Законом про фінансові послуги встановлено спеці-альний режим діяльності. Це стосується представників певних професій, в яких головна діяльність співпадає з професійною, але які водночас здійснюють інвестиційні операції. Такі фірми мають право займатися інвестиційним бізнесом за умов, що вони отри-мали дозвіл на провадження як основної діяльності (наприклад, адвокатська або бухгалтерська практика), так і інвестиційної. По-дібні дозволи мають понад