Міністерство освіти і науки України

Інститут менеджменту та економіки

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

(варіант №5)

з економіки та організації виробництва

Студента групи ПЗз -03-1

Шифр 0947

Нецко Анатолія Степановича

м. Івано – Франківськ

2004 р.

1. Економічні та екологічні проблеми виробництва та шляхи їх вирішення.

Економічні проблеми виробництва та шляхи їх вирішення.

Виробництво являє собою неперервний процес, який розвивається по висхідній лінії. Межа виробничих можливостей проходить через точки, які характеризують можливі альтернативи випуску двох конкуруючих продуктів. При неповній зайнятості населення або неповному використанні ресурсів знижується виробництво продукції. Однак ріст населення і збільшення його можливостей примушують обирати такий напрямок, який приводить до збільшення випуску продукції. У виробничий процес залучаються додаткові засоби виробництва і робоча сила. Тим самим, нарощується економічний потенціал суспільства. Він виражається в кількісному зростанні і покращенні якості суспільного продукту і факторів його виробництва.

Неперервність виробничого процесу підтримується визначеною пропорційністю між частинами і факторами виробництва, ефективним використанням природних ресурсів. Неперервність і пропорційність виробництва залежать також від рівноваги між попитом і пропозицією, тобто від співпадання бажання продавців продати свій товар і бажання покупців його придбати. Виробництво базується на простому і розширеному відтворенні. При простому відтворенні розміри виробленого продукту і його якість в кожному наступному циклі залишаються незмінними. Розширене відтворення передбачає, що обсяги виробництва в кожному наступному циклі зростають і покращується якість продукції.

Кількість виробленої і реалізованої продукції дає змогу визначити економічний ріст країни. Економічний ріст країни визначається і вимірюється двома взаємопов’язаними показниками: збільшенням реальних об’ємів ВНП чи ЧНП (валового і чистого національного продукту) за визначений період часу або як збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення, що означає підвищення рівня життя.

Економічний ріст будь-якої країни визначається шістьма основними факторами:

Кількість і якість природних ресурсів.

Кількість і якість трудових ресурсів.

Об’єм основного капіталу.

Технологія.

Попит.

Розподіл ресурсів таким чином, щоб отримати максимальну кількість корисної продукції.

Серед основних економічних проблем, пов’язаних з виробництвом, можна виділити наступні:

проблема раціонального використання ресурсів;

підвищення ефективності виробництва;

проблема забезпечення трудовими ресурсами;

рівень використання техніки і технології;

підвищення якості продукції;

збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції;

ефективне використання виробничої потужності та основних виробничих фондів.

Вирішення цих проблем передбачає, насамперед, проведення економічного аналізу. Економічний аналіз – це система знань про методи дослідження господарської діяльності за даними обліку, звітності та економічної інформації. Це комплексне вивчення діяльності підприємств та їх результатів та виявлення можливості подальшого підвищення ефективності господарювання. В ньому враховуються повні витрати виробництва. Ринкові компенсації віднімаються, а дотації додаються, оскільки суспільство реально має оплачувати ці повні витрати, щоб виробити те чи інше благо. При допомозі економічного аналізу не тільки виявляються недоліки, а й розкриваються можливості подальшого зростання економічної діяльності підприємства у кількісному і якісному відношеннях, тобто по обсягу виробництва, якості продукції та підвищенню ефективності. Основними методами економічного аналізу є: метод порівняння і метод підстановки. Суть методу порівняння заключається у порівнянні показників, що характеризують діяльність підприємства. Значення його полягає в тому, що порівнюючи показники, можна встановити, чи підприємство поліпшує свою діяльність, чи навпаки погіршує, а також знайти можливості поліпшення діяльності.

На основі оцінки наявних своїх можливостей (виробничої потужності, забезпечення виробництва кваліфікованими трудовими і якісними мареріально-сировинними ресурсами), результатів вивчення ринку (попиту, пропозиції, конкуренції і ціни) і укладання угод на поставку продукції споживачу складається виробнича програма. Виробнича програма – це програма виробництва продукції в номенклатурі й асортименті в натуральному і грошовому виразі на відповідний період: рік, квартал, місяць. Для розробки програми необхідна спеціальна і конкретна підготовка технічного і виробничого характеру. В процесі такої підготовки необхідно: визначитись, що виготовляти і скільки, з чого і для кого, тобто хто буде цією продукцією користуватись і з якою метою; розробити план технічного розвитку і організації виробництва; план підвищення ефективності виробництва і визначення ефекту, який буде одержано від такої підготовки виробництва. Все це повинно визначатись на основі вивчення ринку, тобто маркетингових досліджень.

Важливою проблемою виробництва є забезпечення належного рівня якості продукції. Якість – це економічна категорія, яка відображає сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її здатності задовольняти потреби споживачів відповідно до свого призначення. Рівень якості – це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання.

Для визначення загального рiвня якостi усiєї сукупностi продукцiї пiдприємства застосовують систему загальних показникiв. Основними є:

Частка принципово нових (прогресивних) виробiв у загальному їх обсязi.

Коефiцiєнт оновлення асортименту продукцiї.

Частка виготовлюваної продукцiї, на яку одержано сертифікати.

Частка продукцiї для експорту в загальному їх обсязi на пiдприємствi.

Частка виробничого браку.

Вiдносний обсяг сезонних товарiв, реалізованих за зниженими цiнами.

Кiлькiсть одержаних рекламацiй на продукцiю за відповідний промiжок часу.

Підвищення якості продукції позитивно впливає на результати діяльності підприємства. Воно забезпечує економію сировини, матеріалів, палива, енергії фондів; зростання ефективності інвестицій; краще використання основних фондів, а також сприяє виходу підприємств на світовий ринок, збільшенню експорту, сприяє повнішому задоволенню різноманітного попиту споживачів, формуванню іміджу підприємства як економічно надійного партнера ринку.

В умовах розвитку зовнiшньоекономiчної дiяльностi пiдприємств найважливiшим результатом виробничого менеджменту i системи управлiння якiстю є сертифiкацiя продукцiї. Вона забезпечується видачею сертифiката — документа, який засвiдчує високий рiвень якостi i вiдповiднiсть вимогам мiжнародних стандартів ISO серії 9000. Безсертифікатна продукцiя оцінюється на свiтовому ринку у 3-4 рази дешевше, нiж сертифiкована тiєї ж якостi.

Екологічні проблеми виробництва та шляхи їх вирішення

При виготовленні усіх видів продукції підприємства використовують природні