оцінити відповідність структури персоналу підприємства та умов мотивації їх праці поставленим цілям;*

визначити склад маркетингових заходів підприємства з вивчення кон'юнктури ринку, реклами, стимулювання праці, ціноутворення, каналів збуту тощо; *

оцінити матеріальне і фінансове становище підприємства та відповідність фінансових і матеріальних ресурсів поставленим цілям;*

передбачити труднощі, що можуть завадити виконанню бізнес-плану.

Планування діяльності підприємства за допомогою бізнес-плану з позиції менеджменту забезпечує такі результати:*

примушує керівників значну увагу приділяти перспективам роз-витку підприємства;*

дає змогу чіткіше координувати зусилля, спрямовані на досягнен-ня поставлених цілей;*

установлює показники діяльності підприємства, необхідні для здійснення контролю;*

примушує керівників чіткіше й конкретніше визначати свої цілі й шляхи їх досягнення;*

підприємство стає більш підготовленим до несподіваних змін рин-кової ситуації та підвищує швидкість адаптації;*

наочно демонструє обов'язки й відповідальність персоналу підпри-ємства.

Правильно складений бізнес-план показує перспективу розвитку підприємства, тобто дає відповідь на найважливіше питання: чи варто вкладати кошти в цю справу і чи принесе вона доходи, які відшкоду-ють усі витрати. Як правило, потреба в розробленні бізнес-плану вини-кає під час вирішення таких проблем:*

підготовка заяв на отримання кредитів;*

обгрунтування пропозицій з приватизації державних підприємств;*

відкриття нової справи та визначення профілю діяльності підпри-ємства й головних напрямків його комерційної діяльності;*

перепрофілювання існуючої діяльності підприємства та вибір но-вих видів, напрямків і способів здійснення комерційних операцій;*

складання проспектів емісій цінних паперів (акцій і облігацій) приватних підприємств, а також тих, які приватизуються;*

вихід на зовнішній ринок і залучення іноземних інвестицій.

Залежно від спрямованості й масштабів задуманої справи, обсягу робіт зі складання бізнес-плану ступінь його деталізації може бути різним. Бізнес-план — документ перспективний, і складати його доціль-но на три —п'ять років наперед. Для перших двох років головні показ-ники рекомендується визначати щоквартально (а в разі можливості навіть щомісячно), і лише з третього року можна обмежитися річними показниками.

Структурабїзйес-плану:

Можливостіпідприємства.

Види товарів (послуг).

Ринки збуту

4. Конкуренція на ринках збуту.

План виробництва.

План маркетингу.

Організаційний план.

Правове забезпечення діяльності підприємства.

8. Оцінка ризику і страхування.

9. Фінансовий план.

10. Стратегія фінансування.

У першому розділі бізнес-плану міститься інформація, яка дає уяв-лення про підприємство, а також необхідні дані, що характеризують його комерційну діяльність. У цьому розділі необхідно відповісти на такі запитання:

1. Які головні цілі підприємства, тобто яких конкретних результатів воно прагне досягти?

2. Які головні стратегії підприємства, розроблені для досягнення цих цілей?

3. Який склад конкретних заходів, котрі необхідно вжити в межах визначеної стратегії?

4. Які завдання вирішуватиме підприємство в плановому періоді?

5. Які засоби необхідні для цього і де їх планується отримати?

6. Чи товари (послуги) підприємства кращі за подібну продукцію конкурентів і чому споживачі нададуть перевагу саме їм?

7. Продаж яких товарів прогнозується в найближчі роки?

8. Яка очікується виручка від продажу?

9. Які планові витрати на виробництво товарів?

10. Який чистий прибуток очікується?

11. Який рівень прибутковості інвестицій у цю справу?

12. За який термін запозичені засоби можуть бути гарантовано по-вернені?

13. Які умови роботи на підприємстві?

14. Дані про створення і реєстрацію підприємства.

15. Контактні телефони керівництва.

В умовах ринку керівництво кожного підприємства повинно постій-но ставити перед собою такі запитання: що являє собою підприємство; хто є покупцем товарів і послуг; які потреби в них покупців і що саме є цінним для них у товарах і послугах, пропонованих підприємством; яким воно стане в перспективі і яким воно має бути.

На ці запитання потрібно датгі ґрунтовні відповіді. Сукупність цих відповідей, по суті, і є програмою дій підприємства, тобто конкретизацією його розвитку. При розробленні програми мають бути чітко визначені напрямок сфери діяльності підприємства. Програми мусять відпові-дати його можливостям. Отже, стратегічне планування — це управлінська, діяльність щодо ство-рення і підтримки відповідності між довгостроковими цілями підпри-ємства та його потенціалом.

Завдання керівництва підприємства — створити організаційно-еко-номічний механізм, який забезпечував би найшвидшу адаптацію фірми до змінюваних зовнішніх умов. Це дасть змогу зменшити невизначеність і ризик у господарській діяльності і забезпечити концентрацію ресурсів на обраних головних напрямках розвитку. Без стратегічного плануван-ня підприємство втрачає перспективу розвитку. Стратегія визначає шляхи досягнення головних цілей у такий спосіб, щоб забезпечити єди-ну спрямованість дій усього колективу (підрозділів) підприємства. Сенс стратегічного планування полягає у створенні умов для стримування прагнення керівників до максимального поточного прибутку на шкоду досягненню довгострокових цілей, в орієнтації їх більшою мірою на пе-редбачення майбутніх змін зовнішнього середовища, а не на реагування на зміни, що вже відбулися. Стратегічне планування допомагає устано-вити обгрунтовані пріоритети розподілу завжди обмежених ресурсів з метою їх мобілізації для досягнення поставлених конкретних цілей. Важливим чинником загального успіху стратегічного планування є те, що стратегія, розроблена вищою ланкою управління, має бути підтрима-на керівниками середньої ланки та всіма працівниками підприємства.

Формування виробничого процесу та його структура

Виробничий процес — це цілеспрямоване, постадійне перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, яка призначена як для споживання, так і для подальшого перероблення.

Усі виробничі процеси на підприємстві поділяються на три види.

Основні процеси безпосередньо пов'язані з перетво-ренням предметів праці у готову продукцію. У результаті основних виробничих процесів випускається продукція, яка передбачена планом підприємства. Прикладом основного процесу може бути перетворення борошна на тісто, а потім виготовлення хліба тощо.

Допоміжні процеси лише сприяють безперебійній ро-боті підприємства, але безпосередньої участі у виготовленні продукції не беруть. До них можна віднести: ремонт обладнання, прибирання території тощо.

Обслуговуючі процеси створюють умови для здійснення основних та допоміжних. До них належать транспорти і та складські процеси.

Як правило, головну роль на підприємстві відіграють основні процеси. Але нормальне, безперебійне функціонування підприємства неможливе без чіткої