Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік оберталися кошти, вкладені в розрахунки. Він обчислюється як відношення загального обсягу реалізації до середнього розміру дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості = [Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 010 ф. № 2)] / [ (Дебіторська заборгованість на початок + Дебіторська заборгованість на кінець):2 ] [(рядки ( 160 -210) стовпчик 3 ф.№ 1 + рядки (160 - 210) стовпчик 4 ф. № 1) : 2].

У розумних межах, чим більше кількість оборотів, тим краще. У цьому випадку підприємство швидше одержує оплату по рахунках.

Використовуючи цей коефіцієнт, розрахуємо більш наочний показник - період інкасації, тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість перетвориться в кошти. Для цього розділимо тривалість звітного періоду (один рік) на коефіцієнт оборотності по розрахунках.

6. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості Кредиторська заборгованість на відміну від дебіторської, свідчить про наявність коштів, тимчасово притягнутих підприємством, які повинні бути повернені. Період погашення кредиторської заборгованості розраховується за допомогою коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт кредиторської заборгованості = [Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 040 ф. № 2)]/ [(Кредиторська заборгованість на початок + Кредиторська заборгованість на кінець): 2 ][(рядок 620 стовпчик 3 ф. № 1 + рядок 620 стовпчик 4 ф. № 1) : 2].

Розділимо тривалість звітного періоду (один рік) на коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, одержимо середню кількість днів, протягом яких підприємство оплачує рахунки кредиторів.

Зіставлення термінів погашення дебіторської і кредиторської заборгованості дозволить зробити висновок про платоспроможність підприємства. Перевищення терміну погашення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про погіршення платоспроможності підприємства.

Наочно період погашення дебіторської і кредиторської заборгованості можна уявити, розглядаючи операційний і фінансовий цикли підприємства.

Операційний цикл - це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності і одержанням коштів від реалізації, зробленої з них продукції або товарів і послуг. Тобто діяльність підприємства подає процес безупинної трансформації одних видів активів в інші, що можна записати в такому виді:

Гроші Запаси Готова продукція

Кошти на рахунку Дебіторська заборгованість

Операційний цикл складається з періоду обороту запасів і періоду обороту дебіторської заборгованості.

Фінансовий цикл визначається як різниця між операційним циклом і періодом обороту кредиторської заборгованості.

Для оцінки платоспроможності і фінансової усталеності не тільки розраховують співвідношення між поточними активами і поточними зобов'язаннями, але і визначають також їхню різницю.

Різниця між поточними активами і поточними обставинами складає чистий робочий капітал підприємства (Рк), що також можна використовувати як міру платоспроможності і фінансової усталеності підприємства. Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне не тільки оплатити поточні борги, воно має у своєму розпорядженні фінансові ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій. На підставі даних балансу можна розрахувати чистий робочий капітал.

Рк = [( Оборотні активи (рядок 260) + Витрати майбутніх періодів (рядок 270) ] - [(Поточні зобов'язання (рядок 620) + Доходи майбутніх періодів (рядок 630)].

Оптимальний розмір чистого робочого капіталу залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку. Для оцінки достатності чистого робочого капіталу можна провести його порівняння з аналогічними показниками інших підприємств.

Крім поточних зобов'язань у підприємства є також і довгострокові, термін погашення яких перевищує 12 місяців з дати балансу.

Оцінка довгострокової платоспроможності підприємства.

З позиції довгострокової перспективи фінансова усталеність підприємства характеризується структурою джерел засобів, ступенем залежності від інвесторів і кредиторів. Джерелами коштів підприємства є власний і позиковий капітал. Співвідношення між цими розмірами дозволить оцінити довгострокову платоспроможність підприємства.

Власний капітал відображається в поділі 1 Пасиву балансу в рядках 300 - 380. Розмір позикового капіталу визначається шляхом узагальнення інформації з таких поділів Пасиву балансу: поділу 2 «Забезпечення наступних витрат і платежів», поділу З «Довгострокові зобов'язання», поділу 4 «Поточні зобов'язання», поділу 5 «Доходи майбутніх періодів».

Роздивимося коефіцієнти, що можна використовувати при аналізі довгострокової платоспроможності підприємства.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу (інша назва цього коефіцієнта коефіцієнт автономії, коефіцієнт незалежності). Він визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів. Розраховується за формулою:

Коефіцієнт концентрації власного капіталу = [Власний капітал (рядок 380 ф. № 1)]/ [Активи підприємства (рядок 080 + рядок 260 + рядок 270 ф. №1) ].

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більша фінансова стійкість, стабільно і незалежно від кредиторів підприємство. Якщо його значення дорівнює 1 (або 100%), це означає, що власники цілком фінансують своє підприємство. Підприємство рахується фінансово стійким за умови, коли частина власного капіталу в загальній сумі його фінансових ресурсів складає не менше 50%.

2. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу є доповненням до попереднього коефіцієнта - їхня сума дорівнює 1 (або 100%). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Розраховується за формулою:

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу = /Позиковий капітал (рядок 430 + рядок 480 + рядок 620 + рядок 630 ф. № 1)] / [Активи підприємства (рядок 080 + рядок 260 + рядок 270 ф. №1) ].

Чим нижче цей показник, тим менше заборгованість підприємства, тим стійкіше його положення. Ріст цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства.

З приводу притягнення позикових коштів у закордонній практиці існує різноманітні, часом суперечливі, точки зору.

Так, на Заході поширена думка, що частка власного капіталу повинна бути достатньо великою - 0,6 (або 60%). Навпроти, багатьом японським