Відповідно до "нового" Закону після того, як суд приймає заяву про порушення справи про банкрутство, вводиться мораторій на дії з активами боржника. Припиняються виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких наступив до дня введення мораторію (ст. 1). Всі активи заморожуються, але це не поширюється лише на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування збитку, заподіяного здоров'ю і життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникнули в процедурах розпорядження майном боржника і санації.

Кошти, які отримані від реалізації майна, направляються на погашення боргів. Встановлено таку черговість задоволення вимог кредиторів (ст. 31):

1. Вимоги, забезпечені заставою, виплата вихідної допомоги звільненим робітникам банкрута, витрати, пов'язані з виробництвом справи про банкрутство в арбітражному суді і роботою ліквідаційної комісії.

2. Вимоги, що виникнули із зобов'язань банкрута перед робітниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу в статутний фонд підприємства), вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, що залучили майно (засоби) довірителів (вкладників).

3. Вимоги по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).

4. Вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі вимоги кредиторів, що виникнули із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника або в процедурі санації боржника.

5. Вимоги по поверненню внесків членів трудового колективу в статутний фонд підприємства.

6. Всі інші вимоги.

У Законі визначено, що вимоги кожної такої черги задовольняються (у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута) після повного задоволення вимог попередньої черги. У випадку недостатності коштів, отриманих від продажу майна банкрута, для повного задоволення однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог належних кожному кредитору однієї черги. Вимоги, не задоволені через недостатність майна, рахуються погашеними. Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникам підприємства-банкрута.

Взагалі одержати кредитору свої гроші уявляється вкрай сумнівно. За оцінками спеціалістів, при ліквідації підприємства вимоги кредиторів, як правило, задовольняються не більш ніж на 30%.

Отже, очевидно, що "новий" Закон істотно відрізняється від "старого". Розроблювачі "нового" Закону вважають, що цей Закон за своїм значенням можна порівняти з "господарським кодексом" і сподіваються, що застосування положень цього Закону при розгляді справ про банкрутство підштовхне реформування відносин власності і структурної перебудови економіки.

3.2. Визначення стану платоспроможності ПП “Рітас”

При аналізі фінансового стану застосовуються такі узвичаєні методи, як: 1. Аналіз за допомогою коефіцієнтів.

2. Аналіз на підставі результатів попередніх років.

3. Аналіз на підставі даних галузевих показників. Аналіз за допомогою коефіцієнтів.

Даний метод дозволяє вивчити такі важливі аспекти фінансового стана і результатів діяльності підприємства, як: ліквідність, довгострокова платоспроможність, рентабельність, положення на ринку цінних паперів. Метод заснований на оцінці перерахованих аспектів, яку роблять за допомогою фінансових коефіцієнтів, розрахованих на підставі даних, приведених у формах фінансової звітності.

Узагальнену інформацію про коефіцієнти, які часто розраховуються, при аналізі вищевказаних аспектів, можна уявити у слідуючому виді: ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ ЛІКВІДНІСТЬ ДОВГОСТРОКОВА

1. Коефіцієнт поточної ліквідності 1. Коефіцієнт концентрації

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності власного капіталу

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності 2. Коефіцієнт концентрації

4. Коефіцієнт оборотності запасів позикового капіталу

5. Коефіцієнт оборотності 3. Співвідношення власного

дебіторської заборгованості капіталу до позикового

6. Коефіцієнт оборотності 4. Коефіцієнт заможності

кредиторської заборгованості по кредитах

Оцінка ліквідності підприємства.

Фінансовим критерієм рівня платоспроможності виступає показник ліквідності. Ліквідність означає спроможність перетворити активи швидко в грошову форму і без утрат його ринкової вартості.

Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують його спроможність своєчасно і у повному обсязі погасити поточні зобов'язання, тобто короткострокову кредиторську заборгованість. Практично ліквідність можна оцінити за даними бухгалтерського обліку (балансу). При цьому повинна дотримуватися нерівність:

Ліквідні засоби фірми > Короткострокові зобов'язання

Перші три коефіцієнти, що розраховуються на підставі даних форми № 1 «Баланс», шляхом зіставлення поточних активів і поточних зобов'язань підприємства, характеризують достатність поточних активів при погашенні боргів протягом року. Четвертий, п'ятий і шостий коефіцієнти розраховуються на підставі форми №1 і форми № 2 «Звіт про фінансові результати». Ці коефіцієнти дозволяють оцінити ефективність використання активів.

Роздивимося склад поточних активів і поточних зобов'язань.

Поточні активи - це активи, що постійно обертаються в процесі господарської діяльності підприємства. До поточних активів відносяться:

1. Оборотні активи - це кошти і їхні еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу, або протягом 12 місяців з дати балансу. У "Балансі" вони відбиваються в рядках 100 - 260 поділу 2 Активу.

2. Витрати майбутніх періодів .

Серед статей, що включаються до складу поточних активів, повинні бути витрати майбутніх періодів, що, як очікується, будуть цілком використані (списані) протягом одного року починаючи з дати балансу.

Витрати майбутніх періодів враховуються на однойменному рахунку 39 і відбиваються в поділі 3 Активу балансу, в рядку 270. Прикладом таких витрат є витрати, пов'язані з підготовчими роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв і агрегатів; оплачені авансом орендні платежі; оплата страхового полісу; підписка на газети, періодичні і довідкові видання й ін.

Поточні зобов'язання - це зобов'язання, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу. Вони відбиваються у поділі 4 Пасиву балансу.

До поточних зобов'язань варто віднести ту частину