напрямки діяльності підприємства та визначити внутрішні й зовнішні чинники, що можуть вплинути на ціну. З цією метою підприємство повинно отрима-ти відповідну інформацію, застосувавши комплексний підхід до її зби-рання та обробки. Передусім визначається обсяг необхідної інформації, адже через брак її зменшується ефективність аналізу, а отже, рішення прийматимуться несвоєчасно.
Базою для отримання інформації є окремі показники. Однак вони є лише вихідним матеріалом, який потрібно проаналізувати. Збирати такі дані доцільно тільки в разі впевненості, що вони є потенційним джере-лом інформації.
Важливо визначити напрямки збирання інформації, зовнішні та вну-трішні чинники, що впливають на ціни та формують навколишнє сере-довище для виробу підприємства. Розглянемо головні напрямки.
1. Інформація про ринок, його стан, зміни та товар. Здійснюється сегментація ринку, визначається сегмент, на якому реалізується товар, вивчаються вимоги споживачів до товару, ступінь його новизни, геогра-фічне положення підприємства, рівень доходів населення, місткість рин-ку, обсяг реалізації та попит населення, перспективи зміни кон'юнктури ринку, прогнозний обсяг реалізації, здатність задовольняти потреби спо-живачів, зокрема перспективні, необхідність модифікації виробу залеж-но від вимог споживачів і розвитку науково-технічного прогресу, харак-тер сприйняття ціни на товар споживачем і реакція ринку на можливі зміни ціни. На основі цієї інформації можна повно охарактеризувати стан ринку, здійснити його сегментацію та визначитися на майбутнє.
4— 1-933
49
2. Інформація про конкурентів та урядова політика в галузі ціноут-ворення. У ринковій економіці конкуренція є невід'ємною складовою, тому ця інформація має дуже важливе значення і дасть змогу визначити:*
основних конкурентів — виробників певного товару або його ана-логів;*
показники порівняння якості товару конкурента з якістю власного виробу;*
попит на конкурентні товари та його зміни;*
позитивні та негативні властивості товарів конкурентів;*
питому вагу конкурентів на певному ринку або його сегменті;*
фінансовий стан конкурентів, їхні прибутки за останній час;*
дії конкурентів на ринку та можливі напрямки їх зміни;*
ступінь впливу дій конкурентів на ринок;*
урядову політику в галузі ціноутворення стосовно певного виробу;*
перспективні зміни урядових заходів у галузі ціноутворення. , 3. Інформація про виробництво, витрати та валові доходи. Це дані про всі витрати підприємства, обсяги реалізації та можливість отриман-ня прибутку:*
собівартість продукції та її склад;*
вплив витрат виробництва на кінцеву ціну реалізації товару;*
обсяг реалізації та розмір отриманого валового доходу;*
обсяги виробництва й товарні запаси, їх зміни; . * розмір планового прибутку щодо товару та його питома вага;*
залежність витрат виробництва від масштабів діяльності;*
залежність прибутку від масштабів діяльності;*
вплив на витрати підприємства розміру товарних запасів;*
можливість зміни ціни на виріб і вплив її на обсяги реалізації та
розмір отриманого прибутку.
^Зазначена інформація потрібна підприємству для аналізу й подаль-шого прийняття рішення з проблем ціноутворення.
4.2. .ВИТРАТНІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЦІНИ
Нині застосовуються різноманітні методи розрахунку ціни (рис. 8), зокрема витратні та розрахункові ціни залежно від попиту споживачів.
Суть витратних методів (рис. 9) полягає в тому, що підприємство роз-раховує ціну виходячи із суми власних витрат. Визначається собівартість продукції, тобто матеріальні витрати, витрати на оплату праці праців-
50
Методи визначення цін
Витратні методи
..,. х |
І
Розрахунок ціни залежно від попиту споживачів
Рис. 8
Витратні методи визначення ціни
Витрати + прибуток
Мінімальні витрати
Надбавка до ціни
Цільове ціноутворення
З урахуванням "точки беззбитковості"
Рис. 9
ників, соціальні відрахування, амортизацію тощо. До цих витрат до-даються загальноцехові, загальнозаводські витрати й розмір чистого прибутку, який прагне отримати підприємство, а потім — податки та обов'язкові відрахування, що не ввійшли до_собівартості; зрештою визначається кінцева відпускна ціна. Розрахована ціна порівнюється з ринковою, а на основі результатів порівняння доходять висновку про доцільність виробництва певного продукту. Це загальна методика роз-рахунку ціни, що конкретизується в різних методах.
51
Метод "витрати + прибуток ". Полягає в тому, що до витрат до-дається фіксований розмір прибутку. Труднощі виникають саме з визна-ченням його розміру. Він залежить від галузі національної економіки, видів товарів або послуг, характерис'І.Іки підприємства: форми його власності, запровадженої технології, ступеня новизни товару тощо. Як правило, беруть середній рівень прибутку в галузі або середній рі-вень у національній економіці.
Щоб визначити собівартість виробництва, як правило, розраховують граничні витрати. Початкова ціна може дещо перевищувати ціну, яку підприємство встановить у майбутньому. А це дасть йому змогу за корот-кий час відшкодувати великі початкові витрати. Зі збільшенням обсягів реалізації товарів собівартість продукції та її ціна можуть знижуватись. Крім того, зі збільшенням обсягів реалізації поступово оптимізуються канали збуту, зменшується кількість посередників, знижується кінцева ціна.
Метод мінімальних витрат. Полягає в тому, що підприємство розра-ховує ціну виходячи з мінімальних витрат і без планування прибутку. Цей метод застосовують тоді, коли підприємство прагне вийти на ринок або збільшити власну питому вагу на ньому. Однак цей метод має не-доліки. Оскільки ціна встановлюється на рівні мінімальних витрат, будь-: які зміни в них, навіть ті, що мають форс-мажорний характер, дуже суттєво впливають на відпускну ціну. У ціні зовсім не передбачається ; (в окремих випадках може передбачатися мінімальний розмір) прибуток, який буде достатнім для розвитку підприємства. Прикладом є демпінго-*
.ваціна.
v Метод надбавки до ціни. Полягає в тому, що ціну розраховують дода-ванням до ціни сировини (матеріалів, напівфабрикатів) певного коефі-*
цієнта, тобто розрахунок виконують за формулою _-_
; ЦВ = Ц3 + К.
де ІДВ — відпускна ціна; Ц3 — ціна, за якою було закуплено сировину,, _ '._ матеріали, напівфабрикати; К,— коеф-іцієнт. . -. ^
Найширше-цей метод застосовують у торговельних підприємствах, j коли до відпускної ціни товару додасться певний розмір торговельної -.*
надбавки. Як правило, коефіцієнт визначається як рівень прибутковості f з урахуванням розміру податків і обов'язкових платежів. Е
Метод цільового ціноутворення. Полягає в тому, що ціна визначаєть-ся