взагалi i завданих природi зокрема, визначити ступiнь вилучення основних компонентiв iз сировини, ефективнiсть використання палива та енергії, вилучення площi земельних ресурсiв та площi земель, якi можуть бути рекультивованi.
Екологiчнi паспорти розробляються також для рiдкiсних видів рослин i тварин. До них заносять данi про ареал виду, чисельнiсть, мiсця перебування, структуру популяцiй, особливостi розмноження, трофiчнi зв’язки, наявнiсть шкiдникiв та ворогiв, вразливiсть до рiзних антропогенних впливів.
2. ЗАГАЛЬНІ, ОСОБЛИВІ, СПЕЦИФІЧНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ.
ЇХ СУТНІСТЬ.
Економічні закони виражають внутрішні типові, тривалі, необхідні зв'язки й залежності, які характеризують головний магістральний напрям розвитку тієї чи іншої сфери економіки.
Економічні закони, як і закони природознавства, мають об'єктивний характер, тобто вони виражають реальний зв'язок економічних явищ і процесів, які відбуваються незалежно від волі й свідомості людей.
А оскільки це так, то люди не можуть створювати або скасовувати економічні закони. Але це не означає, що економічні закони проявляються, діють самі по собі, поза господарською діяльністю людей. Економічні закони можуть проявлятися, реалізовуватися лише через господарську діяльність людей, через їхні економічні стосунки між собою. Тобто економічні відносини між людьми є тим середовищем, в якому виникають і діють економічні закони. Отже, економічні закони незалежні від свідомості, бажання людей, але не від їхньої діяльності.
Закони економіки різноманітні й різнобічні. Серед; них можна виділити три основних:
Загальні економічні закони - це закони, які відображають загальну спрямованість поступального розвитку суспільного виробництва; об'єктивні основи зростання його ефективності; розвиток організаційно-економічних відносин; діалектику взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Серед, них слід виділити закон зростання продуктивності праці, закон відповідності виробничих відносин характеру й рівню розвитку продуктивних сил, закон усуспільнення виробництва й праці.
Специфічні економічні закони - це закони, що діють лише в межах одного способу виробництва. Вони виражають сутність історіично визначених виробничих відносин, які виникають на основі тих чи інших форм власності на засоби виробництва, характерних для якогось конкретного суспільного ладу.
Особливі економічні закони - закони; які не можна віднести ні до загальних, ні до специфічних. Вони виражають такі особливості виробничих відносин, які властиві декільком способам виробництва, і тому діють лише в їхніх межах. До них відносяться, наприклад, закони товарного виробництва, закон вартості, закон попиту й пропозиції, закон грошового обігу.
Специфічні економічні закони відрізняють, один соціальний ступінь розвитку суспільства від іншого. Загальні економічні закони, відображаючи поступальний процес розвитку суспільного виробництва, пов'язують економічну історію суспільства в єдине ціле. Особливі закони дають можливість з'ясувати специфіку функціонування ринкової економіки.
Вивчаючи вимоги й механізм дії економічних законів, люди можуть використовувати їх у своїх інтересах, тобто будувати свою господарську діяльність у руслі вимог цих законів і тим самим забезпечувати високу ефективність своєї праці в суспільному виробництві як основному джерелі багатства.
3. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ.
ПОРЯДОК РОЗРОБКИ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ.
Загальноекономічний та управлінський аспекти планування
Можливість планування як конкретного виду діяльності обумовлена природою підприємства та визначається загаль-ними умовами господарювання.
Поняття "планування діяльності підприємства" має два аспекти. Перший — загальноекономічний, з точки зору за-гальної теорії підприємства. Другий — конкретно-управлінський, з погляду функцій менеджменту.
Із загальноекономічної точки зору планування розгля-дається як механізм, що замінює ціни та ринок у внутріш-ньому середовищі підприємства. У межах ринкової систе-ми господарювання головним координатором дій її учас-ників є ціни. Саме ціни визначають вигідні для продавців і покупців обсяги та способи виробництва й споживання товарів. Підприємство як учасник ринкової системи також вимушене підкорятися ціновому механізму, закону попиту і пропозиції, оскільки воно не має можливості скасувати їх дію. Але у внутрішньому середовищі кожного підприєм-ства механізм цін витіснений свідомими діями та автори-тетними рішеннями власників та менеджерів. Керівники свідомо визначають головні напрямки внутрішньої діяль-ності підприємства. Підприємство грунтується на системі планових рішень. Поведінка та діяльність працівників ви-значаються та контролюються керівництвом підприємства.
Характерною особливістю планування як системи свідо-мих рішень є те, що воно витісняє ринок у внутрішній діяльності підприємства. Це зумовлено такими двома мо-ментами.
По-перше, обмежена величіша підприємства дає змогу контролювати дії, що відбуваються в ньому, таким чином максимально зменшувати невизначеність рйнкойого середовища та його негативні наслідки.
По-друге, використовуючи планування, підприємство позбавляється тих витрат, які пов'язані з купівлею та продажем. Управлінський аспект планування випливає безпосередньо з приро-ди менеджменту. За його допомогою можна визначити реальність цілей підприємства, співвідносячи їх з наявними або необхідними для досяг-нення цих цілей ресурсами. Планування як "внутрішньоорганізаційна інституція" допомагає відповісти на такі важливі питання:*
Де підприємство перебуває сьогодні (його економічна позиція), які результати та умови його діяльності?*
Як і за допомогою яких ресурсів можуть бути досягнуті цілі під-приємства?
На основі системи планів, розроблених підприємством, здійснюєть-ся організація запланованих робіт, мотивація персоналу, контроль ре-зультатів тощо.
Планування — це не просто уміння передбачити усі необхідні дії. Це також спосіб передбачити проблеми, що можуть виникнути, а отже, і можливість їх успішно вирішити.
Проблеми та межі планування. Проблеми, що виникають у зв'язку з плануванням, як правило, виникають у таких ситуаціях:*
події випереджають запланований графік;*
процес планування заважає прояву винахідливості й ініціативи;*
під час реалізації плану виникають непередбачені ситуації;*
менеджери, котрі не беруть участі в розробленні плану, не дотри-муються його;*
поточні справи відволікають увагу керівників від реалізації плану.
Остання ситуація часто є головною причиною, чому багато добрих планів залишаються не реалізованими. Поточні завдання поглинають найцінніші на будь-якому підприємстві ресурси: робочий час керівників, їхні талант та енергію, прагнення до інновацій.
Можливості планування на підприємстві обмежені низкою об'єк-тивних та суб'єктивних причин.
1. Невизначеність ринкового середовища. Будь-яке підприємство у своїй діяльності неодмінно має справу з невизначеністю. Воно не