в сукупності становлять засоби виробництва і виступають як матеріально-речові чинники виробництва – це продуктивні сили суспільства.
Розвиток продуктивних сил свідчить про те, як суспільство оволоділо природою, збільшило своє
Багатство, на якому щаблі суспільного прогресу воно перебуває. Для визначення рівня розвитку продуктивних сил використовують кількісні та якісні параметри.
До кількісних параметрів відносяться:
- Досягнуті масштаби виробництва, які вимірюються кількістю виробленої продукції на підприємстві чи в країні за певний час або зазначені показники мають грошове вираження.
- Обсяг засобів виробництва також має грошове і кількісне вираження. Наприклад, на підприємстві використовується 105 верстатів, на яких переробляється за певний період 10 т сировини, 5 т напівфабрикатів, спалюючи 2 тис. кВт електроенергії тощо. Вони мають і грошову оцінку.
- Кількісний склад робочої сили показує, що, наприклад, на підприємстві зайнято 3202 працівники, а в країні – 23 млн. чол.
До якісних параметрів відносяться:
- Прогресивність техніки і технології відображує удосконалення, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, нові інструменти, машини, а також перехід від певних процесів, правил виготовлення продукції до інших. Застосування їх дає значний економічний ефект, що знаходить вираження в економії живої та уречевленої праці. Наприклад, лауреат Нобелівської премії американський економіст Р. Солоу підрахував, що збільшення удвічі виробництва валової продукції на одну витрачену людино-годину в США за період з 1909 по 1949 р. відбулося на 87,5 відсотка за рахунок технологічних змін.
- Якість створюваних благ вимірюється багатьма показниками. Візьмемо, наприклад, звичайну міську квартиру. Для того, щоб оцінити її, потрібно, на думку фахівців, проаналізувати десятки різних параметрів і кожному дати відповідний бал. Це і площа квартири, і площа допоміжних приміщень, і наявність ліфта та сміттєпроводу, планування, освітлення, місце розташування квартири тощо.
Якість промислової чи сільськогосподарської продукції не можна виміряти двома чи трьома показниками. Для цього застосовують систему показників. Для механічного преса – це потужність, продуктивність, зручність у роботі, кількість точок змащення тощо.
Існує наука, що займається вимірюванням якості, - кваліметрія (від лат. qualis (квалі) – який за якістю на гр. метрія – вимірювання).
- Кваліфікація кадрів свідчить про рівень знань, умінь та трудових навичок робітників і службовців певного підприємства, галузі чи країни.
- Продуктивність праці характеризує ефективність виробничої діяльності людей в процесі створення матеріальних благ і послуг. Вона вимірюється кількістю продукції чи послуг, вироблених працівником за одиницю робочого часу (тиждень, місяць, рік тощо) або кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції чи надання послуги.
Проте зміст продуктивних сил цим не вичерпується. Існує ефект узгодженості факторів виробництва, який втілюється в технології і організації виробництва.
Технологія виробництва відображає взаємодію, спосіб поєднання виробничих факторів, комбінації їх застосування, а організація виробництва забезпечує узгодженість і єдність, раціональне використання факторів виробництва.
Найважливішою особливістю виробничих ресурсів (факторів) є їх обмеженість, що в економічній теорії називають рідкісністю ресурсів, хоча сама рідкісність є відносною. Внаслідок обмеженості ресурсів і межі, яка виникає через це у виробничій діяльності, сам обсяг виробництва по необхідності обмежений кількістю застосованих факторів. Застосування виробничих ресурсів (факторів) для виробництва життєвих благ здійснюється для вирішення трьох основних економічних проблем:
Що виробляти? Які життєві блага створювати і у яких кількостях?
Як виробляти? Яким чином ці життєві блага повинні створюватись?
Для кого виробляти? Хто буде споживачем вироблених життєвих благ?
Що, як і для кого виробляти? – це найуніверсальніші економічні проблеми. Усі вони повинні вирішуватись у виробництві, що багато у чому залежить від технології виробництва.
Робоча сила як особливий
фактор виробництва
Суспільне виробництво завжди передбачає функціонування двох факторів: особистого й речового. Особистий фактор виробництва представляють трудові колективи, люди, зайняті суспільною-корисною працею в галузях матеріального і нематеріального виробництва. Це – працівники промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, зв’язку, торгівлі, комунального господарства, науки, культури, охорони здоров’я, тобто всі ті категорії трудящих, результатом праці яких є певний корисний результат (матеріальний продукт або послуга).
Трудові колективи виступають особистим фактором виробництва тому, що кожний працівник є носієм робочої сили, завдяки якій він може створювати життєві блага, вдосконалювати техніку виробництва.
Робоча сила – це здатність людини до праці, або сукупність її фізичних і розумових здібностей, що використовуються в процесі створення матеріальних і духовних благ. Отже, щоб з’ясувати суть робочої сили, необхідно спочатку розкрити зміст самої праці.
Праця – це свідома діяльність людини спрямована на створення необхідних для задоволення особистих і суспільних потреб у матеріальних і духовних благах, а також інша діяльність, зумовлена суспільними потребами.
У процесі трудової діяльності людина перетворює дані природою предмети відповідно до своїх потреб. Однак цей процес не слід розуміти однобічно. Йдеться про те, що не лише природа має слугувати людині, а й люди повинні слугувати їй, зберігаючи її багатства.
Крім того, кожний працівник, впливаючи на навколишнє середовище, змінює також власну природу, розвиваючи свої здібності, нагромаджуючи досвід, знання і вміння. В цьому розумінні праця не лише породила людину, а й забезпечила її розвиток і вдосконалення. І навпаки, якщо людина не займається трудовою діяльністю, вона деградує як суспільне явище. Поза працею фактично не може бути й повноцінної людини.
Люди завжди жили й трудилися в суспільстві. Трудові колективи з їхніми творчими здібностями є головною продуктивною силою суспільства. Тому розвиток суспільного виробництва завжди починається з удосконалення самих працівників виробництва, які потім збагачують увесь виробничий процес новими винаходами, забезпечують його постійний прогрес. З цього випливає такий висновок: здатність до розвитку тієї чи іншої системи визначається насамперед тим, які вона створює умови для творчого