Розглянемо механізм державного регулювання цін у Греції. Нині пи-тома вага регульованих цін тут становить приблизно 20 % загальної кількості споживчих товарів і послуг. Усі товари та послуги, на які вста-новлюються і регулюються ціни, поділяються на дві групи.

До першої групи входять товари та послуги, ціни на які встановлює уряд або інші державні установи. Рішення про зміну цін на пшеницю, тютюн і про зміну тарифів на електроенергію, громадський транспорт, зв'язок, авіапасажирські перевезення покладено на Міжміністерський комітет з цін і доходів, який очолює міністр національної економіки.

До другої групи входять товари, ціни на які можуть встановлюватись також при узгодженні з місцевими органами.

Крім того, у Греції держава встановлює розмір орендної плати за житло, хоча житловий фонд перебуває у приватній власності.

Право встановлювати або обмежувати ціни має також особливий від-діл Міністерства торгівлі країни. Цьому відділу підпорядкований підроз-діл ринкової політики, який постійно контролює ціни на ринку.

Крім того, двічі на рік здійснюється розпродаж товарів за зниженими Цінами.

39

Ціни у Швеції регулює державне управління цін і конкуренції, яке підпорядковане Міністерству громадської адміністрації, і контори, що діють в усіх 23 адміністративно-територіальних одиницях країни. Дер-жавне регулювання цін на більшість тсіарів здійснюється непрямими методами. Фахівці вважають, що жорстке, пряме регулювання (заморо-ження) цін може бути ефективне лише на короткий період, воно доціль-не в основному лише для ліквідування миттєвої інфляції та її наслідків.

Регулювання цін на окремі товари (наприклад, лікеро-горілчані ви-роби, фармацевтична продукція) здійснюється через державні органи. Це, як правило, монопольна державна продукція. Щорічно укладається угода між урядом та об'єднанням сільськогосподарських виробників, де встановлюється рівень цін на продукцію (зерно, молоко, яйця) за умови відшкодування витрат виробників. Фіксується такий рівень цін, який га-рантує це відшкодування. Для цього залучаються кошти від мита імпор-тованої продукції (вони встановлюються як різниця між найвищими ці-нами на внутрішньому ринку та цінами на зовнішньому ринку).

З метою соціального захисту населення у Швеції надаються різні субсидії та позики. Крім того, щорічно держава здійснює індексацію до-ходів населення з урахуванням цін на товари, що входять до мінімально-го споживчого кошика. Однак індексація має обмеження й здійснюється лише в угодах довгострокового характеру та в контрактах з наймання житла та приміщень.

В Японії ціни регулює Бюро цін управління економічним плануван-ням. У його функції входять вивчення кон'юнктури ринку та його змін, аналіз динаміки цін за певний період, розробка заходів щодо підтримки попиту та цін на стабільному рівні, контроль за дотриманням антимоно-польного законодавства.

В Японії забороняється встановлювати як монопольне високі, так і монопольне низькі ціни, що може загрожувати вільній конкуренції. Уводиться також заборона на одночасне підвищення цін на різні спо-живчі товари. Окремі підприємства та фірми мають право підвищувати ціни лише з дозволу спеціальної комісії щодо справедливих цін і лише після виваженого обгрунтування цього підвищення. Загалом у Японії ре-гулюється до 20 % цін на споживчі товари.

Особлива система регулювання цін діє у Фінляндії. Державне регу-лювання цін здійснює Міністерство торгівлі. Плануються та контролю-ються ціни на продукти харчування, зерно, енергоносії, лікеро-горілчані вироби. Державна політика регулювання цін повною мірою узгоджуєть-ся із загальною державною політикою економічного регулювання. Якщо

40

підприємство реалізує свою продукцію за цінами, доступними для ши-роких верств населення, воно може отримати кредит з низькими відсот-ками.

Важливим методом регулювання цін є система оподаткування. На овочі та інші товари першої необхідності діють податкові пільги. Крім того, товари, завезені з-за кордону й вітамінізовані, взагалі не оподатко-вуються.

Перспективні програми Фінляндії базуються на планових розрахун-ках цін на майбутнє, аналізі кон'юнктури ринку, перспектив розвитку науково-технічного прогресу.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Структура вільної ціні

2. Собівартість проду/ції та її складові.

3. Прибуток підприємства та його суть.

4. Податки, Іжуїх сплачує підприємство і які входять до складу ціни.

5. Торговел^но-посередницька надбавка та її складові.

6. ЦіновУзнижки та їх зміст.

41

Глава З

ЦІНОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА

Загалом політика ціноутворення передбачає розробку та вибір за-гального напрямку в ціноутворенні, підходів до визначення ціни з метою отримання найбільшого прибутку з урахуванням попиту на товари, його властивостей і життєвого циклу, а також напрямку зміни ціни залежно від дії різних чинників.

Не можна стверджувати, що фірма розроблює власну політику ціно-утворення, якщо вона має на меті встановити таку ціну, яка б дала змо-гу лише відшкодувати витрати виробництва продукції', або ціну, яку може сплатити споживач. Цінова політика має базуватися на іншому під-ході: товар повинен становити цінність для споживача, а також потрібно розробляти заходи з метою переконання споживачів у тому, що ціна від-повідає цінності виробу. Якщо з погляду споживача ціна не відповідає цінності товару, фірма має два шляхи виходу з такої' ситуації:*

постійно знижувати ціну, надавати знижки доти, поки ціна задо-вольнить споживача. Цей шлях короткостроковий і недостатньо ефективний, бо в кінцевому підсумку призводить до зменшення обсягів виробництва або й до згортання виробництва;*

шукати нових споживачів і сегменти ринку, поліпшувати якість ви-робу й наближати його цінність до вимог споживачів. Цей шлях ефективніший, тому що визначається на перспективу і дає змогу розширювати виробництво, надавати йому спрямованого характе-ру, запроваджувати нові технології, обладнання. Крім того, треба зважати на те, що в більшості країн з розвиненою ринковою еконо-мікою торговці надають різні знижки та знижують ціни. З одного боку, це сприяє збільшенню обсягів реалізації, а з. іншого — при-зводить до їх скорочення, бо у споживача ці знижки і низькі ціни можуть асоціюватися з низькою якістю товару.

Розроблюючи політику ціноутворення, підприємство повинно ви-ходити із загальної економічної стратегії ціноутворення з урахуванням