2. Витрати планування. Межа планування визначається і величи-ною витрат на організацію і здійснення планування. Одним із суттєвих недоліків планової діяльності є необхідність додаткових витрат на до-слідження; організацію підрозділу планування, залучення додаткового персоналу.

Мінімальними витратами планування є такі, які забезпечують ви-живання підприємства, а додаткові витрати повинні забезпечувати його розвиток. Труднощі при визначенні оптимальних витрат полягають у тому, що дохід, отриманий від планування, не може бути виміряний за допомогою кількісних методів. Ефект планової діяльності досвідчений керівник, менеджер може визначити, використовуючи якісні та суб'єктивні методи оцінки.

3. Обсяг діяльності підприємства. Ці обсяги обмежують або, навпаки, розширюють можливості планування.

Переваги у здійсненні планування належать великим підприємствам, оскільки вони володіють необхідним потенціалом для того, щоб передбачити своє майбутнє.

По-перше, у них кращі фінансові можливості.

По-друге, вони у більшості випадків здійснюють перспективні наукові та проектні розробки.

По-третє, великі підприємства мають висококваліфікований персонал і в змозі залучати таких фахівців іззовні. Вони, як правило, мають відповідні підрозділи.

Невеликим підприємствам важко проводити широкомасштабну планову роботу, особливо їм не під силу дороге стратегічне планування, але вони можуть використовувати деякі форми планування, насамперед оперативне, а також застосовувати вже готові моделі стратегій, створені відомими компаніями та дослідними фірмами та розробляти власні у міру зростання організації.

Різноманітні причини неефективного планування внутрішньої ді-яльності підприємства можна звести до двох груп. Перша група пов'я-зана з тим, що менеджери та плановики не враховують об'єктивних меж планування (про що вже йшлося).

Друга група причин зумовлена суб'єктивними чинниками. Насамперед це надмірний тиск, пріоритет короткострокових показників над довгост-роковими. У будь-якого підприємства є багато невідкладних завдань, які воно прагне вирішити у максимально короткий час. Але термінове — це не завжди найважливіше. Головне — визначення загального напрямку дій підприємства, його основних цілей, довгострокових завдань.

Принципи та типи планування діяльності підприємства

Принципи планування визначають характер та зміст планової діяль-ності на підприємстві. Послідовне дотримання принципів планування створює передумови для ефективної роботи та зменшує можливість негативних результатів планування.

Принцип єдності передбачає, що планування на підприємстві по-винне мати всеохоплюючий системний характер. Системність дося-гається з допомогою "координації" та "інтеграції". Координація плано-вої діяльності окремих функціональних підрозділів виражається в тому, що роботу жодної ланки підприємства неможливо планувати ефективно, якщо вона не зв'язана з плановою діяльністю інших підрозділів даного рівня", а будь-які зміни в планах одного підрозділу мають бути враховані в планах інших підрозділів. Таким чином, взаємозв'язок та одночасність є головними рисами координації планування на підпри-ємстві.

Інтеграція планової діяльності передбачає, що кожний план під-розділу складається виходячи із загальної стратегії підприємства і є частиною плану вищого підрозділу та підприємства в цілому. Усі плани на підприємстві — це не просто сукупність, набір документів, це їх си-стема.

Принцип участі означає, що кожний член підприємства стає учас-ником планової діяльності незалежно від посади та виконуваної ним функції. Планування, що грунтується на принципі участі, в західній літературі називають партисипативним.

Переваги принципу участі виявляються насамперед у тому, що:*

кожний із учасників отримує більш глибоке розуміння підприєм-ства, значення різних сторін його діяльності;*

особиста участь у процесі планування веде до того, що плани під-приємства стають особистими планами працюючих;*

працівники підприємства, беручи участь у плануванні, розвивають себе як особистість, набуваючи навичок, знань, розширюють власні мож-ливості;*

партисипативне планування об'єднує дві функції менеджменту, котрі часто суперечать одна одній, — це оперативне керівництво та пла-нування. Планування перестає бути другорядною справою для керівників та безпосередніх виконавців.

Принцип безперервності. Сутність цього принципу полягає в тому, що планування на підприємствах має здійснюватись постійно в межах установленого циклу, а розроблені плани повинні безперервно прихо-дити на зміну один одному. Необхідність безперервності планування зумовлена такими моментами:

а) невизначеність: зовнішнього середовища та неминучість непе-редбачених змін обумовлюють необхідність постійного коригування очікувань підприємства стосовно зовнішніх умов і відповідного виправ-лення та уточнення планів;

б) змінюються не лише фактичні передумови, а й уявлення підпри-ємства про свої внутрішні цінності та можливості. Якщо підприємство не враховуватиме таких змін, запланований та отриманий результат може виявитися нікому не потрібним;

в) безперервний процес планування дає змогу забезпечити постійне залучення працівників підприємства до планової діяльності з усіма ви-годами, які з цього випливають.

Принцип гнучкості полягає в наданні планам і процесу плану-вання здатності змінювати свою спрямованість у зв'язку з виникнен-ням непередбачених обставин. Для здійснення принципу гнучкості плани повинні складатися так, щоб у них можна було вносити зміни, пов'язувати їх зі змінами внутрішніх та зовнішніх умов. Тому пла-ни, як правило, мають так звані резерви ("надбавки безпеки").

З фінансової точки зору забезпечення принципу гнучкості вимагає додаткових витрат. Рівень витрат повинен враховувати ймовірність майбутніх ризиків. Надання гнучкості планам за допомогою додаткових витрат також має свої обмеження.

Принцип точності. Плани повинні бути конкретизовані та деталі-зовані до такої міри, до якої це дозволяють зовнішні та внутрішні умо-ви діяльності фірми. Наприклад, стратегічне, довгострокове планування вимушене обмежуватися визначенням основних цілей і найбільш загаль-них напрямків діяльності, тому що обсяг довгострокової інформації про майбутнє дуже невеликий, а діапазон та швидкість змін постійно зроста-ють.

Принцип соціальної орієнтації передбачає вирішення поряд з тех-нічними та економічними проблемами