Курсова робота

з “Політекономії”

на тему:

“Виробництво та його фактори”

План

Вступ

Суть виробництва і його фактори.

Робоча сила як особливий фактор виробництва.

Виробництво в Україні та добробут українського народу.

Висновок

Література

Вступ

Коли ми чуємо чи промовляємо слово “виробництво”, то уявляємо різні підприємства, на яких створюються конкретні блага: продукт харчування, одяг, взуття, машини, верстати, літаки, побутова техніка, будинки тощо. Все це є результати людської праці. І звідси робимо висновок: виробництво – це процес створення життєвих благ, необхідних для існування і розвитку людського суспільства.

Таке визначення є цілком правильним. Однак воно не враховує того, що людська праця створила певне благо у взаємодії з природою. Без цього виробництво неможливе. Це дуже важливо розуміти, адже людська праця протягом багатьох тисячоліть не створювала нових речовин: вона лише надавала існуючим нових форм. Людська діяльність зводилася до користування готовими матеріалами і силами природи. Вивчаючи властивості, що притаманні дарам природи (лісу, кам’яного вугілля, зерна), людина своєю працею змінювала їхню форму, надавала їм нових якостей та пристосувала до своїх потреб. У цій зміні форми власне і полягала сутність виробництва.

Візьмемо, наприклад, човен, без якого не можна уявити собі життя наших пращурів. Для того щоб його зробити, потрібен певний матеріал – деревина. Отримати її можна, застосувавши певні знаряддя, щоб спиляти дерево, перетягти чи перевезти до конкретного місця, обробити. У цьому випадку людина застосовує свою фізичну силу та розум і відповідні знаряддя праці – пилку, сокиру, вогонь. Це свідчить про те, що природа і праця – два головних елементи виробничо-господарської діяльності.

Природа поставляє матеріали та енергію, запаси яких створюють межі виробничих можливостей. Проте ці межі змінюються у двох напрямах – зменшення і розширення. Перший виявляється в тому, що більшість природних ресурсів обмежені та невідтворювані. Інтенсивне використання їх призводить до вичерпання. Водночас розвиток науково-технічного прогресу сприяє економічному, раціональному використанню природних ресурсів, заміні їх штучними (синтетичні волокна, пластмаси, нові види енергії тощо), що сприяє розширенню виробничих можливостей.

Отже, людина спроможна не тільки використовувати природні багатства, а й відкривати нові джерела для розвитку виробництва.

Суть виробництва і його фактори

Глибокі зміни у виробництві, що відбуваються під впливом розвитку науки, техніки, підвищення знань і культури людей, не зачіпають складу чинників виробництва. Це – робоча сила, предмети праці та засоби праці.

Робоча сила – це сукупність фізичних та розумових здібностей людини, її здатність до праці. Як головна умова виробництва у будь-якому суспільстві робоча сила має весь час діяти. Цей процес дістав назву її споживання. Інакше кажучи, споживання робочої сили є сама праця. Її ще називають “живою працею”.

Праця – діяльність людини, спрямована на зміну предметів та сил природи з метою задоволення її потреб. Вона є винятковою якістю людини. Тварини також виконують окремі трудові операції, користуються природою і вносять в неї певні зміни.

Проте вони роблять це інстинктивно. Праця ж як усвідомлена діяльність властива лише людині. Наприклад, архітектор на відміну від бджоли, яка з інстинкту створює соти, спочатку в уяві складає ідеальний образ майбутньої будівлі, а згодом з допомогою креслень, малюнків, розрахунків створює її. У процесі змінюється не лише природа, а й сама людина, нагромаджуючи знання, досвід, уміння. У цьому розумінні праця створила людину і є головним чинником її розвитку і вдосконалення.

Предмети праці – це те, на що спрямована праця людини і становить матеріальну основу створеного продукту.

До предметів праці належать продукти, які є первинними і такими, що з’явилися внаслідок переробки. Земля, її надра: кам’яне вугілля, ліс, залізна руда, нафта, інші корисні копалини, риба у воді – належать до первинних продуктів праці. Всі вони добуваються з надр природи. Переважна частина предметів праці в сучасних умовах є продуктами певної переробки, тобто попередньої праці: метал на машинобудівному заводі, бавовна на ткацькій фабриці, цемент у будівництві тощо. Їх називають сировиною, сирими матеріалами.

У сучасних умовах завдяки досягненням науково-технічного прогресу, з’являються якісно нові предмети праці з властивостями, які їм задаються, тобто такі, яких немає у природі (пластмаси, синтетичні деталі тощо). Однак їхньою першоосновою також є природа.

Засоби праці – це речі або комплекси речей, за допомогою яких людина впливає на предмети праці, перетворює і пристосовує їх для своїх потреб.

Вирішальна роль з-поміж них належить механічним засобам праці (машини, устаткування), які є кістковою та мускульною системою виробництва й ознакою кожної епохи суспільного виробництва. З моменту виготовлення засобів праці починається власне людська праця. До засобів праці також належать усі матеріальні умови процесу праці – робочі будівлі, канали, дороги тощо. Загальним засобом праці є земля. Крім мускульної системи виробництва, слід виділяти й судинну систему – труби, бочки, посудини тощо. Залежно від функцій, які виконуються в процесі, певна річ може бути і предметом, і засобом праці. Так, функціонуючий токарний верстат належить до засобів праці, а той що перебуває у ремонті – до предметів праці.

У процесі еволюції економічної системи, зокрема переходу до комплексного автоматизованого виробництва та побудови інформаційної економіки (така характеристика відображає зв’язок останньої з розвитком продуктивних сил), категорії “предмети праці”, “засоби праці” та інші наповнюються сутністно новим змістом. Оскільки в такій економіці основним продуктом діяльності є інформаційні ресурси (інформація, знання тощо), то предметами праці є первинна інформація, а засобами праці – способи її перетворення, збереження і передачі.

Предмети і засоби праці