Екстерналії та захист від них в умовах впровадження інновацій

За останніх два століття було здійснено багато визначних наукових винаходів, що радикально змінили напрям світового розвитку, духовне, соціальне, та матеріальне життя людства. Перший паровий двигун Сейнері (1698 р.), удосконалений двигун Ньюкомена (1712р.), більш ефективний двигун Ватта (1770 та 1796 рр.). У ході цього прогресу у 1830-ті роки з’являються пароплав та локомотив. Ці винаходи не тільки полегшили працю людини та багатократно підвищили продуктивність її праці, а започаткували промислову революцію, створення нових машин і механізмів, що сприяло різкому зростанню обсягів видобутку мінерально-сировинних ресурсів та виробництва продукції. Винахід автомобіля (1885 р.) та літака (1903 р.), а відповідно будівництво портів, залізниць, шосейних шляхів та аеропортів розвинули рух товарів, міграцію людей, регіональну та світову торгівлю.

Винаходи телеграфу (1844) і телефону (1876 р.), радіо (1895 р.), телебачення (1925 р.) змінили та прискорили спосіб передачі інформації та спілкування людей. Електронно-обчислювальна машина (1924 р.), супутникові зв’язки (1960 р.) та волоконна оптика (1977 р.) зробили майже миттєву та високорентабельну передачу інформації і т. п. Паралельно винаходи, відкриття яких суттєво поліпшувало засоби охорони здоров’я, медицини, харчування, умови життя (1, с. 15).

Відкриття, винаходи інші інновації як правило полегшують працю, підвищують її продуктивність, збільшують її продуктивність, збільшують обсяги продукції, робіт, послуг, знижують їх собівартість тощо. Такі явища приносять користь як виробникам так і суспільству. Разом з тим вони забруднюють навколишнє середовище, посилюють шум, радіоактивне випромінювання руйнують природні ресурси, викликає чи посилює катаклізми, стихійні лиха. Такі явища економісти називають екстерналізми.

Термін „екстерналії” у вітчизняних довідниках, підручниках зустрічається рідко. О.Сліпучко у своєму „Політичному і фінансово-економічному словнику (К., видав. „Криниця”, 1999 р. с. 89), дає дуже абстрактне визначення терміну „екстерналії”, трактуючи їх, як „зовнішні ефекти; в економіці – вплив однієї людини на добробут іншої”. Дж. Е. Стіглін в книзі „Економіка державного сектору” (переклад з англ., К. „Основи”, 1998) екстерналізі посвятив цілий розділ (стр. 266-292). Більш ґрунтовне загальне уявлення про екстерналії описано E.J. Mishan, Introduction t. Normative Economics (New York: Oxford University Press. 1981). Нетрадиційний підхід до проблем контролю за забрудненням міститься в: R.M. Solow “The economist’s Aproach to Pollution and its control”, Scienec. Aug. 6. 1971. pp 498-503, та інші.

Економісти розрізняють кілька категорій екстерна лій. Деякі екстерналії мають позитивний вплив і їх називають позитивними екстерналіями. Інші впливають негативно, навіть і згубно (чорнобильська катастрофа) і їх називають негативними екстерналіями. Наприклад якщо підприємство забруднює повітря, воду то накладає негативну екстерналію на всіх осіб, що дихають цим повітрям чи споживають воду. А власник пасіки створює позитивну екстерналію для власника фруктового саду, розташованог по сусідству, і чим більша буде кількість бджіл, які запиляють цвіт, яблунів, груш, тим більше буде фруктів. А чим більше буде садів, цвіту, тим більше буде мати меду пасічник. Від такої екстерналії виграє і суспільство, бо чим більше буде фруктів, меду тим нижчі будуть ціни.

Таким чином при впровадженні нової техніки і технології чи будь яких інших інновацій слід враховувати екстерналії і їх позитивний та негативний вплив.

В залежності від географії (території) на якій впроваджуються інновації (підприємство, регіон) слід визначити екстерналії і їх вплив: об’єктні (робоче місце, цех підприємство), місцеві (село, селище, місто) і суспільні (область, край, країна).

В залежності від часу впливу екстерналії можна класифікувати на: одноразові (аварійні, залпові викиди шкідливих речовин, екстерни окрема дія, природні катаклізми); моточні (щоденні, постійні від стаціонарних забруднювачів чи пересувних механізмів) та перспективні (від здійснення нового будівництва, впровадження відкриттів, винаходів, реконструкцій тощо).

Об’єктні екстерналії виникають на робочому місці, в цеху, на підприємстві де безпосередньо впровадженні інновації. Їх вплив може поширюватися на безпосереднього працівника, який користується чи застосовує ті чи інші інновації, та працівників, які попадають у зону впливу (дії) нововведення. У зв’язку з цим загальна формула визначення ефективності від впровадження відкриттів підприємства мала б такий вигляд:

де – загальна (підсумкова) сума економічної ефективності від впровадження інновації

– річний обсяг продукції, робіт, послуг, який буде вироблятися за впровадженням інновацій.

– приведені витрати відповідно, за базовим варіантом (П1) та аз урахуванням впровадження інновації (П2)

– негативні екстерналії від впровадження інновації які має підприємство за рік

– позитивні екстерналії від впровадження інновації які має підприємство за рік.

Місцеві екстерналії – визначають і оцінюють місцеві органи влади за участю відповідних спеціалістів-експертів та підприємств на яких проводиться впровадження інновації. Спочатку визначають екстерналії на етапі проектування в процесі погодження можливих обсягів забруднення навколишнього середовища чи появи інших негативних екстерна лій з впровадженням тих чи інших інновацій, а в процесі виробничої діяльності проводяться фактичні заміри шкідливих викидів, встановлюють компенсацій. Ці відшкодування сприяють нейтралізації забруднення.

Суспільні екстерналії – визначають і оцінюють вищі державні органи влади за участю відповідних спеціалізованих науково-дослідних інститутів та регіонально місцевих органів самоврядування. Для захисту суспільства від негативних екстерналій державні органи влади можуть використовувати такі економічні інструменти: накладання штрафів за шкідливі викиди (не практикується); рекомендує суб’єктам господарювання обмежити обсяг виробництва; фінансувати із бюджету заходи на зменшення забруднення навколишнього середовища, тощо. Найбільш дієвим принципом боротьби з негативними екстерналіями можуть бути штрафи чи платежі за одиницю забруднення (перевищення допустимої норми шкідливих речовину воді, повітрі). За зверх граничне забруднення можуть встановити прогресивні ставки платежів (штрафів).

Безперечно, любе забруднення цехів,