надання транспортних послуг (перевезення вантажів);

проведення зовнішньо-економічної діяльності по закупівля та реалізації товарів промисловості

Підприємство самостійно здійснює свої операції на всій території України та за кордоном. ПП “Рітас” засноване в листопаді 1991 року, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок, печатку і штамп зі своїм найменуванням, а також статут, який відображає діяльність підприємства (додаток А). Для ефективної діяльності “Рітас” потрібно вміло управляти ним. Саме цим і займається засновник, в особі Анушкевичука Віктора Андрюсовича, який самостійно здійснює-управління підприємством і вважається найвищим органом управління у вирішенні всіх питань його діяльності, одночасно являється директором підприємства. Директор самостійно формує структуру управління і встановлює штати.

Приватне підприємство самостійно планує свою діяльність та визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на свою продукцію та необхідності забезпечення виробничого розвитку, згідно свого статуту та діючого законодавства. Основу планів становлять договори, укладені з покупцями продукції, та постачальниками сировини.

Можна зробити висновок, що будь-якому керівникові необхідні навички менеджменту – особливої галузь знань та професійної підготовки підприємців та керівників. Без глибокого та системного оволодіння менеджментом не можливе ефективне управління підприємством.

Менеджмент тісно пов’язаний із управлінням, однак термін “управління” набагато ширший, оскільки застосовується до різних видів людської діяльності, та до сфер управління. Управління – це свідомий вплив людини на об’єкт, процес та їх учасників, який здійснюється з метою надати визначеного напрямку діяльності та отримати бажаний результат. Менеджмент можна розглядати як процес управління. Менеджмент – інтеграційний процес, з допомогою якого професійно підготовлені спеціалістами-менеджери формують підприємство та управляють ним шляхом постановки цілей та розробки способів їх досягнення. Розрізняють наступні рівні управління: нижчий, середній, вищий.

Рівень управління – це частина підприємства, де можуть прийматися самостійні рішення без обов’язкової згоди із вищими або нижчими ланками.

Нижчий рівень управління включає керівників нижчої ланки або операційних керівників, які відповідають за безпосереднє використання виділених їм ресурсів: сировини, обладнання, робочої сили. Вони контролюють виконання виробничих завдань, управляють бригадами, змінами. До нижчого рівня відносять 35-45% управлінського персоналу. Безпосередньо їм підпорядковуються рядові працівники та виконавці.

Середній рівень управління становить 50-60% загальної чисельності управлінського персоналу підприємства, а саме:

менеджери, які відповідають за виробничий процес в підрозділах;

менеджери штатних та функціональних служб апарату управління підприємством;

менеджери, які керують цільовими програмами, проектами.

Керівники середнього рівня управління координують та контролюють роботу молодших менеджерів, являються з’єднувальною ланкою між вищим та нижчим рівнем управління.

Вищий рівень управління – це вище керівництво підприємства: директор та його заступники. Вищі менеджери відповідають за прийняття важливих рішень для підприємства в цілому або для окремих підрозділів. Керівники вищого рівня управління займаються в основному розробкою, довгострокових планів, формують стратегічні цілі. Управляють відношеннями підприємства із зовнішнім оточенням. До даного рівня відносяться 3-7% управлінців.

Отже, використовуючи метод формальної логіки можна зробити висновок, що директор приватного підприємства “Рітас”, як управлінець належить до вищого рівня управління.

Також кожний керівник в тому числі і директор даного підприємства у своїй діяльності застосовує функції управління. Під функціями менеджменту розуміють чітко окреслене коло питань і завдань, які вирішуються певною посадовою особою у процесі управління підприємством. Функції менеджменту (планування, організація, мотивація, контроль) дослідження яких показують, що саме ці функції беруть участь у здійсненні будь-якого управлінського процесу. Після контролю здійснюється зворотній зв’язок з метою усунення недоліків і відхилень, які виконують завдання регулювання.

Отже, ці функції є головними оскільки будь-яка інша управлінська діяльність буде здійснюватись шляхом послідовного їх застосування.

Планування як функція менеджменту являє собою відокремлений вид управлінської діяльності, який визначає перспективу, майбутній стан підприємства. За допомогою планування створюється орієнтир діяльності підприємства. В американському менеджменті виділяють два основних види планування: стратегічне планування і планування реалізації стратегії/.

Стратегічне планування включає визначення місії та мети підприємства, аналіз середовища та стану підприємства, оцінка стратегічних альтернатив, вибір стратегії.

Планування реалізації стратегії є логічним продовженням стратегічного планування яке спрямоване на розробку способів реалізації та оцінки стратегії порівняно з місією підприємства.

У своїй діяльності директор ПП“Рітас” застосовує американський досвід управління, тобто використовує планування, як функцію менеджменту.

Організація – це вид управлінської діяльності, який відображає процес створення структури управління підприємством. Вона має два аспекти:

а) поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегій;

б) встановлення взаємин, повноважень, які зв’язують вищі рівні управління з нижчими та забезпечують можливість розподілу завдань.

Дана функція дає змогу керівникові вищого рівня управління ефективно здійснювати торгово-закупівельну діяльність.

Мотивація – це управлінська діяльність, яка забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на дії спрямовані на досягнення особистих цілей та цілого підприємства. Вона базується на двох категоріях:
потребах, виноградах.

Потреби поділяються на первинні, фізіологічні (потреба в захисті від фізичної та психологічної небезпеки);

Вторинні – соціальні (потреба відчувати причетність до подій); поваги (потреба поваги з боку оточення) самоповаги, самовираження (потреби в реалізації своїх можливостей).

Винагорода – це те, що людина вважає потрібним для себе. В управлінні винагорода застосовується для залучення найкращих працівників до роботи на підприємстві; збереження кращих співпрацівників на підприємстві, стимулювання виробничої поведінки – винагорода повинна орієнтувати працівників на дії, які необхідні для підприємства: виробництво, творчість, ініціатива, придатність даному підприємству; контроль за затримками на робочому місці – при низькій винагороді працівники будуть звільнитися, при необґрунтовано високій – підприємство може збанкрутувати.

Керівник “Рітас” для того, щоб робітники більш ефективно працювали використовує два основних типи винагород – внутрішня та зовнішня.

Внутрішня винагорода забезпечує роботи, складовими її є відчуття досягнення результатів, відчуття змістовності, значущості виконаної роботи, самоповаги; дружби і спілкування, які