З точки зору організації виробництва велике значення має кількість компонентів виготовлюваного продукту. За цією ознакою всі виробничі процеси поділяються на процеси виготовлення простих та складних про-дуктів.

Виробничий процес виготовлення складного продукту є результатом поєднання ряду паралельних процесів виробництва простих продуктів і має назву синтетичного. Процеси, при яких з одного виду сировини ви-готовляється кілька видів продукції, називаються аналітичними. Чим склад-ніший продукт, тим різноманітніші методи його виготовлення, а отже, і складнішою є організація виробничого процесу.

За характером впливу на предмети праці всі виробничі процеси поділяються на:*

механічні;*

фізичні;*

хімічні тощо.

За ступенем неперервності:*

неперервні — відсутні перерви між різними видами операцій;*

дискретні — мають місце технологічні перерви.

Виробничий процес виготовлення різноманітної продукції починаєть-ся раніше, ніж надходять необхідні матеріали. Уся сировина та матеріали, які необхідні для виготовлення продукції, попередньо проходять оброблен-ня. Таким чином, шлях від добування з землі корисних копалин та виготов-лення з цієї сировини виробу (наприклад, добування чорних та кольоро-вих металів.та виготовлення автомобіля) є надто складним і, у свою чергу, містить ряд часткових процесів, які поділяються на операції.

Операція є частиною виробничого процесу, яка виконується або на од-ному робочому місці без переналагодження обладнання, або коли кілько-ма робітниками виготовляється один продукт.

Розрізняють операції основні та допоміжні.

При основній операції предмет оброблення змінює свою форму, розмір, певні властивості та якісні характеристики. Допоміжні операції забезпечу-ють нормальне виконання основних операцій. До них можна віднести складські операції, контроль якості тощо. Від правильного розподілу ос-новних та допоміжних операцій у процесі виробництва залежить і загаль-ний результат діяльності підприємства.

За видом та призначенням продукції, ступенем технічної озброєності та основної діяльності виробництва розрізняють:*

ручні;*

машинно-ручні; *

машинні; *

автоматизовані операції.

Ручні операції виконуються руками з використанням простого інстру-менту. До них відносять, наприклад, налагодження верстатів, ручне фарбу-вання, слюсарні роботи.

Машинно-ручні операції виконуються при використанні машин та механізмів, але за неперервної участі робітників. Наприклад, перевезення вантажів на автомобілі або оброблення деталі на верстаті тощо.

Машинні операції повністю виконуються з допомогою машин за мінімальної участі робітників. Функцією робітника є лише нагляд за роботою машини. Тобто з безпосереднього учасника виробничого процесу робітник перетворюється на контролера.

Автоматизовані операції здійснюються в певних агрегатах. Наприклад, переплавлення руди в доменній печі та перетворення її на метал. Робітник при цьому лише вносить поправки в роботу агрегатів та контролює їх.

Таким чином, основу організації виробничого процесу становить раціо-нальне поєднання в часі та просторі всіх основних та допоміжних операцій.

Важливого значення на підприємстві набуває проектування виробни-чого процесу. Початком проектування є, як правило, закінчення проекту-вання виробу або отримання від замовника готового проекту.

Проектування виробничого процесу здійснюється в два етапи. На пер-шому етапі в основному визначається лише перелік операцій, яким підля-гає виріб. При цьому розроблення проекту починається з готового виробу і закінчується першою виробничою операцією. Другий етап передбачає роз-горнуте проектування в зворотному напрямку, тобто починаючи з першої операції до останньої. На цьому етапі визначаються матеріали, з яких буде вироблено продукцію, її розмір, режим оброблення елементів тощо.

Таким чином, від того, наскільки раціонально та безперебійно органі-зований виробничий процес, залежать і результати роботи усього підпри-ємства.

Принципи організації виробничих процесів

Раціональна організація як виробничого процесу в цілому, так і окре-мих його частин залежить від певних принципів. Ці принципи умовно мож-на поділити на дві групи. До першої відносять загальні принципи, які не залежать від конкретного виробничого процесу. Друга група охоплює спе-цифічні принципи, які є характерними для певного виробничого процесу.

Загальні принципи — це принципи, за якими будується будь-який виробничий процес у часі та просторі. До них можна віднести такі прин-ципи:

1. Принцип спеціалізації, який означає розподіл праці між окреми-ми підрозділами підприємства та робочими місцями в процесі вироб-ництва та їх кооперування.

Спеціалізація характеризується обмеженою та стабільною номенкла-турою продукції, яка виготовляється в кожному виробничому підрозділі. По суті, спеціалізація підвищує однорідність виробництва та створює умови для впровадження автоматизації. Це, у свою чергу, підвищує рівень організації виробництва, сприяє поліпшенню якості продукції. Виділяють кілька видів спеціалізації на підприємстві:*

функціональна — допоміжні та обслуговуючі виробництва об'єдну-ються в окремі самостійні підрозділи та виконують певні функції;*

предметна — передбачає закріплення певної ломенклатури ви-робів за окремими цехами (наприклад, заготівельний цех, механічний цех тощо);*

подетальна — полягає в закріпленні за певними підрозділами підприємства виготовлення технологічно однорідних деталей;*

технологічна — означає закріплення за кожним цехом та вироб-ничою дільницею певної частини виробничого процесу.

Підвищенню рівня внутрішньої спеціалізації сприяє уніфікація. Вона являє собою процес приведення як продукції, так і методів її виробниц-тва до єдиних форм, розмірів тощо. Це дає змогу зменшити номенкла-туру деталей та вузлів і збільшити масштаби виготовлення однорідної продукції, що в кінцевому підсумку сприяє підвищенню ефективності виробництва в цілому.

2. Принцип диференцгації передбачає поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси та операції. При цьому необхідно уника-ти надмірного поділу операцій, оскільки надмірна диференціація руч-ної праці посилює стомленість робітників через одноманітність та висо-ку інтенсивність їх праці.

На сучасному етапі, в умовах використання високопродуктивного обладнання принцип диференціації переходить у принцип концентрації операцій та інтеграції виробничих процесів. Він полягає в існуванні ви-робничих систем, на яких виготовляються деталі або продукція без участі людини зі 100-відсотковою готовністю до складання.

3. Принцип паралельності означає одночасне виконання окремих ча-стин виробничого процесу, пов'язаного з виготовленням конкретного ви-робу. Паралельність проявляється також у сумісництві