Різко зменшилася кількість спеціалістів, які виконували науково-технічні роботи. Якщо в 1990 році їх було 313,1 тис. осіб, з них 32,5 тис. докторів та кандидатів наук, то в 2001 році науково-технічні роботи виконувало 113,3 тис. осіб (майже у 3 рази менше порівняно з 1990 р.) з них 21,4 докторів та кандидатів наук. Зросла чисельність працівників, які виконують науково-технічні роботи за сумісництвом. Якщо таких працівників було в 1990 році 36 тис. осіб, то в 2001 році – 55,4 тис. осіб.

Вагоме скорочення науково-технічного інтелекту, матеріально-технічної бази суттєво загальмувало науково-технічний розвиток і негативно вплинуло на мікроекономічні показники суб’єктів господарювання, а відповідно макроекономі(???) України.

Спостерігається значний спад щодо кількості створення нових типів техніки. Якщо в 1990 р. їх було створено 593 найменувань, в 1995 р. – 498, то в 2001 р. – тільки 365, відповідно: ковальсько-пресове устаткування 5, 5 і 0; металорізальні верстати – 66, 10, 2; сільськогосподарські машини – 38, 24, 15; деревообробне та целюлозно-паперове устаткування – 7, 4, 1; устаткування для харчової промисловості – 38, 24, 15; апаратура та устаткування засобів зв’язку – 27, 18, 11; прилади контролю та регулювання технологічних процесів – 53, 37, 6; електровимірювальні прилади – 25, 3, 10; засоби обчислювальної техніки – 9, 5, 2 і т. п. (5. с. 341). Різко зменшилося виробництво найважливіших видів прогресивної високоефективної промислової продукції. Із 15 найменувань таких видів в 2001 році тільки по одному обсягу виробництва електроенергії атомними електростанціями зберігався на рівень 1990 р., а по решта 14 найменувань (киснево-конвертерна сталь, електросталь, прокат із зміцнюючою термічною обробкою, полівінівлхлоридна смола, ???, труби та деталі трубопроводів із термопластів, роторні та роторно-конвеєрні лінії, цемент з клінкеру, який виробляється за енергозберігаючими технологіями та інші) обсягши виробництва зменшилися від 25 до 80 % (5. с. 341). Якщо ще в 1991 р. було впроваджено нових прогресивних технологічних процесів, то в 1995 р. їх було впроваджено 2936 (29,2 %), а в 2001 р. – тільки 1421, або 19,5 % (5. с. 340).

Такий занепад інноваційної діяльності призвів до зростання собівартості продукції, а відповідно різкого зменшення прибутковості. Так, рівень рентабельності промислової продукції знизився з 30,3 % (1992 р.) до 16,6 % в 1995 р., та 4,8 % в 2001, а такі галузі, як енергетика, машинобудування та металообробка, промисловість будівельних матеріалів стали збитковими. Загальна кількість збиткових підприємств і організацій в 2001 р. склала 38,2 %, а сума збитків сягнула 21,1 млрд. грн., перевищивши ??? прибутків (18,7 млрд. грн.) на 12,8 %.

Спостерігається разюча різниця в обсягах науково-технічних робіт, виконаних власними силами організацій (підприємств по регіонах). Так в 2002 році з розрахунку на одного жителя обсяг науково-технічних робіт склав в м. Києві – 381 грн., Харківській обл. – 139, Запорізькій – 102, м. Севастополі – 90; Миколаївській області – 81, а у Хмельницькій – 2 грн., Житомирській – 3, Рівненській – 5; Закарпатській і Тернопільській – 6; Волинській, Кіровоградській і Херсонській – 7; Чернівецькій і Чернігівській – 7; Івано-Франківській – 10 грн., при середній величині по Україні – 52 грн. На 1 грн. Обсягу науково-технічних робіт приходилося валової доданої вартості (2001 р.) у Хмельницькій обл. – 1444 грн., Кіровоградській – 906; Житомирській – 773; Рівненській – 570 грн.; а в Харківській – 30 грн.; Миколаївській – 41; м. Києві – 36, м. Севастополі – 44 при середній величині – 81 грн. (розраховано по даних) (статистика, 6. с. 44 і 179).

В Івано-Франківській області у 2002 році науковими і науково- технічними роботами займалися 17 організацій, а кількість працівників (включаючи сумісників) склала 1906 або у два рази менше порівняно з 1990 роком. Обсяг виконаних наукових досліджень і розробок склав 16,2 млн. грн., тоді як в 1991 р. – 22,3 млн. крб. Таке скорочення негативно позначилося на впровадженні інновацій на промислових підприємствах. Якщо в 1990 р. було введено в дію механізованих потокових або автоматичних ліній, то в 2002 р. тільки 2. Зовсім перестали впроваджувати гнучкі виробничі системи, металорізальні верстати з числовим програмними управлінням (в 1990 р. їх впроваджено відповідно 33 і 37). Кількість прогресивних ї нових технологій в 2002 році впроваджено тільки 25 або у 7 разів менше ніж у 1990 році. Вдвоє скоротилася кількість найменувань освоєних вперше нових видів промислової продукції. На промислових підприємствах половини районів області не впроваджується нових прогресивних технологічних процесів, нових видів продукції, тощо. Область перетворилася із прибуткової (в 1991 р. прибуток складав 1,2 млрд. крб.) в збиткову (збитки в 2002 р. склали 171,4 млн. грн.).

Така разюча строкатість у обсягах науково-технічних робіт по регіонах України засвідчує, що державні органи майже не впливають і не здійснюють науково-технічної політики в Україні.

Важко навіть приблизно визначити втрати, котрі має Україна внаслідок руйнування національного науково-технічного потенціалу. Як заявив Президент національної академії наук України Б. Є. Патон у своєму інтерв’ю з нагоди 80-чного ювілею НАНУ: „Навіть у страшному сні я не міг собі уявити того стану, в якому опинилася нині вітчизняна наука”. Тільки за 1995-1999 рік фінансування науки скоротилося у 15 разів. Тільки за 1998 рік Академія втратила 2,5 тис. працівників, з них 80% - працівники науково-дослідних інститутів. Бюджетні видатки на одного науковця в Україні в 40-50 разів